Справа № 2-а-491/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року       

      Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Тончук Р.І., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій управління неправомірними та зобов»язання здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії як особі, якій встановлено статус «дитина війни»,                                                                                       

                                                          в с т а н о в и в :

         ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій управління неправомірними та зобов»язання здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії як особі, якій встановлено статус «дитина війни»за період з серпня 2010 року і забезпечити в подальшому її виплату відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою судді Славутського міськрайонного суду від 11.02.2011 року позовні вимоги позивача за період з 1 по 10 серпня 2010 року залишено без розгляду у зв»язку з пропущенням строку звернення до суду.

         В позовній заяві позивач посилався на те, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не нараховувало і не виплатило йому підвищення пенсії, як особі, якій встановлено статус «дитина війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не відповідає вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Так як рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. норми Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що обмежують права осіб, яким встановлено статус «дітей війни»на отримання щомісячної надбавки до пенсії, визнані неконституційними, просив позов задовільнити.

В запереченнях на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Паламарчук В.М. позов не визнала, посилаючись на те, що фінансування витрат на виплату надбавки до пенсії дітям війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатило позивачу надбавку до пенсії в розмірі, визначеному Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Крім цього, чинним законодавством не визначений механізм виплати надбавки до пенсії дітям війни, не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, так як мінімальний розмір пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб застосовується лише для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і не може по аналогії застосовуватись до інших правовідносин. Вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області законними, просить відмовити в задоволенні позову.

         Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

         З копії посвідчення позивача, вбачається, що він має статус «дитини війни», про що є відповідна відмітка у цьому документі (а.с. 6).

Відповідно до ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2010-2011р.р. в законодавчому порядку будь-які обмеження щодо дії ст.6 цього Закону не встановлювалися.

Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплачує дітям війни підвищення пенсії у фіксованому розмірі 49 грн 80 коп. щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Однак, положення Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” суперечать вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а отже, не підлягають застосуванню, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами та відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України.

Критерієм обрахунку підвищення до пенсії, яке підлягає нарахуванню та виплаті дітям війни, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.   

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.   

Отже, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни” повинен застосовуватись розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений у ст.28 ч.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого мінімального розміру пенсії за віком чинним законодавством не встановлено.

Ст.ст.3, 7 Закону  України “Про соціальний  захист дітей війни” передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється  за рахунок коштів  Державного  бюджету  України.

Відсутність бюджетного фінансування для виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (Рішення Європейського  Суду з  прав  людини у справі  "Кечко  проти України" від 18.11.2005р.).

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у  вказаному рішенні, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно абз.1 п.1 Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. № 121/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до п.15 Положення “Про Пенсійний фонд України”, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління.     

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вжили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати позивачу, тобто відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причин, то дії відповідача слід визнати протиправними.

Порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто, слід зобов’язати Головне УПФ в Хмельницькій області нараховувати та щомісячно виплачувати передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення пенсії позивачу –дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 10 серпня 2010 року і по день припинення права на таке підвищення.

Відповідно до ст.256 ч.1 абз. 9 КАС України постанову суду звернути до негайного виконання.

        Керуючись ст. ст. 94, 158 - 160, 162 ч. 2, 163, 183-2, 256 ч. 1 КАС України,  

п о с т а н о в и л а:

          Адміністративний позов задовільнити.

          Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо недоплати ОСОБА_1 підвищення пенсії як особі, якій встановлено статус «дитина війни»відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 10 серпня 2010 року та по день припинення права на таке підвищення з врахуванням проведених виплат за вказаний період.

           Постанову допустити до негайного виконання.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя:Р. І. Тончук