У х в а л а

12 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 336/7350/22

Провадження № 61-11212ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Тивоненко Данило Русланович (далі - адвокат),

на постанову Запорізького апеляційного суду від 5 липня 2024 року

у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (далі - позивач) до скаржниці про стягнення заборгованості за теплову енергію і

в с т а н о в и в :

1. У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржниці 21 259,34 грн заборгованості за теплову енергію.

2. 4 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, згідно з яким частково задовольнив позовні вимоги: стягнув зі скаржниці на користь позивача 5 093,65 грн заборгованості за постачання теплової енергії; відмовив у задоволенні іншої частини вимог.

3. 5 липня 2024 року Запорізький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове: стягнув зі скаржниці на користь позивача 21 259,34 грн заборгованості за постачання теплової енергії.

4. 5 серпня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх № 26153/0/220-24 від 6 серпня 2024 року). Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та скерувати справу на новий розгляд до цього суду. Обґрунтувала касаційну скаргу так:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм і формул нового розподілу обсягу теплової енергії для нежитлових приміщень підвального поверху у багатоквартирних будинках, визначені у Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - перша редакція методики № 315) з урахуванням змін, внесених за наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2022 року № 358 (далі - друга редакція методики № 315);

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, бо з 1 листопада 2021 року змінилося законодавство України у сфері теплопостачання (крім Закону України «Про теплопостачання»), яке регулює постачання теплової енергії у багатоквартирних будинках, а саме почав діяти новий порядок розподілу загального обсягу теплової енергії; крім того, апеляційний суд відступив від його власних висновків, сформульованих в аналогічній справі № 336/7212/22;

- справа № 336/7350/22 становить значний суспільний інтерес, бо аналогічні справи мають «масовий характер», позивач є монополістом, і більшість справ, які він ініціює, є малозначними;

- із 1 листопада 2021 року позивач «перевів в категорію «опалюваних приміщень» всі приватні підвали м. Запоріжжя і став нараховувати не за фактичні теплові втрати, а на загальну площу, і тому суми стали у 10 разів більшими», ніж до вказаної дати;

- «захмарні суми та завищений обсяг теплової енергії викликали негативний резонанс в м. Запоріжжі». Тому секретар міської ради на підставі розпорядження запорізького міського голови № 27 від 3 лютого 2023 року сформував робочу групу. Вона вирішила, що для того, аби міська рада не замовляла «проєкти на будинки» та не витрачала великі кошти під час воєнного стану, слід затвердити Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирних будинків до приміщень із транзитними мережами опалення. Цей порядок виконавчий комітет Запорізької міської ради затвердив згідно з рішенням від 14 вересня 2023 року № 513. За змістом вказаного порядку проєкт/схему системи опалення будинку («проєкт на будинок») замінили актом обстеження. Так відбувається лише у Запоріжжі, що не завадило позивачеві безпідставно віднести підвали до «опалюваних приміщень» і з 1 листопада 2023 року застосувати неправильні формули для нарахувань;

- майже у всіх багатоквартирних будинках, яких у Запоріжжі понад 4 тисячі, є приватизовані підвали, можливо, з декількома власниками (більшість власників підвалів у Запоріжжі - це фізичні особи). Тому може ще бути понад 4 тисячі актів обстеження, які подаватимуть до суду для підтвердження розрахунку вартості постачання теплової енергії у підвали з транзитними мережами опалення;

- із 5 липня 2024 року загальний і господарський суди апеляційної інстанції скасовують рішення судів першої інстанції у відповідній категорії справ, що стосується підвалів з транзитними мережами опалення, не враховуючи тип цих приміщень, визначений в акті обстеження або техдокументації, та самостійно змінюють цей тип на «опалюване приміщення»;

- лише справедливий розгляд справи у суді касаційної інстанції може припинити незаконні стягнення у Запоріжжі коштів (з власників підвалів, яких більше 8 тисяч та які не можуть відмовитися від послуг позивача-монополіста) за ненадану, завищену кількість витраченої у підвалах теплової енергії, яка у 10 разів більша, ніж фактичні теплові втрати транзитних теплових мереж;

