МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

"16" червня 2011 р.                                                                                     Справа № 2-20/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          16 червня 2011 року          Макарівський районний суд  Київської області  в складі головуючого судді Устимчук М.Ю.,  при секретарі  Нестерчук О.С. , з участю адвоката ОСОБА_1,   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів, справу за  позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Гружчанська сільська рада Макарівського району про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і знесення самочинної будівлі ,-

                                                               В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

                      Позивачка   звернулась  до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що рішенням Гружчанської сільської ради Макарівського району  від 26.08.1997 року  їй була надана в користування земельна ділянка площею 0,25 га  для забудови жилого будинку в АДРЕСА_1 між садибами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Для здійснення будівництва жилого будинку  була виконана необхідна документація.  Проте, у 2007 році  відповідач ОСОБА_3 дозволив відповідачці ОСОБА_4 здійснити будівництво будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка була в його користуванні в тій частині що примикає до земельної ділянки, яка надана їй для будівництва. У травні 2007 року ОСОБА_4 не зважаючи на встановлену межу земельних ділянок  без її згоди  розпочала будівництво будинку з порушенням меж землекористування вглибившись  на належну їй земельну ділянку на 6 метрів від встановленої межі в місці , де вона за планом забудови  вона мала побудувати господарські споруди і таким чином зайняла земельну ділянку  площею 300 кв.м. яка надана їй в користування, а тому просила суд визначити межу земельних ділянок  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно з планом земельної ділянки  ОСОБА_2 за прямою лінією,  зобов’язати відповідача ОСОБА_4 звільнити зайняту ними  земельну ділянку площею 300 кв.м.  привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованого будинку та стягнути з відповідачі моральну шкоду по 750 грн. з кожного.

              На попередньому судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги, просив суд  визнати незаконним з моменту прийняття і скасувати рішення Гружчанської сільської ради Макарівської ради  16.05.2008 року № 110-14-V в частині передачі у власність ОСОБА_4  земельної ділянки 0,15 га та громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,67 га. , зазначивши відповідачем додатково ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та Гружчанську сільську раду Макарівського району Київської області.

                 У судовому засіданні позивачка підтримала свій позов в повному обсязі  та пояснила, що  користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з 1997 року . За її заявою їй було надано сільською радою 0,25 га землі  , проте коли у 2007 році вона викликала працівників ПП «Солгер»для обміру земельної ділянки для приватизації, виявилось, що в наявності лише 0,18 га.  Вважає, що свій будинок відповідач ОСОБА_4 будує саме на її земельній ділянці , а тому і рішення сільської ради про надання ОСОБА_4 земельної ділянки є незаконним.

                  Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні позов не визнали.

                  Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що  у 2007 році вона почала будівництво на земельній ділянці, яку її матір ОСОБА_8 отримала у спадок після  смерті своєї матері. Ніяких претензій позивачки з цього приводу не було.  У січні 2008 року при приватизації земельної ділянки ОСОБА_2, остання виявила що у неї не вистачає 7 соток, однак ця «нестача»виникла із-за городу  матері позивачки, яка раніше приватизувала собі земельну ділянку.

                   Представник відповідача Гружчанської сільської ради Макарівського району Паламар Н.І. у судовому засіданні позов не визнала , пояснила що  сільська рада приймала участь у вирішенні спору сторін, намагались розібратись у спорі і встановили що, матір позивачки ОСОБА_2  приватизувала частину земельної ділянки, яку  планувала віддати своїй дочці, тобто 0,25 га  як просила позивачка вийде з городом її матері. На сьогоднішній день між  земельними ділянками сторін є межа, яка йде рівно без  порушень..

                   Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

                                                                            -  2  -

            Згідно ст.. 10 ЦПК України  сторони та інші особи , які беруть участь у справі мають рівні права щодо  подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених Кодексом.

               Згідно ст.. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини  на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

             Судом було вивчено  всі подані позивачем письмові матеріали  і встановлено, що  у серпні 1997 року позивачка  отримала  0,25 га земельної ділянки для забудови жилого будинку вАДРЕСА_1 між садибами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( а.с. 5 ), також виконано було акт відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ( а.с. 6)

18.08.1999 року позивачка отримала свідоцтво на забудову індивідуальної садиби ( а.с. 8) .

