Справа №953/6050/22

Провадження №1-кп/635/52/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді – ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченої – ОСОБА_6 ,

секретар судових засідань – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 строком на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Так обвинуваченій ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що вона може виїхати за межі території України та переховуватись від суду. Крім того, свідки у даному кримінальному провадженні це місцеві жителі села Кутузівка Харківського району Харківської області, яких обвинувачена може знати у зв`язку із своєю депутатською діяльністю та має можливість незаконно впливати на них, використовуючи своє положення депутата та секретаря Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. За таких обставин запобігання зазначеним ризикам не можливе шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на безпідставність ризиків, а також просила суд врахувати, що у неї значно погіршився стан здоров`я і в умовах СІЗО їй не надається медична допомога.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора, вважає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення відсутні, а обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту або альтернативного запобіжного заходу у виді застави буде достатнім для забезпечення виконання покладених на неї обов`язків. Так ОСОБА_6 вже другий рік перебуває під вартою, за вказаний період не надходило жодних повідомлень чи скарг від сторони обвинувачення чи учасників процесу, що обвинувачена намагалася знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження. Усі свідки сторони обвинувачення вже раніше допитувались і жоден із них не заявляв слідству чи суду про вплив чи тиск на них. Позиція обвинуваченої та її належна процесуальна поведінка під час судового розгляду справи, бажання надавати пояснення, щоб довести свою невинуватість у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, свідчить про те, що ОСОБА_6 жодним чином не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, вона є раніше не судимою особою, до адміністративної відповідальності не притягувалася, має постійне місце проживання, позитивно характеризується як за місцем проживання так і за місцем роботи, має сталі соціальні зв`язки. Також у ОСОБА_6 на утримання знаходиться матір ОСОБА_8 , інвалід 2 групи. Крім того, вона у 2020 році перенесла оперативне втручання на серці і має ряд супутніх захворювань та потребує постійного нагляду кардіолога і відповідного лікування, що неможливо в умовах перебування у СІЗО.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05 липня 2022 року. Надалі, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюбез визначення розміру застави відносно  ОСОБА_6 неодноразово продовжувався слідчим суддею та судом, останній раз до 18 листопада 2024 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ч.1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.  За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Строк тримання під вартою обвинуваченої закінчується 18 листопада 2024 року.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 судом було встановлено в тому числі наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме ризику можливості обвинуваченої переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Вирішуючи питання про продовження строку обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченої, яка вдова, займає посаду секретаря Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, є депутатом VII скликання Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, раніше не судима, на вихованні неповнолітніх дітей не має, має зареєстроване місце проживання на території вчинення інкримінованого їй злочину, а також має матір похилого віку.

В той час ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Отже, усвідомлюючи ризик бути засудженою до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачена перебуваючи на свободі може переховуватися від суду і навіть покинути територію України.

Крім того, свідки у даному кримінальному провадженні це місцеві жителі села Кутузівка Харківського району Харківської області, яких обвинувачена може знати у зв`язку із своєю депутатською діяльністю та може незаконно впивати на них з метою зміни ними показань на її користь, оскільки судовий розгляд у даному складі суду тільки розпочато і у даному кримінальному провадженні допитаний тільки два свідка обвинувачення.

Посилання захисника обвинуваченої на те, що ОСОБА_6 раніше не судима, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, колегія суддів приймає до уваги, але самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків.

Стосовно погіршення стану здоров`я обвинуваченої, що унеможливлює її тримання під вартою, колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 30 травня 2024 року по справі була призначена комплексна судово-медична експертиза, яка на даний час виконується. Відомості про неможливість перебування під вартою в умовах СІЗО ОСОБА_6 на адресу суду не надходили і стороною захисту не надані.

Зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , суспільну небезпечність та покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання особи під вартою.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням того, що судовий розгляд кримінального провадження по суті тільки розпочатий,допитано двох свідків сторони обвинувачення, колегія суддів приходить до висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

       В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Ураховуючи наведене, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що з моменту взяття обвинуваченої під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

На підставі вищевикладеного, суд, дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті його застосування, є пропорційним заявленим прокурором ризикам та запобігає спробам вчинити дії, передбачені статтею 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу і задовольняє клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченої у виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню існуючим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченою її процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає не доцільним визначати розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 197, 199, 315, 537, 392 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, продовжити на шістдесят днів, тобто до 11 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Встановити строк дії ухвали до 11 січня 2025 року включно.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченою - в той же строк, з моменту вручення їй копії ухвали суду.

У зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_3 у нарадчій кімнаті повний текст ухвали оголошений 19 листопада 2024 року о 12 годині 00 хвилин

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3