- за фактично отримане тепло у вигляді теплових втрат від транзитних труб із розрахунку на 1 кв. м площі підвалу у будинку АДРЕСА_1 за 1 місяць опалювального періоду споживач, виходячи з розрахунку за період з 1 листопада 2021 року до 31 жовтня 2022 року, сплачуватиме близько 7,00 грн (див. рішення судів у справі № 336/7212/22). Тоді як за те саме тепло у вигляді теплових втрат від транзитних труб у будинку АДРЕСА_2 на тій самій вулиці після скасування рішення суду першої інстанції у справі № 336/7350/22 і віднесення підвалу з транзитними трубами до «опалюваних приміщень», вартість буде близько 40,00 грн: 21 259,34 грн, які стягнув апеляційний суд (з 1 листопада 2021 року до 31 жовтня 2022 року) : 44,5 кв. м площі підвалу : 12 місяців. Тобто різниця у вартості послуги для однакового типу підвального приміщення з однаковим тепловим обладнанням (за проєктом відсутні радіатори, а є тільки транзитні труби) у будинках на одній вулиці становитиме приблизно 33,00 грн/1 кв. м площі;

- справа № 336/7350/22 має виняткове значення для скаржниці, оскільки позивач порушує її право сплачувати за «фактично ідентичні» з іншими споживачами послуги за однаковими формулами розрахунку кількості та вартості послуг для підвальних приміщень, в яких є виключно транзитні труби;

- у постановах апеляційного суду за аналогічних доказів і застосованих норм щодо нежитлових приміщень, які є у підвалах багатоквартирних будинків, спостерігаються різні висновки щодо типу приміщення підвального поверху та показників, що важливі для нарахувань платежів;

- 2 липня 2024 року суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяви суддів Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякової О. З. про самовідвід у цій справі. Мотивував тим, що зазначена колегія суддів розглядала у справі № 336/7212/22 інший спір між тими самими сторонами та з аналогічних підстав. Однак предмети спору у справі № 336/7350/22 та у справі № 336/7212/22 відрізняються, бо мова йде про два різні нежитлові приміщення, які знаходяться у різних будинках, мають різні площі та різний стан трубопроводів;

- згідно з актом обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 20 жовтня 2023 року підвальне приміщення, що належить скаржниці, є окремим приміщенням лише з транзитними мережами опалення. Тому апеляційний суд безпідставно вважав підвал скаржниці опалюваним приміщенням.

5. 17 вересня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржниця мала: вказати дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції; надати документ про доплату судового збору у розмірі 3 969,60 грн разом із копіями відповідних документів для відповідача.

6. 27 вересня 2024 року скаржниця подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій вказала дату ознайомлення з постановою суду апеляційної інстанції; надала квитанцію № 8192-4503-5792-3155 від 27 вересня 2024 року про сплату 3 969,60 грн судового збору.

7. У касаційній скарзі просила поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин його пропуску обґрунтувала тим, що з повним текстом оскарженої постанови від 5 липня 2024 року адвокат ознайомився лише 10 липня 2024 року.

7.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

7.2. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (стаття 124 ЦПК України). Повний текст постанови апеляційної інстанції складений 5 липня 2024 року, касаційна скарга сформована в системі «Електронний суд» 5 серпня 2024 року.

7.3. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

7.4. Оскільки скаржниця подала касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення апеляційного суду, відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження.

10. Касаційна скарга стосується питання права, яке за різного застосування судом апеляційної інстанції норм права в аналогічних малозначних справах має фундаментальне значення для формування єдиної практики застосування норм і формул нового розподілу обсягу теплової енергії для нежитлових приміщень підвального поверху з транзитними мережами опалення у багатоквартирних будинках.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 5 липня 2024 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 5 липня 2024 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

3. Витребувати з Шевченківського районного суду м. Запоріжжяцивільну справу № 336/7350/22.

4. Надіслати позивачеві копію касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко