Справа № 2-а-3624/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 "14" липня 2011 р.                                                                                                    м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді  Харитонової Г.Л., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про поновлення  пропущеного строку для звернення до суду,  визнання  дій неправомірними, та  зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, та стягнення витрат за надання правової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

         01.06.2011р. позивачка  звернулася  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Іллічівському  районі Донецької області про поновлення  пропущеного строку для звернення до суду , визнання дій неправомірними, та  зобов’язання нарахувати та сплатити соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 %  від мінімальної пенсії за віком за період з  01.01.2006 року, про стягнення витрат  за надання  правової допомоги.   В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона віднесена до категорії дітей війни, і відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року їй щомісячно повинна були виплачуватись як дитині війни соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак вищевказана соціальна допомога , їй не нараховувалась і не сплачувалась. Про те, що відповідач зобов’язаний був зробити доплату до пенсії, їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, тому пропустила строк звернення до суду. Просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року з урахуванням  фактично  отриманих сум, та  стягнути з відповідача судові витрати, які були сплачені нею за надання правової допомоги.

       У судове засідання  позивачка не з'явилась, просила  розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача  до судового засіданні також не з’явився,  надав суду  заперечення проти позову, в яких зазначив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2  знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком. Вона належить до соціальної групи «Діти війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  Органами Пенсійного фонду підвищення пенсії дітям війни виплачуються відповідно до чинного на певний час законодавства. Також наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України, відповідно якої встановлено шестимісячний строк звернення до суду. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу у їх відсутності.

        На підставі ст.ст.122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки та представника відповідача.

        Суд, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

         Відповідно  до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення  Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, віднесена до категорії  дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя, що підтверджується  пенсійним посвідченням(а.с.14).

         Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Водночас ст. 7 цього  закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

        Ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"  було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом  сьомим ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.

       У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

      Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Поряд з цим, 9 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-Y від 19 грудня 2006 року.

       Конституційний Суд України визначив, що положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших  законів України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження  та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно зі ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє  з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в  законі  про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в  офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

     Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для учасників війни.  Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначене підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу  в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

     Відповідач, виконуючи приписи зазначеного  закону в період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року діяв правомірно.

      Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення  підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

     Отже,  з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 1 січня 2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної  пенсії за віком.

     Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року  № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року ( "Урядовий кур'єр" від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

     Зазначена стаття була змінена Законом України від 15  березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року  ("Урядовий кур'єр" та "Голос України" від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена  абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим  частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп. Статтею 58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-Y1, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

     Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом  України "Про соціальний захист дітей війни".

     Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема зазначено у Рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року у справі № 21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та  закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.  До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях  Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

     Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною  2 ст. 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

        Згідно з ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата не нарахованих сум пенсії за минулий час, які були не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, здійснюється  без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка  мала право   на отримання  недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за  період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року.

       Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав. Свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, подовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

        Згідно з положенням ст. 100 КАС України  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд, за заявою особи, що його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

       Позивачем заявлено вимогу про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, з якої вбачається, що строк він пропустив  через те, що він не знав що йому як дитинні війни, повинні були провести виплати, про факт порушення його прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі.

       Позивачка звернулася з адміністративним позовом за захистом своїх прав 01.06.2011р.

       У позовній заяві заявлені вимоги відносно не нарахування та не виплати доплати до пенсії як дитині війни за період з  01.01.2006р  по день винесення рішення, тобто вимоги за період з 09.07.2007р. по 30.11.2010р.  включно заявлені за межами шестимісячного строку.  Представник відповідача наполягав на відмові в позові у зв’язку з пропуском строку звернення до суду. Позивач просила поновити їй строк звернення до суду, оскільки їй стало відомо  про порушення своїх прав, лише після висвітлення зазначених подій у пресі. Між тим, ці доводи позивачки не можуть бути визнаними поважними, оскільки діючі Закони та рішення Конституційного Суду України не є закритою інформацією, вони друкуються в засобах масової інформації та кожен бажаючий має можливість ознайомитись з ними у будь який час, тому позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

        Згідно з ст..2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів  владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами встановлено інший порядок судового провадження. Тобто діючим законодавством передбачено захист вже порушених прав чи свобод громадянина. За таких обставин  позов ОСОБА_1. в частині зобов’язання відповідача в подальшому   щомісячно нараховувати та виплачувати надбавки до пенсії у розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком,  задоволенню не підлягає.

          Законом України   № 3491-VI від 14.06.2011р. Про внесення змін до Закону  України "Про державний бюджет України на 2011 рік" у ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,  внесені зміни за якими норми і положення цієї статті,  застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу Пенсійного фонду України на 2011рік.

        Таким чином, з 19.06.2011року виплати позивачу проводились  у відповідності до норм діючого законодавства.

Стосовно питання щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем за надання правової допомоги, суд відмовляє в цій частині, оскільки суду не надано оригіналів що підтверджують понесені позивачем витрати за надання правової допомоги, які  є підставою для розгляду питання щодо відшкодування судових витрат.

        За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

     Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 41, 69-71, 79, 86, 98, 99, 128, 158, 162-163, 167, 185-186, 254   КАС України, ЗУ №3491-VI від 14.06.2011р. Про внесення змін до Закону  України "Про державний бюджет України на 2011 рік"  суд –

П О С Т А Н О В И В:

      Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління УПФ в Іллічівському районі м. Маріуполя, про поновлення  пропущеного строку для звернення до суду,  визнання  дій неправомірними, та  зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком – задовольнити частково.

      Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління УПФ в Іллічівському районі м. Маріуполя, про поновлення  пропущеного строку для звернення до суду,  визнання  дій неправомірними, та  зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу  в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком в частині вимог з 01.01.2006 року по 30.11.2010року – залишити без розгляду.

      Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком з 01.12.2010 року по 18.06.2011 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.12.2010 року по 18.06.2011року - включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

       В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

        Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

       Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:                                                            Г. Л.  Харитонова