               Однак,   в поданих позивачкою матеріалах справи  відсутній  будь-який    документ   органу  місцевого самоврядування чи земельної організації  , що підтвердив би  наявність  накладки чи захоплення земельної ділянки ОСОБА_2  з боку відповідачів по справі. Тобто, як такого зафіксованого належним чином  самовільного  зайняття земельної ділянки позивачки   відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не відбулось.

                 Відповідно до ст.. 376 ЦК України  житловий будинок, будівля, споруда , інше майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети , або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту  або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

       Дослідивши подані  сторонами  документи щодо  будівництва  житлового будинку відповідачкою ОСОБА_4 ( а.с. 15-17 )  в АДРЕСА_1  , суд не знаходить   підстав вважати будівництво житлового будинку  відповідачкою ОСОБА_4 самочинним.

       26.10.1996 року державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом  яким відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8  в рівних долях отримали у спадок  житловий будинок  з надвірними спорудами в АДРЕСА_1. ( а.с. 18). В подальшому відповідачі  рішенням Гружчанської сільської ради №110-14-V від 16.05.2008 року  отримали дозвіл на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою. ( а.с. 25)  якою вони користувались з 1982 року.

         Приватним підприємством «Солгер»  було виконано декілька кадастрових планів земельної ділянки відповідачів по справі ( а.с. 27-30) .

                Матеріали даної цивільної справи направлялись  до науково-дослідного інституту судових експертиз  за клопотанням позивача для проведення  судової будівельно-технічної експертизи, проте, ухвала суду про призначення такої експертизи повернулась без виконання в зв’язку з відсутністю в експертній установі сертифікованих та стандартизованих  геодезичних вимірювальних приладів і обладнання .

                Таким чином, суд  приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не були обґрунтовані поданими  доказами, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

         У судовому засіданні  представник відповідача Гружчанської сільської ради  Паламар Н.І. наголосила, що зменшення розміру земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивача ОСОБА_2 відбулась  в зв’язку з приватизацією її ж  матері городу, який мав би перейти в користування позивачки.  Вказаний факт позивачкою в досудовому порядку не перевірявся.

До такої ж думки приходить і суд, оскільки цілісність межі  у вигляді земельного насипу , яка існувала з 1992 року  не порушена між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 і до сьогодні , зі слів сторін по справі.  

                Що стосується  позовної вимоги  по встановленню меж земельних ділянок по лініям , то вирішення такого питання  відповідно до діючого законодавства ( ст.. 153 ч. 3 Земельного кодексу України ) відбувається органами місцевого самоврядування .

                   Дослідивши рішення Гружчанської сільської ради Макарівського району від 16.05. 2008 року за № 110-14-V щодо надання у власність відповідачам земельної ділянки   різних розмірів, суд не вбачає підстав для визнання цього рішення незаконним, оскільки винесене сільською радою рішення аж ніяк не

-          3  -

вплинуло на зменшення розміру  земельної ділянки ОСОБА_2 , тобто її права як землекористувача винесенням вказаного рішення порушено не було.

                            На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 92, 95, 96, 152 ,153  Земельного Кодексу України, ст.. 376 ЦК України ,    ст.ст.  10,11,60,88,212, 215, 223 ЦПК України, суд ,-   

                                                       В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                    Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа Гружчанська сільська рада Макарівського рай          ону про  звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і знесення самочинно збудованої будівлі , залишити без задоволення.

                     Позовні вимоги ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та Гружчанської сільської ради Макарівського району про  скасування рішення Гружчанської сільської ради Макарівського району від 16.05.2008 року №110-14-V , як незаконне , залишити без задоволення.

                   Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення суду.

                   Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом двадцяти днів з часу подання заяви про апеляційне оскарження.                            

             Рішення набирає чинності відповідно до ст.. 223 ЦПК України.

Суддя                                                                                   М.Ю. Устимук