Справа №1-17/2008 р.

В И Р О К

іменем України

11 лютого 2008 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гончарука О.Н.,

за участю секретаря - Антонюк Т.І.,

прокурора - Решетовської О.В.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_2- ОСОБА_3,

цивільних позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

цивільних відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу про обвинувачення :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя с.Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, військовозобов”язаного, охоронника Ковельського міського відділу державної служби охорони, відповідно до ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і жителя с.Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, з базовою середньою освітою, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України

в с т а н о в и в:

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 14 жовтня 2007 року біля 03 години ночі на вулиці Центральній с.Качин Камінь-Каширського району Волинської області, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, вчинили хуліганство групою осіб, що супроводжувалось особливою зухвалістю і яке виразилось в тому, що вони безпричинно кулаками, а ОСОБА_4 і за допомогою палиці, побили ОСОБА_1 та ОСОБА_2, умисне заподіявши цим потерпілим легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад їх здоров'я.

ОСОБА_4 винність свою у вчиненому злочині визнав частково і суду показав, що 13.10.2007 року в с. Качин Камінь-Каширського району його і ОСОБА_5 безпричинно побили незнайомі місцеві хлопці. Будучи ображеними на них, вони, повернувшись в своє с.Сошичне, вирішили їм помститись. Для цього попросили незнайомого їм водія мікроавтобуса, який стояв біля місцевого будинку Культури, відвести їх в згадане село, з чим той погодився. Туди разом з ними на їх прохання, для забезпечення власної безпеки, поїхали ОСОБА_6, ОСОБА_7

По дорозі з водієм було домовлено, що при появі на вулиці с.Качин будь-яких хлопців, він мав зупинитись. Коли біля 03 години ночі 14.10 2007 року водій в с.Качин зупинився, він першим за ОСОБА_5 вийшов з автомобіля, підняв на землі палицю, на яку наступив, і побив нею, як пізніше з”ясувалось, ОСОБА_2, після чого спочатку він, а за ним ОСОБА_5 повернулись до згаданого транспортного засобу.

Крім них з автомобіля ніхто не виходив, тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не заподіював.

ОСОБА_5 підтвердив показання ОСОБА_4, винність свою у вчиненому злочині також визнав частково і додатково суду показав, що коли останній повертався до автомобіля, він кулаком завдав лише одного удару лежачому на землі потерпілому ОСОБА_2 ОСОБА_1 не бив.

Те, що ОСОБА_4 побив ОСОБА_2 палицею, він не бачив, домовленості з ним у нього на таке побиття не було.

Крім частково визнавальних показань підсудних, їх винність у вчиненому злочині доведена дослідженими судом доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 14.10.2007 року біля 03 години ночі в с.Качин, коли він повертався вулицею села додому, його осліпив світлом фар автомобіль, з якого вибігли декілька невідомих йому осіб і побили його із застосуванням стороннього предмету, яким може бути палиця.

До цього з підсудними конфліктів не мав.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що за таких же обставин, на які вказав ОСОБА_1, в тому ж місці і в той же час він теж був побитий за допомогою стороннього предмету в присутності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Хто його побив, не памятає, так як втрачав свідомість. .

До цього випадку з підсудними він теж не конфліктував.

Показання ОСОБА_2 про його побиття невідомою особою на вулиці села Качин, яка перед цим під”їхала до них автомобілем, підтвердили суду свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що в ніч на 14.10.2007 року на прохання підсудних він їх разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 мікроавтобусом відвозив в с.Качин. Причину такої поїздки вони пояснювали невідкладними справами, які мали там вирішити. По приїзду в згадане село, побачив на вулиці хлопців, вони попросили зупинити автомобіль. Коли транспортний засіб було зупинено, вони вийшли з нього і побігли в напрямку невідомих йому осіб, з якими затіяли бійку. Через значну віддаленість від нього місця конфлікту, самої бійки він не бачив.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 суду ствердили, що у вказаний свідком ОСОБА_11 час підсудні в с.Качин побили місцевих хлопців.

