РІШЕННЯ

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                                                                            Справа № 2-225/11

"16" червня 2011 р.                                                                           Козівський районний суд

                                                                                                                      Тернопільської області        

                 в складі: головуючого судді        Вирста М.М.

                                при секретарі        Фещак Г.М.

       за участю: представника позивача        

                                       ОСОБА_1       ОСОБА_2

                     представника відповідача        Феденишиної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору № 11118024000 від 15 лютого 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем АКІБ «УкрСиббанк»в особі відділення № 168 АКІБ «УкрСиббанк» недійсним.

Також, позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним Договір іпотеки від 15 лютого 2007 року, укладений між позивачем та відповідачем АКІБ «УкрСиббанк»в особі відділення № 168 АКІБ «УкрСиббанк», нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 1783 та № 1784/35 від 15 лютого 2007 року, зобов’язати приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна зареєстрованого в реєстрі за № 1783 та № 1784/35, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки від 15 лютого 2007 року, а саме, нерухоме майно –двохкімнатну квартиру, площею 51,6 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1

Крім цього, позивач просить зобов’язати відповідача повернути усі отримані від нього кошти пов’язані із виконанням кредитного договору № 11118024000 від 15 лютого 2007 року, прийняти від позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 30 000 доларів США, що в еквіваленті до гривні на час укладення кредитного договору становило 151 500,00 грн., з розстрочкою платежів на 36 місяців, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 15 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»укладено кредитний договір № 11118024000 від 15 лютого 2007 року, який укладений із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів - фізичних осіб. На час укладання договору позивачем Банку була достовірно надана інформація про фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів, позивачем була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

Відповідно до п. 1.1 Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 30 000 (тридцять тисяч ) доларів США, відповідно до п. 1.3.1 кредит надається зі сплатою 12,3 (дванадцять цілих три десятих) відсотків річних, відповідно до п. 1.2.2. Позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в термін та в розмірах що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 не пізніше 15 лютого 2018 року.

Для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 11118024000 від 15 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено Договір іпотеки від 15 лютого 2007 року, відповідно до умов вказаного договору іпотеки, позивач ОСОБА_1 передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно —двохкімнатну квартиру, загальною площею 51,6 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

На день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив 1 USD = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 7, 95 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку позивачу необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився його фінансовий стан.

Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є
порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.

Несправедливістю вважає позивач умови кредитного договору, що передбачають погашення кредиту у доларах США, що є способом зловживання правом. Щодо забезпечення нормативного обґрунтування недійсності правочину позивач посилається на ст. 215 Цивільного кодексу України, яка вказує, що підставою недійсності правочину є недодержання вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 Цивільного України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела в оману іншу сторону  щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду завдану таким правочином. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно   до   приписів   ч. 2   ст. 548   Цивільного   кодексу   України   недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечує стосовно задоволення позову, посилаючись у своїх запереченнях на те, що підставою для визнання кредитного договору № 11118024000 від 15 лютого 2007 року недійсним позивач вважає порушення під час укладання договору вимог діючого законодавства, яким регулюється порядок розрахунків в Україні.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. Згідно п. 2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою правління Національного Банку України, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що діє на даний момент, видано  Національним банком України  АКІБ «УкрСиббанк»за № 75-2 від 19 листопада 2002 року.

У додатку до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями,  залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеного з позивачем ОСОБА_1 кредитного договору з Банком, в якому валютою кредиту є саме іноземна валюта. Щодо несправедливості умов укладеного кредитного договору з приводу умови валютного кредитування, представник відповідача зазначив що позивач ОСОБА_1 обізнано вибрав валюту кредитування та отримав кредит саме в іноземній  валюті, тому і має повернути  суму кредиту в доларах США та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов кредитного договору.   

Крім того, щодо посилань позивача на відсутність у  Банку  відповідної індивідуальної ліцензії, представник  відповідача  вказує, що у ПАТ «УкрСиббанк»наявна банківська ліцензія № 75, яка видана НБУ на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

В судове засідання третя особа Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з’явився, проте, надіслав до суду письмові пояснення, в яких вказує про те, що 15 лютого 2007 року посвідчував договір іпотеки квартири в забезпечення зобов’язань, що виникли згідно кредитного договору від 15 лютого 2007 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». Сторонами було надано усі необхідні документи для посвідчення договору іпотеки, дружиною позивача ОСОБА_7 було надано згоду на передачу квартири в іпотеку. Договір іпотеки сторонами був схвалений та підписаний, після чого було накладено заборону на відчуження вищезазначеної квартири. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та неправомірними.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, враховуючи письмове пояснення третьої особи, перевіривши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Судом  встановлені  такі факти та відповідні  їм правовідносини.

З долученої до матеріалів справи копії витягу статуту вбачається, що рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»від 27 жовтня 2009 року було змінено найменування Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»». Ці зміни вступили в силу з моменту державної реєстрації нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк». Відповідно до п.1.1 Статуту Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»є правонаступником за всіма правами та обов’язками Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

Судом встановлено, що 15 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКІБ «УкрСиббанк»правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»було укладено кредитний договір № 11118024000, за яким позивачу надаються грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання /а.с.9-11/.

Відповідно до п. 1.1 договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 30 000 (тридцять тисяч ) доларів США, відповідно до п. 1.3.1 кредит надається зі сплатою 12,3 (дванадцять цілих три десятих) відсотків річних, відповідно до п. 1.2.2. Позичальник зобов'язався повернути кредит в повному обсязі в термін та в розмірах що встановлені Графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до договору не пізніше 15 лютого 2018 року.

Для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 11118024000 від 15 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКІБ «УкрСиббанк»правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»було укладено Договір іпотеки від 15 лютого 2007 року, відповідно до умов вказаного договору іпотеки, позивач ОСОБА_1 передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно —двохкімнатну квартиру, загальною площею 51,6 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.6-8/.

При укладенні вищевказаних договорів сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та між ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі валюти  кредитування. На час підписання спірних договорів, а також  протягом  подальшого виконання умов кредитного договору, позивач не звертався  до  відповідних органів та не заявляв про будь-які порушення його прав, як споживача з боку Банку, що свідчить про те, що протягом  тривалого часу позивача задовольняли умови укладених ним договорів. Договори були  укладені сторонами в передбаченій законом письмовій формі при вільному волевиявленні сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк»має банківську ліцензію № 75 від 24 грудня 2001 року, видану Національним Банком України, на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п.5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Згідно із дозволом № 75-2, виданим НБУ 19 листопада 2002 року, та додатком до нього, ПАТ «УкрСиббанк»вправі в тому числі здійснювати банківські операції, визначені п.п.1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Щодо посилання позивача на недійсність договору кредиту, оскільки він був укладений в іноземній  валюті, що на його думку є незаконним, суд вважає, що таке твердження позивача не ґрунтується на вірному розумінні чинного законодавства щодо питань валютного  кредитування.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з  валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49  Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.   

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.   

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має  право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог п.п. «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.   

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому  порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.   

Тобто, надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті)  не суперечить вимогам чинного законодавства України.     

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як випливає зі ст. 13 Декрету уповноважені банки, які отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином відповідно до Декрету та Закону України «Про банки та банківську діяльність»отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.

Відповідно до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 «використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк».

Виходячи із змісту  ст.ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики на випадок зміни  валютного курсу лежить  на позичальнику.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що банк не мав відповідних  повноважень на укладення договору у іноземній валюті та, що всі ризики в односторонньому порядку  покладені на нього не заслуговують на увагу, оскільки із спірного договору про надання кредиту вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх умов даного договору, а саме: суми, валюти, строку дії і забезпечення даного договору. Позивач ОСОБА_1 погодився на такі умови шляхом підписання договору та часткового його виконання. Крім того, укладаючи договір в іноземній валюті, сторони взяли  на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу.

Оскільки чинним законодавством не передбачено заборони використання іноземної валюти як засобу платежу, за умов дотримання вимог валютного законодавства, то видача  кредиту в іноземній валюті не може бути підставою для визнання недійсним кредитного  договору, оскільки укладаючи такий договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання  коштів визначає для себе правила подальшої поведінки,  які  в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання умов кредитного договору несправедливими, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.     

Проаналізувавши досліджені по справі докази, суд не знаходить доводи позивача щодо порушення  його прав переконливими та обґрунтованими, а тому не має правових підстав для  задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 110, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 192, 203, 215, 216, 524, 526, 533, 626, 629, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -                                    

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним –відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                                    Суддя:                         підпис

                                                      З оригіналом                          вірно

                   ГОЛОВА СУДУ:                                        Б.В. БОДНАРУК