КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2011 № 57/98
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Лосєва А.М.
Шипка В.В.
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. (представник за довіреністю № 7 від 08.07.2011 р.)
від відповідача: Доброгорський Е.А. (директор на підставі протоколу зборів № 1 від 10.12.1996 р.)
від третьої особи: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ 156» на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 р. у справі № 57/98
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ 156», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОН», м. Київ
третя особа комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», м. Київ
про визнання тотожності та права власності на нежитлове приміщення
ВСТАНОВИВ:
У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ 156» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОН» про визнання тотожності та права власності на нежитлове приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не надав позивачу документів, необхідних для оформлення права власності на нежитлове приміщення № 5 загальною площею 67,35 кв.м. нежитлового приміщення № 5 загальною площею 156 кв.м., розташованого за адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві (літера А). Свої вимоги позивач обґрунтовує також приписами ст. 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2011 р. у справі № 57/98 товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ 156» у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. (суддя Гулевець О.В.)
Рішення обґрунтоване тим, що позивачем у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оспорює та не заперечує право позивача на визнання за ним права власності на нежитлове приміщення площею 67,35 кв. м., що розташоване за адресою Харківське шосе 156. Крім того, вимоги позивача про визнання тотожності та права власності на 43,15% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОН», що складає згідно розподільчого балансу 67,35 кв. м. нежитлового приміщення № 5 загальною площею 156 кв.м. розташованого за адресою: вул. Харківське шосе, 156 в м. Києві (літера А), не відповідає способам захисту прав суб’єктів господарювання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ 156» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2011 р. у справі № 57/98 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ 156» у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи, при наявності необхідних письмових доказів та свідчень з цього приводу сторін спору, суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, ст. 135 ГК України, щодо можливості створення власниками не заборонених законом господарських організацій та спільного управління ними та ст. 386 ЦК України, щодо рівності захисту майнових прав та ін.
Представник позивача в судовому засіданні звернувся до суду із усним клопотанням про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень на апеляційну скаргу б/н від 13.07.2011 р. Вказане клопотання колегією суддів задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу б/н від 13.07.2011 р. Вказане клопотання колегією суддів задоволено.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті спору, якими підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу позивача з викладених в ній підстав задовольнити, рішення господарського суду міста Києва у справі № 57/98 від 27.05.2011 р. скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 1996 року товариство покупців членів трудового колективу державного комунального підприємства побутового обслуговування «ЛОКОН», придбало згідно договору купівлі-продажу від 12.07.1996 року у представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва приміщення цього підприємства, площею 160,7 кв.м. яке знаходиться за адресою: вул. Харківське шосе, 156, в м. Києві та отримало в Київському міському бюро технічної інвентаризації Реєстраційне посвідчення на частину вказаного домоволодіння від 06 квітня 1999 р., запис про яке занесено в реєстрову книгу зазначеного бюро за № 1627- П.
Рішенням загальних зборів покупців членів трудового колективу державного комунального підприємства побутового призначення «ЛОКОН» від 10 грудня 1996 року членами цього ж трудового колективу було створено товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОКОН».
З урахуванням того, що ТОВ «ЛОКОН» було створено після викупу зазначеними членами вказаного трудового колективу на виконання зазначеної Угоди про спільну діяльність, затверджену 24.06.1996 р. представництвом ФДМУ у Харківському районі м. Києві за погодженням з кожним членом цього колективу до статутного фонду відповідача увійшло зазначене вище нежитлове приміщення, загальна вартість якого склала 31371 грн. 72 коп. У подальшому приміщення разом з вартістю іншого майна, що перебувало на балансі підприємства в сумі 3248 грн., було взято на баланс ТОВ «ЛОКОН». Однак, у статуті дані обставини не знайшли свого підтвердження. Проте, у зазначеному приміщенні всі співвласники ТОВ «ЛОКОН» здійснювали діяльність з обслуговування населення м. Києва перукарськими послугами та управляли ним на основі належних їм корпоративних прав на зазначене приміщення до 12 червня 2008 року.
