НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-а-1358/11/2211
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2011 року
Суддя Нетішинського міського суду Стасюк Р.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уптсзн ВК НМР про визнання незаконними дії та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є інвалідом ІІІ групи, внаслідок захворювання пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка віднесена до 1 категорії. Ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено, що інвалідам ІІІ групи 1 категорії виплата щорічна допомоги на оздоровлення здійснюється в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати в меншому розмірі на підставі постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. На його вимогу здійснити перерахунок, відповідач відмовився, з посиланням на те, що виплата здійснена вірно, відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі урядових постанов. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу, аніж урядові документи. Недовиплачена сума за 2008-2011 роки, згідно його розрахунку, становить 12280,00 гривень. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоотриману суму щорічної грошової допомоги, забезпечити в подальшому її виплату.
Відповідачем надано письмові заперечення проти позову. В запереченні на позов позовні вимоги не визнає і посилається на те, що ним визнається статус позивачки, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. Вказує, що всі видатки держави за всіма напрямками визначаються Кабінетом Міністрів України та затверджуються в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, який приймається Верховною Радою України, і не може бути змінені будь-яким розпорядником коштів державного бюджету. Тому Кабінетом Міністрів України, була прийнята постанова 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої управління і здійснювало виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14.06.2011 року вимоги позивача за період з 01.01.2008 року по 13.12.2010 року залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Позивач ОСОБА_1 має статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А №НОМЕР_1.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу із акта огляду МСЕК серії МСЕ №302917 позивачу встановлено ІІІ група інвалідності з 24.07.1996 року.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення 1 категорії ( інвалідам ІІІ групи ) виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом їх обсягу, встановленого Законам, є недопустимим.
Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. суперечить Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки ст. 48 даного Закону встановлено розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, а цією постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі (90 грн.), значно меншій ніж визначено Законом (4 мінімальних заробітних плати на момент виплати).
При цьому необхідно зазначити, що Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Доводи відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання представника відповідача в своїх письмових запереченнях на постанову Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до вимог ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
З часу прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року була відновлена дія положення статті 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у попередній редакції, яка у 2009-2010 роках не змінювалась.
Суд приходить до висновку, що виплата Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради позивачу у 2010 році грошової допомоги на оздоровлення як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі меншому ніж визначено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірною.
Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України повідомлені позивачем та відповідачем обставини, а також наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи положення абзацу дев’ятого частини 1 статті 256 КАС України, відповідно до якого, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, постанова суду підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.ст. 183-2,186,254,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи 1 категорії щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 у 2010 році грошової допомоги на оздоровлення як інваліду ІІІ групи 1 категорії згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме, що її розмір становить чотири мінімальних заробітних плати на момент виплати з врахуванням проведеної виплати, та виплатити недоплачену суму допомоги на оздоровлення.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Судові витрати віднести на рахунок держбюджету.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Суддя Стасюк Р. М.