ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9856/24 Справа № 201/6340/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача – Никифоряка Л.П.,

суддів – Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання – Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попруженка Максима Олександровича щодо винесення постанови від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710, заінтересована особа – Акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2022року, –

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попружнека Максима Олександровича щодо винесення постанови від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710, заінтересована особа – Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – АТ «УкрСиббанк»).

Скарга обґрунтовувалась тим, що постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попружнека М.О. від 28 вересня 2020року було відкрито виконавче провадження № 63053710 з примусового виконання виконавчого листа № 201/6340/15-ц, виданого 23 листопада 2015року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 48 600,24 доларів США та пені в розмірі 10 878,68грн. Вказану постанову заявник отримав засобами поштового зв`язку 14 лютого 2022року. Заявник вважав дії державного виконавця щодо винесення постанови від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710 протиправними, оскільки такі дії порушують права заявника на правове визначення, а оскаржувана постанова прийнята з порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» без дотримання принципу верховенства права.

Ураховуючи викладене, заявник виклав вимоги про: визнання протиправними дій державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попружнека М.О. щодо винесення постанови від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710; визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попружнека М.О. від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2022року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попружнека М.О. щодо винесення постанови від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попружнека М.О. від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024року залучено до участі у справі в якості правонаступника заінтересованої особи АТ «УкрСиббанк» – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі – ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»).

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування ухвали та про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження вчинені відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих йому повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 . Вказує, що постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Крайняка М.С. від 12 грудня 2019року виконавчий документ стягувачу повернуто через наявний встановлений законом мораторій на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало можливість виконання рішення, тому відлік строку на пред`явлення повинен обраховуватись за правилами статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016року № 1404-VIII.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі судової влади України.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попруженка М.О. від 28 вересня 2020року було відкрито виконавче провадження № 63053710 з примусового виконання виконавчого листа № 201/6340/15-ц, виданого 23 листопада 2015року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 48 600,24 доларів США та пені в розмірі 10 878,68грн (а.с.7).

Вказану постанову заявник отримав засобами поштового зв`язку 14 лютого 2022року (а.с.9-11).

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 201/6340/15-ц сплинув 26 листопада 2018року. Приймаючи до виконання виконавчий лист № 201/6340/15-ц, виданий 23 листопада 2015року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, після 26 листопада 2018року, державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, – а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, – і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003року, «Півень проти України» від 29 червня2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент видачі виконавчого листа № 201/6340/15-ц та пред`явлення його до виконання вперше були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016року.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, – протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом. 05 жовтня 2016року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001року у справі № 3-рп/2001).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника – юридичної особи, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06 червня 2016року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Крайняком М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51327343 з примусового виконання виконавчого листа № 201/6340/15-ц, виданого 23 листопада 2015року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 600,24 США та пені в розмірі 10 878,68грн (а.с.55).

12 грудня 2019року державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Крайняком М.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові зазначено про право стягувача на повторне пред`явлення для виконання виконавчого листа в строк до 12 грудня 2022року (а.с.57).

Первинне виконання зазначеного листа було завершено із підстав передбачених пунктом 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Тобто, виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі того, що на момент виконання зазначеного документа законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Таким чином, кінцевий термін повторного пред`явлення виконавчого документу на виконання спливав 12 грудня 2022року.

Апеляційний суд звертає увагу, що на час набрання чинності Законом № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого листа № 201/6340/15-ц не сплив, а тому цей виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.

На момент винесення державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Крайняком М.С. постанови від 12 грудня 2019року, якою виконавчий лист № 201/6340/15-ц повернуто стягувачу на підставі пункту 9 статті 37 Закону № 1404-VIII (через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення), діяв Закон України від 03 червня 2014року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.

23 квітня 2021року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021року.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи те, що постановою державного виконавця від 12 грудня 2019року виконавчий лист № 201/6340/15-ц було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 статті 37 Закону № 1404-VIII, тобто через встановлену законом відповідну заборону, і що із закінченням 23 вересня 2021року (день втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті») дії такої заборони відбулося переривання трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (перебіг цього строку почався заново), на час повторного звернення АТ «УкрСиббанк» у 2020році із заявою про примусове виконання згаданого виконавчого листа строк його пред`явлення до виконання не сплив, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Отже, стягувачем не пропущений відповідний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому державним виконавцем правомірно винесено постанову від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає задоволенню, а ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2022року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попруженка М.О. щодо винесення постанови від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710, заінтересована особа – АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» сплатило судовий збір в розмірі 3 028,00грн.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає задоволенню в повному обсязі, а ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2022року– скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 028,00грн.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» – задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2022року– скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Попруженка Максима Олександровича щодо винесення постанови від 28 вересня 2020року про відкриття виконавчого провадження № 63053710, заінтересована особа – Акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»– відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 028,00грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 листопада 2024року.

Судді: