ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.08 Справа№ 18/367А
Господарський суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні у м.Львові
|
розглянувши справу за позовом |
Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Дрогобицькому районі Львівської області |
|
до |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
Приватного підприємства (надалі ПП) „Бі-Трейд” |
|
про |
визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України |
з участю представників:
представника позивача - Тенета Н.Р. -начальник юридичного відділу (довіреність за №8173/10/10-010 від 22.06.2007 року);
представника відповідача фізичної особи -підприємця -ОСОБА_1;
від іншого відповідача -не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області звернулась з позовом в господарський суд про визнання недійсним господарського зобов'язання між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 і ПП „Бі-Трейд” та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України за наявністю наміру у однієї із сторін згаданого зобов'язання.
Підставами позову є те, що оспорене господарське зобов'язання є вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявністю наміру у ПП „Бі-Трейд”, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямоване на несплату сум податків та ухилення від оподаткування.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав з викладених підстав, просить їх задоволити.
Відповідач -фізична особа-підприємець в судовому засіданні проти позову заперечив, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки він не може відповідати за несплату податків контрагентів.
Кореспонденція від відповідача ПП „Бі-Трейд” повертається на адресу суду.
Враховуючи викладені обставини, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів.
У відповідності до вимог п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, а тому справа згідно п.8 ст.3 КАС України, розглядається за правилами цього Кодексу.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
На виконання договору поставки за №0928-06 від 28.09.2006 року фізичною особою -підприємцем на підставі видаткової накладної №РН-2-19011 від 19.02.2007 року платіжного доручення №452 від 19.02.2007 року перераховано суму коштів за отриманий товар ПП „Бі-Трейд”, яким в свою чергу виписано податкову накладну №2190000006 від 19.02.2007 року.
Орган державної податкової служби вважає, що згадане господарське зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямовано на несплату сум податків.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Однак, орган державної податкової служби звернувся з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання на підставі ст.207 ГК України та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що орган державної податкової служби звернувся з вимогою про визнання недійсним згаданого господарського зобов'язання -юридичних наслідків згаданого правочину, що відповідає вимогам ч.1 ст.207 ГК України та способам захисту визначеним абз.2 ч.1 ст.16 ЦК України.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
В підтвердження наміру у ПП „Бі-Трейд” орган державної податкової служби посилається на матеріали зустрічної перевірки -інформаційну довідку ДПІ у Шевченківському районі м.Львова за №11411/23-410, з якої вбачається, що згадане приватне підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість, однак, показники декларацій з податку на додану вартість за період, в якому вчинялось оспорене господарське зобов'язання, є нульовими; не знаходиться за місцем державної реєстрації.
Даючи правову оцінку згаданій підставі позовних вимог, суд врахував те, що дана підстава може вказувати лише на обставин правопорушення щодо несплати податків, неправомірне їх декларування, не звітування контрагента фізичної особи - підприємця, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, і не може вказувати на вчинення правочину чи господарського зобов'язання з метою яка завідомо суперечить інтересам держави чи суспільства.
Таким чином, сам по собі факт не декларування сум податку на додану вартість ПП „Бі-Трейд” не може тягнути за собою визнання недійсним спірного господарського зобов'язання.
Інших доказів в підтвердження обставин наявності наміру у ПП „Бі-Трейд” та підставності позовних вимог органом державної податкової служби не представлено.
Щодо вимоги органу державної податкової служби про застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України, то суд першої інстанції зазначає наступне.
Враховуючи, те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження правові підстави застосування такої санкції, передбаченої ч.1 ст.208 ГК України, в задоволенні даної вимоги щодо відповідачів слід відмовити.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги є безпідставні і необґрунтовані, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі із сторін адміністративного процесу не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мартинюк В.Я.