Згідно висновків судово-медичної експертизи №320 та №322 від 20.11.2007 року (а.с., а.с.75, 72), потерпілим у вказаний ними час і за вказаними ними обставин було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад їх здоров”я, а саме - ОСОБА_2 у вигляді зсадини, крововиливу і рани в ділянці обличчя, ОСОБА_1 - у вигляді рубців під струпом, гранульованих, як наслідок ран, які мали місце в ділянці грудної клітки зліва, та в ділянці лівого передпліччя.

За цими висновками ці тілесні ушкодження могли бути заподіяні сторонніми предметами.

Показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_1, висновком судово-медичної експертизи №320 спростовані твердження підсудних в тій частині, що тілесних ушкоджень вони ОСОБА_1 не заподіювали.

За ч.4 ст.296 КК України кваліфікуються хуліганські дії, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено, що ОСОБА_4 заздалегідь заготовив для нанесення тілесних ушкоджень або спеціально пристосував для цього палицю, якою він завдав тілесних ушкоджень потерпілим.

Судом встановлено, що палиця ним випадково була підібрана на місці вчинення хуліганських дій і використана для нанесення тілесних ушкоджень.

Заздалегідь спеціальній обробці і пристосуванню для цих цілей вона не піддавалась.

Зважаючи на ці обставини, суд перекваліфіковує дії ОСОБА_4 з ч.4 на ч.2 ст.296 КК України і кваліфікує їх як хуліганство, вчинене групою осіб, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності суд також кваліфікує і дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.296 КК України, як хуліганство, вчинене групою осіб, що супроводжувалось особливою зухвалістю, так як вони охоплювались єдиним умислом з діями ОСОБА_4 і були направлені на безпричинне заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень.

Враховуючи, що вчинений злочин не є тяжким, беручи до уваги наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме добровільне відшкодування завданих збитків потерпілим, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особи підсудних, які по місцю проживання характеризуються позитивно, те, що ОСОБА_5 вперше засуджується, те, що ОСОБА_4 проживає з хворою матір”ю, інвалідом 111 групи від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і є єдиним працездатним членом сім”ї, суд вважає за необхідне призначити їм покарання у виді позбавлення волі умовно, з випробуванням дійшовши висновку, що таке покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Зважаючи на те, що дії ОСОБА_4 при вчиненні злочину були більш активні, суд призначає йому більше покарання.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 від заявлених позовів про стягнення з підсудних моральної та матеріальної шкоди відмовились у зв”язку з її добровільним відшкодуванням.

Цивільний позов ОСОБА_3 - матері потерпілого ОСОБА_2, до підсудних про стягнення з них в її користь 2000 грн. моральної шкоди завданої їй побиттям її сина, задоволенню не підлягає, так як нею не доведено суду, що такими їх діями їй було заподіяно таку шкоду.

Крім цього, позивачці безпосередньо тілесні ушкодження не заподіювались.

Вирішуючи питання про долю речового доказу в порядку ст.81 КПК України, яким є чоловіча кофта, суд вважає за необхідне повернути цю кофту її власнику - ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, і призначити йому покарання

у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4, ОСОБА_5 від відбування призначених покарань звільнити, якщо вони протягом однорічного іспитового строку не вчинять нового злочину, та виконають покладений на них обов”язок - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну їх місця проживання.

Після набрання вироком законної сили обрані засудженим міри запобіжних заходів у виді підписок про не виїзд, скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Речовий доказ - чоловічу кофту, яка знаходиться на зберіганні у кімнаті речових доказів Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області повернути потерпілому ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржено до судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляцій через Камінь-Каширський районний суд.

Головуючий -підпис

Оригіналу відповідає

Суддя Камінь-Каширського

районного суду                                                                    О.Н.Гончарук