ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           

18 листопада 2024 р.                               м. Ужгород                    Справа  № 907/779/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом    Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Альфа Страхування»,    м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Настича Федора Івановича, м. Ужгород

про відшкодування шкоди в порядку суброгації

Секретар судового засідання – Райніш М.І.

Сторони не викликалися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія «Альфа Страхування» заявило позов до Фізичної особи-підприємця Настича Федора Івановича про відшкодування шкоди в порядку суброгації, яким просить стягнути з відповідача 257638,36 гривень матеріальної шкоди в порядку суброгації в межах фактичних затрат. Позов заявлено з посиланням на ст.ст. ст.    12,    247,    249,    58, ст.    59 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.    993,    1172    ч.1,    1187    ч.2,    1194 Цивільного Кодексу України,    ст. 108 Закону України «Про страхування».

Ухвалою від 12.09.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином. Вказана ухвала суду від 12.09.2024 р. була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке одержано 30.09.2024 року.

Водночас 07.10.2024 відповідач ознайомився з матеріалами справи №907/779/24.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений відповідно до положень    Господарського процесуального кодексу України    строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1    статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст.    165, ч. 2 ст.    178, ч. 1 ст.    202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1    Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4    ст. 13 Господарського процесуального кодексу України    кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до    ст. 233 Господарського процесуального кодексу України    рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач зобов`язаний відшкодувати залишок невідшкодованих фактично понесених затрат Позивача за шкоду, заподіяну в ДТП, оскільки громадянин ОСОБА_1 , працював водієм у ФОП Настича Федора Івановича, що вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, крім того, згідно інформаційної довідки поліції № 3022244425228576 з бази МТСБУ, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є власником автобуса BOUA, д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Дана інформація також підтверджується схемою місця ДТП (власником Т3 винуватця є ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ).

Таким чином, оскільки розмір витрат Позивача на виплату страхового відшкодування складає 385038,36 гривень, при цьому Полісом ЕР209521410 покрито лише частину шкоди на суму 127400,00 гривень, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з Відповідача в порядку суброгації, складає: 385038,36 грн - 127400,00 грн = 257638,36 грн.

З метою врегулювання даного спору позивач стверджує, що звертався до відповідача з листом, однак, в досудовому порядку Відповідачем не відшкодовано матеріальну шкоду, заподіяну Позивачу, що стало підставою для звернення з позовом до Господарського суду.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що 07.10.2024 відповідач ознайомився з матеріалами справи №907/779/24

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

28.09.2021 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000062.707.11161 (далі - Договір страхування), за яким ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з експлуатацією транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_2 .

31.08.2022 року у м. Ужгород, на мості Масарика відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого Т3 Toyota Land Cruiser Prado,  д.н. НОМЕР_3 та автобуса BOUA, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який працює водієм у ФОП Настич Ф.І.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 28.09.2022 року по справі №308/11883/22 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено Застрахований Т3 Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_4 , що підтверджується Постановою суду.

Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого Застрахованого ТЗ звернувся до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_2 , було проведено його огляд, про що складено Акт огляду від 26.09.2022 року. Також отримано Рахунок на оплату  ВИР0030263 від 26.09.2022 року з калькуляцією, згідно якого вартість ремонту пошкодженого Т3 Toyota Land Cruiser Prado, д.н. НОМЕР_5 становить 385 038,36 грн.

На виконання умов договору страхування та на підставі зібраних документі ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» складено страховий акт по справі №1300.206.22.01 на суму 385038,36 гривень та здійснено виплату на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №32661 від 13 жовтня 2022 року.

Отже, сума страхового відшкодування склала 385038,36 грн.

Враховуючи, що винуватцем ДТП є водій автобуса BOUA, д.н. НОМЕР_1 , а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПАТ «УСГ» (поліс ЕР209521410) Позивач звернувся до страхової компанії винної особи з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно Поліса ЕР209521410 (ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 130000,00 грн, франшиза 2600,00 грн), ПАТ «УСГ» виплатило Позивачу в розмірі 127400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42002 від 28.10.2022 року.

Позивач вважає, що саме Відповідач має відшкодувати залишок невідшкодованих фактично понесених затрат Позивача за шкоду, заподіяну в ДТП.

Оскільки розмір витрат Позивача на виплату страхового відшкодування складає 385038,36 гривень, при цьому Полісом ЕР209521410 покрито лише частину шкоди на суму 127400,00 гривень, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з Відповідача, складає 257638,36 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога страховика про стягнення з власника транспортного засобу грошових коштів, що сплачені застрахованій особі у вигляді страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2    статті 1187 Цивільного кодексу України    передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (частина 1    статті 1187 Цивільного кодексу України    відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1    статті 1188 Цивільного кодексу України    шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація).

Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Враховуючи той факт, що виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена на підставі договору страхування до страховика, який виплатив таке відшкодування, перейшли права кредитора і право вимоги в порядку суброгації.

Разом з цим, згідно зі    статтею 1172 Цивільного кодексу України    юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту    глави 82 Цивільного кодексу України    убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Так, Верховний Суд в постанові від 10.08.2022 під час розгляду справи № 904/6092/21 зробив наступний правовий висновок: «Стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями    статті 397 Цивільного кодексу України    передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1    статті 1172 Цивільного кодексу України).

Положення частини 1    статті 1188 Цивільного кодексу України    про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2    статті 1187 Цивільного кодексу України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія».

Відповідно до пункту 5    постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6    «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки    відшкодовується таким роботодавцем, а не безпосередньо винним водієм.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018    (справа № 426/16825/16-ц) на підставі аналізу норм статей 1187 та 1172    Цивільного кодексу    дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як встановив суд, громадянин ОСОБА_1 , працював водієм у ФОП Настича Федора Івановича, що вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, крім того, згідно інформаційної довідки поліції № 3022244425228576 з бази МТСБУ, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є власником автобуса BOUA, д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Дана інформація також підтверджується схемою місця ДТП (власником Т3 винуватця є ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідно до    статті 1192 Цивільного кодексу України    розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системний аналіз    статті 22 Цивільного кодексу України, частини другої    статті 1192 Цивільного кодексу України    дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту.

Зазначені правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 у справі № 910/15796/20.

Як установив суд, розмір витрат Позивача на виплату страхового відшкодування складає 385038,36 гривень, при цьому Полісом ЕР209521410 покрито лише частину шкоди на суму 127400,00 гривень, таким чином, залишок шкоди, що підлягає стягненню з Відповідача, складає 257638,36 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі    статті 129 Господарського процесуального кодексу України    покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається     3091,66 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Настича Федора Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Альфа Страхування» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, ЄДРПОУ 30968986) 257638,36 грн (двісті п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім гривень 36 коп.) матеріальної шкоди в порядку суброгації, а також 3091,66 грн (три тисячі дев`яносто одну гривню 66 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили відповідно до    статті 241 Господарського процесуального кодексу України    та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному    розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено  18.11.2024

Суддя                                                                                                                      Андрейчук Л. В.