ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р.                                                            Справа № 16/127-10

вх. № 7906/6-16

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Овдієнко Л.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 , за довіреністю б/н від 01.07.2010р.;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №76/11.5.2 від 14.02.2011р.;

третіх осіб- не з`явилися;    

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк", м.Харків

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору :

1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра", м.Харків,

2) Приватна фірма "Кібела", м.Мерефа Харківського району Харківської області,   

до  Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ,  

про  визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про: 1) визнання недійсним Договору про відкриття кредитної лінії № 162-Ю від 20.03.2008р., укладеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є відповідач; 2) визнання недійсним Іпотечного договору № 162-Z/1 від 20.03.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра", і  зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи за реєстровими номерами 914 та 915 про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Іпотечним договором № 162-Z/1 від 20.03.2008р.; 3) визнання недійсним Договору застави товарів в обігу № 162-Z/2 від 20.03.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та позивачем; 4) визнання недійсним Договору застави № 162-Z/3 від 31.03.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та  Приватною фірмою "Кібела". Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні 06.07.2011р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача  в судовому засіданні 06.07.2011р. проти позову заперечував.

Представники третіх осіб в судове засідання 06.07.2011р., не з'явились, витребувані судом документи не надали, про причину неявки суд не повідомили.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 14.06.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

20.03.2008р. між ПАТ "ВТБ Банк" (позивач по справі) та ТОВ фірма "Пранк" (відповідач по справі) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №162-Ю, відповідно до умов якого Банк зобов"язаний надати позичальнику  кошти шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії , максимальний ліміт встановлений на рівні 65150000,00грн., із сплатою процентів за користування кредитними  коштами 17% річних на строк кредитування до 19.09.2009р., з цільовим призначенням кредиту -  поповнення обігових коштів , рефінансування кредитної заборгованості в ПАТ "ВТБ Банк".

ПАТ "ВТБ Банк" свої зобов"язання щодо надання ТОВ фірма "Пранк" грошових коштів (кредиту) у розмірі 65150000,00грн., виконав в повному обсязі , що підтверджується меморіальним ордером № ТК.10741.1 від 20.03.2008р.

Відповідно , грошові кошти були отримані та використані позивачем.

При цьому , позивач вважає Кредитний договір недійсним та таким , що суперечить нормам чинного законодавства України та у позовній заяві посилається на те, що Договір про відкриття кредитної лінії № 162-Ю від 20.03.2008р., було укладено особою , яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності , оскільки директор товариства при укладенні Кредитного договору , перевищив обсяг своїх повноважень і уклав Кредитний договір , що не відповідає вимогам , встановленим Загальними зборами учасників товариства у протоколі Загальних зборів ТОВ фірма "Пранк" від 14.03.2008р. №4, а саме уклав спірний кредитний договір із строком кредитування до 19.09.2009р., в той час , як строк дії кредитного договору мав становити до 20.03.2010р. Також позивач зазначає, що директор була уповноважена на укладання  кредитного договору з метою отримання кредитних коштів з їхнім цільовим призначенням  - поповнення обігових коштів, натомість , цільовим призначенням укладеного договору визначено - поповнення обігових коштів та рефінансування кредитної заборгованості в ВАТ "ВТБ Банк".

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За частиною 1 статті 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або   громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.   

Аналогічна норма була закріплена у частині 2 статті 1 Закону, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.   

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі   статуту.   

Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що  юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих   документів та закону.   

Згідно з частиною 3 вказаної статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти   в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктами 4.1, 4.2 Статуту позивача передбачено , що органами управління Товариства є Загальні збори Учасників і Директор. Вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників. Загальні збори Учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих , що передані Загальними зборами Учасників до компетенції виконавчого органу Товариства.

Згідно п.4.3 Статуту позивача до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства належать: визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до Статуту Товариства , зміна розміру статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу Товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу , створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів , розподіл прибутку та збитків Товариства, вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника, виключення Учасника із Товариства , створення та ліквідація філій та представництв Товариства , затвердження їх положень , винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариством, затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства, визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства , його філій та представництв, встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додаткових вкладів, прийняття рішення про ліквідацію Товариства, призначення ліквідаційної комісії , затвердження ліквідаційного балансу.

Пунктами 4.12 , 4.12.1, 4.12.2  Статуту позивача передбачено , що виконавчим органом Товариства є Директор, обраний Загальними зборами Учасників. Термін обрання Директора визначається при його обранні. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства і є підзвітним Загальним зборам Учасників. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства , крім тих, котрі входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Директор не має права приймати рішення, обов"язкові для учасників Товариства. Директор Товариства організовує виконання рішень Загальних зборів Учасників, діє без доручення від імені Товариства в межах повноважень, встановлених діючим законодавством України, цим Статутом і рішенням Зборів Учасників, розпоряджається майном та грошовими коштами Товариства , укладає договори в т.ч. кредитні договори, контракти , видає доручення і т.п.

Отже, з аналізу положень Статуту вбачається, що до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства не відноситься вирішення питань , щодо отримання кредитів та уповноважувати  директора Товариства підписувати кредитні договори, навпаки такі повноваження надані саме Директору Товариства.

Крім того, з матеріалів справи, а саме з Протоколу №4 від 14.05.2008р. вбачається, що Загальними зборами Учасників Товариства було прийнято рішення про доручення директору ТОВ фірми "Пранк" Іванській Н.П. клопотати перед керівництвом ВАТ "ВТБ Банк" для отримання кредитної лінії у розмірі 65150000,00грн. для поповнення обігових коштів підприємства строком на 2 роки, підписати договір на предоставлення кредитної лінії , договір застави товарів в обігу та інші документи, необхідні для отримання кредитної лінії.

