справа №2-5171/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Воробйові О.І.

за участю представника позивача –Хоменко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором –

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач в позовній заяві, представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог послались на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 17 квітня 2007 року укладений кредитний договір, за умовами якого позивачем відповідачу надані кредитні кошти в розмірі 158000 доларів США, в свою чергу відповідач зобов’язався повернути кредит до 16 квітня 2027 року відповідно до умов договору та сплатити 12% річних за користування вказаними кредитними коштами, а також інші обов’язкові платежі. Даний кредит було забезпечено договорами поруки, укладеними 17 квітня 2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 Оскільки відповідачі взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконують, достроково повертати кредитні кошти із відповідними відсотками на умовах договору не бажають, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суми заборгованості, яка станом на 20 квітня 2010 року склала 1377269,85 грн. Також представник позивача просив суд покласти на відповідачів судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169 ч.4, ст.224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 17 квітня 2007 року укладено кредитний договір №063/07-ФЛ/06, за умовами якого позивач зобов’язався надати вказаному відповідачу кредитні кошти в розмірі 158000 доларів США. В свою чергу ОСОБА_2 зобов’язалась повернути вказані кредитні кошти до 16 квітня 2027 року та сплатити 12% річних за користування кредитними коштами відповідно до умов договору. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору №№063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 р.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе договірних зобов’язань за вказаним вище договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 17 квітня 2007 року укладено договори поруки №063/07/02/06, №063/07/03/06. За умовами вказаних договорів відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 як поручителі зобов’язались перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі із ОСОБА_2 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов’язань за кредитним договором №063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 року. Зазначені обставини підтверджуються копіями договорів поруки №063/07/02/06, №063/07/03/06 від 17 квітня 2007 року.

Як свідчить наявна в матеріалах справи заява на видачу готівки від 17 квітня 2007 року позивачем на виконання умов договору №063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 року були надані обумовлені в договорі кредитні кошти в повному обсязі.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перестав виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов’язання, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем, яку останній своїм письмовим повідомленням 29.12.2008 року, а також вимогами від 20.03.2009 року, 16.04.2009 року просив відповідачів погасити достроково. Оскільки такі вимоги належним чином виконані не були, станом на 20 квітня 2010 року утворилась заборгованість в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на суму 1377269,73 грн. Викладені фактичні обставини підтверджуються копіями повідомлень від 29.12.2008 року, копіями вимог про дострокове повернення кредиту від 20.03.2009 року, 16.04.2009 року, розрахунком заборгованості за кредитним договором станом за 20 квітня 2010 року з урахуванням розрахунку заборгованості пені за вказаним кредитним договором за період 19.07.2008 р. по 18.05.2009 р., випискою за кредитним договором станом за 20.04.2010 р.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, умовами кредитного договору №063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2009 року, договорами поруки №063/07/02/06, №063/07/03/06 від 17 квітня 2006 року.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, розмір яких визначається в договорі (ст.1056-1 ЦК України).

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов’язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст.625 ч.2 ЦК України.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ст.550 ЦК України).

За умовами Розділу 2, 3, 4 кредитного договору №063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 року позивач зобов’язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 158000 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобов’язався повернути даний кредит до 16 квітня 2027 року щомісячними ануїтетними платежами в розмірі 1761,46 доларів США зі сплатою за користування кредитом 12% річних відповідно до графіку погашення кредиту та умов договору. При цьому позивач має право вимагати дострокового повернення всієї наданої суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у разі порушення відповідачем як позичальником термінів погашення будь-яких грошових платежів за даним кредитним договором.

Розділом 6 кредитного договору №063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 року встановлено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до Розділів 1, 2 договорів поруки №063/07/02/06, №063/07/03/06 від 17 квітня 2007 року поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором солідарно та в повному обсязі, тобто в тому ж обсязі, що і боржник, за невиконання даним боржником взятих на себе за кредитним договором №063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 року зобов’язань із своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним. У випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором, кредитор має право пред’являти свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковим до виконання.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Положеннями ст.533 ЦК України визначено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не передбачено договором або законом.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним №063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 року, договорами поруки №063/07/02/06, №063/07/03/06 від 17 квітня 2007 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачами вказаних договорів, встановлено невиконання відповідачами, на відміну від позивача, своїх зобов’язань за даними договорами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково –шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості в розмірі 1377269,73 грн. Підставою для часткового задоволення позову є встановлена в судовому засіданні невідповідність суми заборгованості, зазначеної в позовній заяві та в судовому засіданні представником позивача, сумі заборгованості, викладеній у наявних в матеріалах справи відповідних розрахунках, згідно яких така заборгованість склала саме 1377269,73 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з солідарно з відповідачів на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 16, 509, 526, 530, 536, 549, 550, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 110, 209, 212 - 215, 224-232 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов –задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління»,  заборгованість за кредитним договором № 063/07-ФЛ/06 від 17 квітня 2007 року в сумі 1377269, 73 гривні.

Судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління»1700, 00 гривень судового збору та 120,00 гривень витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду судової справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до  апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя          А.В. Брага