Справа № 2-а-1296/11/2211
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Стасюк Р.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Нетішині Хмельницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру,,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині про зобов’язання відповідача перерахувати раніше призначену пенсію відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з заробітної плати, з якої була обчислена пенсія або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2009 рік. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що після виходу на пенсію продовжувала працювати і через 24 місяці відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування звернулася до управління пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, що було і зроблено, однак при перерахунку був врахований показник середньої заробітної плати за 2007 рік –1197 грн. 91 коп., а не показник середньої заробітної плати за 2010 рік, чим порушено її права.
Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представник відповідача подала заперечення на позов посилаючись на те, що згідно спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.02.09р. за № 20\0\18-09\039 та № 4096\02-01 при перерахунку пенсії пенсіонеру слід застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007р. Оскільки рішення Пенсійного фонду України обов’язкові для виконання іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, то управління Пенсійного фонду України у м. Нетішині і здійснило перерахунок пенсії, застосувавши показник середньої заробітної плати за 2007р.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 42 ч. 4 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Оскільки позивачка є пенсіонером, з дня проведення останнього перерахунку пенсії, продовжувала працювати понад 2 роки, тому вона має право на перерахунок пенсії відповідно до вимог закону.
В силу ст. 40 ч. 1 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Абзац 4 частини 2 вказаної статті передбачає, що при обчисленні (перерахунку) пенсії застосовується показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії (Зс).
Підпунктами 9 і 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України.
У відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України положення підпунктів 9 і 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З того часу відновили дію положення статей 40 і 42 вимогами Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» у попередній редакції.
Доводи відповідача щодо правильності перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік не ґрунтуються на законі.
Роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України про застосування цього показника, які викладені у спільному листі від 11 березня 2009 року № 20/0/18-09/039, № 4096/02-01, не узгоджуються з вимогами Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» і не випливають із будь-якого іншого нормативно-правового акту.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведена правомірність своїх дій щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсій, за 2007 календарний рік.
Враховуючи положення абзацу дев’ятого частини 1 статті 256 КАС України, відповідно до якого, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, постанова суду підлягає негайному виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають стягненню на користь позивача понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 256 КАС України, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування»
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за показниками 2007 року.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в місті Нетішин Хмельницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік та виплатити різницю недоплаченої пенсії, починаючи з 01.12.2010 року з подальшою виплатою пенсії в такому розмірі до наступного перерахунку, з урахуванням фактично виплачених сум.
Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Стасюк Р. М.
Відповідно до ст. 99 КАС України (в новій редакції) строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої суми пенсії позивачеві, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за 6 місяців. Вимоги, які виходять за межі встановленого строку, задоволенню не підлягають.
Так як правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З огляду на дану норму, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
В даному випадку, судом не встановлено поважності пропущеного строку звернення до суду позивачем. Також останнім вимога щодо поновлення пропущеного ним строку позовної давності не висувалась, в зв’язку з чим суд знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову щодо здійснення перерахунку заборгованості, яка утворилася з 01.02.2010 року з підстав пропуску строку позовної давності, та у зав’язку з цим відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити у його задоволенні ще і за тих підстав, що позивачем пропущений строк на звернення до суду. Проте судом встановлено, що позивачка звернулася до суду у межах шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України, оскільки відповідь від УПФУ стосовно мотивів відмови у здійсненні перерахунку датована 20.09.2010 р. й надіслана позивачці поштою, відповідно про порушення її прав позивачці стало відомо лише після отримання відповіді.