П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.01.2008 р.                                                                                                     № 4/142 

                                                       Суддя Вовк П.В.

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.01.08 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 14.01.08.                                     

                                         ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з Відповідача 2 088,14 грн. податкового боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.07 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/142.

09.01.08 у судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просить суд позов задовольнити.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідно до облікової картки платника податків за Відповідачем рахується податковий борг по спліті єдиного податку  у сумі 2 088,14 грн., який Відповідач самостійно не сплачує.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності Відповідача до суду не надходило. Судові виклики, направлені на адресу Відповідача повернулися до суду з довідкою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до листа Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 2432/07 від 29.11.07 місце проживання Відповідача вказано АДРЕСА_1, зазначена адреса співпадає з адресою Відповідача вказаною Позивачем у позовній заяві.

Інформації щодо зміни місцезнаходження Відповідач до державного реєстратора та Державної податкової інспекції Солом'янському районі не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає Відповідача належним чином повідомленим про дату час і місце проведення судового засідання.                        

Дослідивши матеріали справи, суд -                                                     

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, ОСОБА_1(далі Відповідач) зареєстровано 10.07.2003 року Солом'янською у місті Києві державною адміністрацією. Згідно даного свідоцтва Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 10.07.2003 року Відповідача 07.07.1997 року внесено до Державного реєстру фізичних осіб та присвоєно йому ідентифікаційний номер (НОМЕР_1).

Відповідно до довідки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва (далі Позивач) від 10.07.2003 Відповідача взято на облік як платника податків.

Отже, Відповідач належним чином зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності та сплату податків в Україні.

Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 03.07.98 № 727/98,  Відповідач звернувся із заявою до Позивача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в якій просить ДПІ перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік з січня 2006 року.

Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку затверджений наказом ДПА України від 29.10.99 № 599 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 752/4045, відповідно до якого Відповідачем було отримано свідоцтво про сплату єдиного податку з терміном дії протягом 2006 року, ставка податку за визначений платником вид діяльності встановлена рішенням сесії Солом'янської районної у місті Києві ради та становила 200 грн. на місяць.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідач самостійно обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, погодився на його сплату у встановленій райрадою сумі та за для цього отримав на 2006 рік свідоцтво про сплату єдиного податку.

Порядок відмови від спрощеної системи оподаткування встановлено Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", відповідно до якого, якщо протягом календарного року прийнято рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, фізична особа - платник єдиного податку повинна подати не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування та повернути Свідоцтво разом з усіма довідками до органу державної податкової служби, який їх видав.

З матеріалів справи не вбачається, що Відповідач у встановленому законодавством порядку відмовлявся від застосування спрощеної системи оподаткування.

Таким чином, суму єдиного податку слід вважати узгодженою і платник податку зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання в строки, не пізніше 20 числа місяця наступного за тим, в якому здійснювалась попередня сплата єдиного податку, як то передбачено Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.

Отже у період з 01.01.06 по 31.12.06 Відповідач  повинен був сплатити 2400,00 грн. єдиного податку.  За вказаний період Відповідач самостійно сплатив єдиний податок у сумі 311,86 грн.

Відповідно до облікової картки платника податків станом на 02.10.07 у Відповідача виникла недоїмка по сплаті єдиного податку у сумі 2 088,14 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначення процедури оскарження дій органів стягнення встановлюється Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон), який є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Виконуючи визначену норму Закону, в зв'язку з добровільною несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання Відповідачу були надіслані податкові вимоги про погашення податкової заборгованості № 1/374 від 18.04.06 та № 2/599 від 21.07.06.

22.05.06 Позивачем складено акт № 0868/24-30 про невручення Відповідачу першої податкової вимоги у зв'язку з незнаходженням Відповідача за вказаною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач отримав другу податкову вимогу 22.08.06, про що свідчить його підпис на повідомлені про вручення поштового відправлення.

Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань платники податків несуть у відповідності з законодавством України. Примусове стягнення податкового боргу -передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Як вказано у п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частина 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити.

2.  Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Державного бюджету (р/р 34210379700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16050200) податковий борг по сплаті єдиного податку у сумі 2 088,14 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий - суддя                                                             Вовк П.В.