12 червня 2008 року на підставі рішення засновників загальних зборів ТОВ «ЛОКОН» було прийнято рішення про виділ з ТОВ «ЛОКОН» 9-ти засновників, які в результаті цього виділу створили та зареєстрували нове товариство. Призначено комісію для проведення такого виділу.
У результаті виділу утворилось два нових товариства з обмеженою відповідальністю: ТОВ «ЛОКОН», яке залишилося правонаступником державного комунального підприємства побутового призначення «ЛОКОН» та товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ-156», яке стало правонаступником ТОВ «ЛОКОН» у частині виділу та був затверджений розподільчий баланс. При цьому ТОВ «ЛОКОН» отримало 56,85% від статутного фонду цього товариства, за яким останньому згідно розподільчого балансу залишилося 88,75 кв.м. спірного нежитлового приміщення, а ТОВ «ЛАЙМ-156» отримало 43,15% від статутного фонду цього товариства, за яким останньому згідно розподільчого балансу залишилося 67,35 кв.м. спірного нежитлового приміщення.
За таких підстав між сторонами був погоджений план розподілу спільного приміщення, відповідно до якого ТОВ «ЛОКОН» та ТОВ «ЛАЙМ-156» використовують це приміщення з фактичними визначеними вище частками пропорційно зазначеного розподільчого балансу.
Судом першої інстанції було встановлено, що 23 червня 2010 року з метою реєстрації права власності на зазначену частину приміщення позивач звернувся до відповідача з вимогою передати належну йому згідно розподільчого балансу частку цього приміщення. Однак, останній не заперечуючи вимог позивача надав йому копії відповідей на його листи з посиланням на Головне управління комунальної власності м. Києва про відмову в оформленні права власності на це приміщення та неможливість позитивного вирішення цього питання.
Відповідно до технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) розташованого в м. Києві по вул. Харківське шосе, 156 гр. прим. № 5, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.11.2008 р. (інвентаризаційна справа № 1024), загальна площа спірного приміщення в результаті переобміру зменшилася на 4,6 кв.м. та складає 156,10 кв.м.
Відповідач у своїй відповіді від 03.07.2010 р. повідомив позивача, що вирішення питання щодо оформлення права власності на спірне приміщення неможливе. За викладених вище обставин третя особа відмовила позивачу в реєстрації права власності на зазначену частину вказаного нерухомого майна.
Позивач зазначає, що таке ставлення відповідача до невизнання за позивачем вказаної частки права власності на зазначену вище частину спірного нежитлового приміщення не дає підстав для проведення реєстрації права власності на цю частину нежитлового приміщення та грубо порушує майнові права товариства визначені в його статуті, і яке з часу виділення його з ТОВ «ЛОКОН» по цей час рахується на балансі позивача.
Відповідно до п. 4, п. 4.1., п. 4.1.2 Положення № 1227 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на збудовані, перебудовані, реконструйовані, реставровані нежитлові будівлі, їх частини, споруди.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, спір виник внаслідок того, що на первісне приміщення, яке належало відповідачу площею 165 кв.м. у відповідача відсутній правовстановлюючий документ передбачений ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Колегія суддів зазначає, що дані правовідносини не є спором між позивачем та відповідачем.
В позовній заяві позивачем не зазначено яким саме чином відповідач порушує його права і охоронювані законом інтереси щодо права власності на частину нежитлового приміщення та не надано доказів такого порушення.
При цьому в матеріалах справи наявні докази того, що відповідачем з метою отримання правовстановлюючого документа на зазначене нежитлове приміщення було подано всі документи, які передбачені переліком Головного управління комунальної власності (відповідь на лист Головного управління комунальної власності № 042/13/1-2959 від 03.04.2009 року відповідачем були додатково надані Розподільчий баланс ТОВ «ЛОКОН» в зв'язку з виділом та реєстрацією ТОВ «ЛАЙМ 156» від 10.09.2008 року та Перелік основних засобів ТОВ «ЛОКОН» від 10.09.2008 р.).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 57/98 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Лосєв А.М.
Шипко В.В.