А тому, твердження позивача про невідповідність цілей на отримання кредиту , цілям , які зазначені в протоколі , спростовуються матеріалами справи, оскільки , як вже було зазначено вище, в Протоколі №4 від 14.05.2008р. було зазначено , що директор ТОВ фірми "Пранк" має клопотати перед керівництвом ВАТ "ВТБ Банк" для отримання кредитної лінії у розмірі 65150000,00грн. для поповнення обігових коштів підприємства.

Пунктом 1.2 Договору про відкриття кредитної лінії №162-Ю від 20.03.2008р. передбачено, що цільове призначення кредиту за даним договором  - це поповнення обігових коштів, рефінансування кредитної заборгованості в ВАТ "ВТБ Банк".

Тобто, зазначення в договорі такого цільового призначення , як рефінансування кредитної заборгованості  , є лише конкретизуючим та розшифрованим поняттям цільового використання поповнення обігових коштів.

Крім того, Загальними зборами Учасників Товариства було вирішено доручити директору ТОВ фірми "Пранк" Іванській Н.П. клопотати перед керівництвом ВАТ "ВТБ Банк" для отримання кредитної лінії у розмірі 65150000,00грн. для поповнення обігових коштів підприємства строком на 2 роки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору   з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.   

За змістом ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів  даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, факт того, що  Загальними зборами Учасників Товариства було вирішено клопотати перед керівництвом ВАТ "ВТБ Банк" для отримання кредитної лінії у розмірі 65150000,00грн. для поповнення обігових коштів підприємства строком на 2 роки, а директор ТОВ фірми "Пранк" підписав договір про відкриття кредитної лінії №162-Ю від 20.03.2008р. на 1 рік та 6 місяців, доводить лише те, що в процесі виконання Рішення загальних зборів Учасників Товариства про клопотання в отриманні кредиту строком на 2 роки , сторони договору дійшли згоди щодо укладення договору на умовах надання кредиту строком на 1 рік 6 місяців, що не суперечить чинному Законодавству та є волевиявленням обох сторін договору.

Вищевказані обставини свідчать про помилковість тверджень позивача про перевищення   директором  ТОВ фірми "Пранк" повноважень, оскільки він діяв виключно в межах повноважень , наданих йому Статутом ТОВ фірми "Пранк", а також на виконання та відповідно до Рішення загальних зборів Учасників Товариства.

При цьому , суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини , що установчими документами позивача встановлено будь - які обмеження повноважень директора на укладання договорів від імені позивача.

Забезпечення учасників цивільного оброту достовірною інформацією про юридичних осіб здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру. Відповідно до ст.4 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичної особи включає , закрема, внесення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться , серед іншого , такі відомості про юридичну особу, як дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи  витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців жодних відомостей про наявність обмежень  керівника юридичної особи  ТОВ фірма "Пранк" в Єдиному державному реєстрі не міститься.

Відповідно до ст.18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Таким чином, достовірними відомостями , згідно даних Єдиного державного реєстру , є відомомсті про відсутність будь - яких обмежень виконавчого органу ТОВ фірма "Пранк" щодо представництва від імені ТОВ фірма "Пранк".

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ВТБ Банк" свої зобов"язання щодо надання ТОВ фірма "Пранк" грошових коштів (кредиту) у розмірі 65150000,00грн., виконав в повному обсязі , що підтверджується меморіальним ордером № ТК.10741.1 від 20.03.2008р.

Відповідно , грошові кошти були отримані та використані позивачем. Суд, ухвалою від 14.06.2011р. зобов"язував позивача надати письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо використання кредитних коштів  в сумі 65150000,00 грн., проте позивач вимоги ухвали суду не виконав, відповідних письмових пояснень суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З вказаного вбачається, що позивач вважав правочин (укладання спірного договору) дійсним , оскільки він жодного разу не намагався повернути відповідачу грошові кошти, отримані за вказаним кредитним договором, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Також, з матеріалів справи вбачається , що за період з березня 2008р. по квітень 2009р., в порядку встановленому п.1.1 Кредитного договору , ТОВ фірма "Пранк" систематично сплачувались відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України , правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює , змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє , лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі , якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З огляду на вищевикладене, отримання позивачем кредиту та систематична сплата відсотків за користування кредитом є схваленням позивачем укладеного правочину.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд, не знаходить у спірному договорі порушень , передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, а тому враховуючи викладене, директор ТОВ фірма "Пранк" , підписуючи від імені позивача спірний договір, діяв виключно в межах повноважень, наданих йому Статутом ТОВ фірми "Пранк" та Загальними зборами учасників товариства згідно протоколу Загальних зборів ТОВ фірма "Пранк" від 14.03.2008р. №4,  а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову та відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Щодо позовних вимог  в частині визнання недійсним Іпотечного договору № 162-Z/1 від 20.03.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра", і  зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи за реєстровими номерами 914 та 915 про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Іпотечним договором № 162-Z/1 від 20.03.2008р.; визнання недійсним Договору застави товарів в обігу № 162-Z/2 від 20.03.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та позивачем; визнання недійсним Договору застави № 162-Z/3 від 31.03.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та  Приватною фірмою "Кібела", суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки позивач не спромігся довести суду підстав недійсності Договору про відкриття кредитної лінії № 162-Ю від 20.03.2008р., оскільки вказані договори є похідними від Договору про відкриття кредитної лінії № 162-Ю від 20.03.2008р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст.  6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.17, ст.18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" , ст.ст. 15, 16, 92, 203, 215, 241, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 20, 180, 181 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49,  75, 82–85 ГПК України, суд –   

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                          Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 11.07.2011р.

Справа №16/127-10.