Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року                                                             Справа№200/6705/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва  В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом адвоката Лисенко Ганни Олександрівни в інтересах   ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                         В С Т А Н О В И В:

25.09.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд”, надійшов адміністративний позов адвоката Лисенко Ганни Олександрівни в інтересах   ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №154750011199 від 25.07.2024, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) період навчання у Макіївському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1981 по 24.06.1987 року та призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком за ст.26 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 18.07.2024.

          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії не зарахувавши період навчання у вищому навчальному закладі до страхового стажу. Позивач зазначив, що відповідач у рішенні про відмову безпідставно вказує на те, що «період навчання перевищує встановлений період та потребує уточнення щодо форми здобуття освіти», оскільки трудова книжка та диплом однозначно та чітко вказують на період навчання та не мають розбіжностей.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач вказав, що згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 28 років 07 місяців 06 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому вказав, що  страхового стажу не зараховано період навчання згідно з диплому від 24.06.1987 серії НОМЕР_2 з 01.09.1981 по 24.06.1987, оскільки період навчання перевищує встановлений період та потребує уточнення щодо форми здобуття освіти.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2024  відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 16.10.2024 відмовлено у  задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення до участі у справі другим відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в  Одеській  області.

Ухвалою суду від 16.10.2024 витребувано докази у справі у Головного управління Пенсійного фонду України в  Одеській  області.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією ID-паспорту № НОМЕР_3 від 11.11.2020.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №5136-7001704332  від 02.02.2023.  

18.07.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для розгляду заяви позивача.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2024  № 154750011199 відмовлено у призначенні  пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового  стажу – 31 рік.

Згідно з вказаним рішенням, вік заявниці – 60 років 02 місяці, страховий стаж – 28 років 07 місяців 06 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 24.06.1987 з 01.09.1981 по 24.06.1987, оскільки період навчання перевищує встановлений період та потребує уточнення щодо форми здобуття освіти.

При цьому, згідно з копією диплому НОМЕР_2 від 24.06.1987 ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 24.06.1987 навчалась у Макіївському інженерно-будівельному інституті, за результатами навчання отримала кваліфікацію інженера-будівельника.

Листом від  01.07.2024 Донбаська національна академія будівництва і архітектури (правонаступник Макіївського інженерно-будівельного інституту) повідомив позивача про неможливість  надання інформацію про період навчання у зв`язку із тим, що архіви знаходяться у м. Макіївка, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Трудова книжка  серії НОМЕР_4 від 27.07.1984, що видана на ім`я   ОСОБА_1 , містить запис про навчання з 01.09.1981 по 24.06.1987 у Макіївському інженерно-будівельному інституті (запис №4).

Також, трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про проходження виробничої практики у період з 06.06.1984 по 27.07.1984 на базі Будуправління №7 тресту «Донецькжитбуд» №2 (записи №1 та №3). При проходженні виробничої практики позивачу 25.07.1984 присвоєно третій розряд маляра (запис №2).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26.02.1999   ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з розрахунком стажу, до страхового стажу позивача зараховано період з 06.06.1984 по 27.07.1984 (період проходження виробничої практики), з 03.10.1984 по 02.08.1987 (догляд за дитиною до 3-х років).

Отже, до страхового стажу не зараховано період навчання у Макіївському  інженерно-будівельному інституті з частковим зарахуванням періодів проходження виробничої практики та доглядом за дитиною до 3-х років.

Вважаючи протиправним  рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суд з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […] регулюються  Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV  (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно  зі ст. 8 Закону № 1058-IV  громадяни України, які застраховані згідно із цим  Законом  та досягли встановленого цим  Законом  пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Положеннями ч. 1  ст. 9 Закону № 1058-IV  передбачено, що відповідно до цього  Закону  за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі  - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (п.1).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, за періоди до 01.01.1999 відповідно до чинного законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до  пункту 8 Порядку №637 навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. У відповідності до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації (пункт «д» частини 1).

В період 1972-1991 років діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі - Положення №590).

Згідно з підпунктами «з» та «і» пункту 109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних, д.) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, радпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Як встановлено судом вище, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 27.07.1984 позивач у період з 01.09.1981 по 24.06.1987 навчалася у Макіївському інженерно-будівельному інституті.

Також на підтвердження навчання у Макіївському інженерно-будівельному інституті позивачем надано диплом серії НОМЕР_2 від 24.06.1987.

Також, трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про проходження виробничої практики у період з 06.06.1984 по 27.07.1984 на базі Будуправління №7 тресту «Донецькжитбуд» №2 (записи №1 та №3). При проходженні виробничої практики позивачу 25.07.1984 присвоєно третій розряд маляра (запис №2).

За встановлених обставин, позивачем до пенсійного органу було надано належні докази (копію диплому; копію трудової книжки), якими підтверджено період навчання з з 01.09.1981 по 24.06.1987 у Макіївському інженерно-будівельному інституті, тому відповідачем неправомірно не зараховано цей період до загального трудового стажу позивача.

Твердження відповідача про те, що термін навчання позивача перевищує встановлений термін є необґрунтованим, оскільки законодавством не передбачено обмеження терміну  навчання.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що у період навчання позивач народила дитину, отже перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Отже, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії із зазначених у рішенні підстав.

При цьому стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 24.06.1987 суд зазначає, що судовим розглядом встановлено зарахування до страхового стажу періодів, що включає в себе період навчання, а саме: з 06.06.1984 по 27.07.1984 (період проходження виробничої практики),

з 03.10.1984 по 02.08.1987 (догляд за дитиною до 3-х років).

Оскільки вказані вище періоди  вже зараховані до страхового стажу позивача, ураховуючи, що  подвійне зарахування періодів неможливо, суд частково задовольняє позовні вимоги шляхом зобов`язання  відповідача зарахувати   до страхового стажу позивача періоду навчання у Макіївському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1981 по 05.06.1984, з 28.07.1984 по 02.10.1984.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачеві з 18.07.2024, суд зазначає, що повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

 Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

  Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

На підставі зазначеного вище, ураховуючи, що спірний період не зарахований до страхового стажу позивача, загальний підрахунок стажу не проведений, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивачеві з урахуванням періоду навчання у Макіївському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1981 по 05.06.1984, з 28.07.1984 по 02.10.1984.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми Закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанцією від 24.09.2024  позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Проте, оскільки позов подано через систему Електронний суд, належний розмір судового збору за подання даного позову складає 968,96 грн. (1211,20 *0,8).

При цьому, ураховуючи, що фактично позовні вимоги задоволені, оскільки спірне рішення визнано протиправним і скасовано та зобов`язано частково урахувати  спірний період, суд вважає, що  судовий збір у розмірі 968,96 грн, за одну вимогу немайнового характеру,  підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.    73,    74,    75,    76,    77,    90,    94,    139,    241,    245,    246,    250,    255,    295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                   В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №154750011199 від 25.07.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, б. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,  РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 18.07.2024, зарахувавши до страхового стажу період навчання у Макіївському інженерно-будівельному інституті з 01.09.1981 по 05.06.1984, з 28.07.1984 по 02.10.1984.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, б. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,  РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).         

Суддя                                                                                   В.С. Дмитрієв