КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-198/08
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бєлової Л.В.,
суддів Бистрик Г.М.,
Малиніна В.В.
при секретарі Гладишко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2007р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про проведення перерахунку разової грошової допомоги, як інваліду війни 3-ої групи, виплати, недоплаченої суми за минулий час, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2006 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про проведення перерахунку разової грошової допомоги, як інваліду війни 3-ої групи, виплати, недоплаченої суми за 2004-2006 роки.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про проведення перерахунку разової грошової допомоги, як інваліду війни 3-ої групи, виплати, недоплаченої суми за минулий час - задоволено частково:
- зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації зробити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за 2004 рік, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та сплатити йому різницю недоплаченої допомоги в сумі 130,00 грн;
- в іншій частині позову відмовлено за безпідставністю.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2007 року, не погоджуючись з судовим рішенням по справі.
В апеляційній скарзі позивач просить:
1. Скасувати постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2007 по справі за його позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення в Житомирській області про зобов'язання Відповідача зробити мені перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ-групи, за період з 2004 року по 2006 рік та стягнути на мою користь з Відповідача з врахуванням
|
Суддя-доповідач - Бєлова Л.В. |
Справа в апеляційній інстанції №22а - 1643/07 Перереєстровано на № 22-а-198/08 |
|
Головуючий в першій інстанції - Зайцев А.В. |
Справа в першій інстанції № 2-а-880/06 (2-а-222/07) |
3% річних за порушення грошового зобов'язання заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі у сумі 4559 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гри. 81 коп. частково;
2. Ухвалити нове рішення яким його позовні вимоги про зобов'язання Відповідача зробити йому перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ-групи, вказавши період з 2004 року по 2006 рік та стягнути на його користь з Відповідача з врахуванням 3% річних за порушення грошового зобов'язання заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі у сумі 4559 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп. задовольнити повністю.;
3. Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення в Житомирській області судовий збір сплачений позивачем за подання цієї апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається що позивач - ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи згідно безтермінового посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Бердичівським об'єднаним військовим комісаріатом 28.12.2004 року (а.с. 5).
Відповідно до довідки виданої Бердичівським об'єднаним військовим комісаріатом 30.10.2006 року № 358 ОСОБА_1. було нараховано одноразову щорічну грошову допомогу у таких розмірах за 2004 рік - 120 грн., у 2005 році - 270 грн., у 2006 році - 270 грн. (а.с. 6).
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 Травня повинна надаватись разова грошова допомога інвалідам війни III групи (до яких відноситься позивач)- сім мінімальних пенсій за віком.
Мінімальна пенсія за віком становила в 2004 році - 50 гр., в 2005 році - 332 грн, в 2006 році - 359 грн.
Таким чином позивач повинен був отримати у 2004 році - 50 * 7 = 350 грн; у 2005 році - 332*7 = 2324 грн., у 2006 році - 359 * 7 = 2513 грн.
З урахуванням виплачених позивачу сум, сума недоплати за 3 роки складає 4527 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що недоплачена частина одноразової грошової допомоги підлягає стягненню на користь позивача у примусовому порядку за 2004 рік у сумі 130 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується.
Проте, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення сум допомоги за 2005-2006 роки, та вважає що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Однак, Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004 - 2006 роки зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Законів України «Про Державний бюджет України» на 2004 - 2006 роки, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Рядом Рішень Конституційного Суду України роз'яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004, 2005, 2006 роки розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закони про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006 роки звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
З огляду на вищевикладене, позивачу повинно було бути нараховано одноразову щорічну грошову допомогу у відповідності з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Законів України «Про Державний бюджет України» на 2005-2006 роки.
Стосовно вимоги апелянта про зобов'язання Відповідача зробити Позивачеві перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи, за період з 2004 року по 2006 рік, - цю вимогу слід задовольнити частково виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції, постановляючи рішення, задовольнив позовні вимоги про нарахування одноразової щорічної грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи за 2004 рік.
Тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню стосовно зобов'язання Відповідача зробити Позивачеві перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи в період за 2005-2006 роки.
Стосовно вимоги апелянта про стягнути на його користь з Відповідача перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи, за період з 2004 року по 2006 рік з врахуванням 3% річних за порушення грошового зобов'язання заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі, суд апеляційної інстанції вважає що ця вимога не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до статті 202 КАС України, - підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відповідача зробити позивачу перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи за 2005, та 2006 роки - скасуванню, з постановленням в цій частині нової постанови, якою позовні вимоги про зобов'язання Відповідача зробити позивачу перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи за 2005, та 2006 роки - задовольнити.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2007року - задовольнити частково.
Постановити нове рішення яким постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2007року скасувати в частині відмови позивачу у задоволенні позову про зобов'язання Відповідача зробити позивачу перерахунок розміру разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи за 2005, та 2006 роки.
В цій частині постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Зобов'язати відповідача - Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації зробити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за 2005-2006 роки як учаснику бойових дій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та сплатити йому різницю недоплаченої допомоги за 2005-2006 роки у сумі 4297 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
В іншій частині постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2007року залишити без змін.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_1 4 грн. 25 коп. судового збору, сплаченого ним за розгляд справи в апеляційній інстанції
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді