КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-2282/08
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бєлової Л.В.,
суддів Бистрик Г.М.,
Малиніна В.В.
при секретарі Гладишко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Липовецької райдержадміністрації на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 23 травня 2007р. по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2007 року позивачі звернулись до суду з позовами до Управління праці та соціального захисту населення Липовецької райдержадміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 23 травня 2007р. року позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення в Липовецької райдержадміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги - задоволені: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Липовецької райдержадміністрації на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5та ОСОБА_6 по 2250 гривень 35 копійок кожному, на користь ОСОБА_2 - 4814 гривень 15 копійок, ОСОБА_3 - 2025 гривень 15 копійок, на користь ОСОБА_4 - 3297 гривень 25 копійок.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Липовецької райдержадміністрації подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 23 травня 2007р., не погоджуючись з судовим рішенням по справі в якій зазначає що оскаржувана постанова постановлена судом першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та закрити провадження по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
|
Суддя-доповідач - Бєлова Л.В. |
Справа в апеляційній інстанції №22а - 5572/07 Перереєстровано на № 22-а-2282/08 |
|
Головуючий в першій інстанції - Денишенко Т.О. |
Справа в першій інстанції № 2а-147/07 |
Так, судом першої інстанції встановлено що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_3. - являються учасниками війни, про що компетентним органом їм видано посвідчення - відповідно серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4, позивач - ОСОБА_2. - являється інвалідом війни ІІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_5), позивач ОСОБА_4. - являється учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_6). (а.с. 3, 10, 19, 27, 39, 47).
За даними відповідача наданими при розгляді справи в суді першої інстанції судом встановлено, що позивачам була виплачена щорічна разова грошова допомога у таких розмірах:
- ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6. - в 2005 та 2006 роках - по 50 грн. кожному, а в 2004 році - не виплачувалась;
- ОСОБА_3. - в 2004 році - 65 грн., в 2005 та 2006 роках - по 130 грн.;
- ОСОБА_2. - в 2004 році - 130 грн., в 2005, 2006 роках - по 270 грн.;
- ОСОБА_4. - в 2004 році - 120 грн., а в 2005 та 2006 роках - по 250 грн.
Відповідно до ст. 12,13,14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни (до яких, зокрема, відносяться позивачі -ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_3. )щорічно до 5 Травня повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, інвалідам війни III групи (до яких відноситься позивач - ОСОБА_2. )- сім мінімальних пенсій за віком, учасникам бойових дій (до яких відноситься позивач - ОСОБА_4.)- у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що недоплачена частина одноразової грошової допомоги підлягає стягненню на користь позивачів у примусовому порядку за відповідні роки, а саме - на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5та ОСОБА_6 по 2250 гривень 35 копійок кожному, на користь ОСОБА_2 - 4814 гривень 15 копійок, ОСОБА_3 - 2025 гривень 15 копійок, на користь ОСОБА_4 - 3297 гривень 25 копійок.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Однак, Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004 - 2006 роки зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Законів України «Про Державний бюджет України» на 2004 - 2006 роки, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Рядом Рішень Конституційного Суду України роз'яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Законами України «Про Державний бюджет України» на 2004, 2005, 2006 роки розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закони про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006 роки звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції при розрахунку суми разової щорічної допомоги, обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положеннями Законів України «Про Державний бюджет України» за 2004, 2005, 2006 роки.
Судова колегія також вважає за необхідне підкреслити, що невиконання чи неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Так, відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що постанова Липовецького районного суду Вінницької області від 23 травня 2007р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Липовецької райдержадміністрації на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 23 травня 2007року - залишити без задоволення.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 23 травня 2007року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді