Справа №  2-575/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 року                                                                                         м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого –судді            Перекупка І.Г.,

при секретарі                       Заговоричевої Н.В.,

представника позивача       ОСОБА_1,

представника відповідача   Бояр С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 27 липня 1987 року по 14 листопада 1997 року він працював на шахта «ім. О.Г.Стаханова»ВО “Красноармійськвугілля”, правонаступником якого є ДП “Красноармійськвугілля” ВП “шахта “ім. О.Г.Стаханова” на різних посадах, а з 11 листопада 1996 року в якості електрослюсаря чергового по ремонту устаткування.

11 січня 1992 року у четверту зміну в 04 год.00 хвилин перебуваючи на посаді ГРОЗ займався зачисткою карманів у 6 ложі лави уклону бл.2 пл.Л7. В той час комбайн ІГШ-68, роблячи чистку призабійного простору, зачіпившись захватом за стик двох направляючих, натягнув тяговий ланцюг знизу, після чого різко пішов до низу. Тяговий ланцюг звібрував та вдарив його в область хребта. В результаті чого йому було травмовано спину а саме: перелом  1-го, 2-го поясничого позвонка з посттравматичним ламбоішиалгією, з постійним погіршенням стану здоровья пов’язаного з болями у пояснічно-крестцовому відділі, що в свою чергу обмежує рух.

В задовільному стані, після проходження процедури лікування, його було виписано з травматологічного відділення ДЦМЛ 04 лютого 1992 року але болі в спині продовжувались у зв’язку з чим він не міг рухатися без допомоги підручних засобів та його було направлено на ВТЕК.  Та щороку він змушений по декілька разів на місяць звертався до лікарні. З часом зьявився остеохондроз, грижа хребтів, скаліоз пояс нічного відділу хребта та з’явилось порушення статики та ходьби.

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1 №13, який мені було надано після одужання.

З 22 лютого 2002 року по даній травмі обласна травматологічна МСЭК встановила йому 50% (п’ятдесят відсотків) стійкої втрати професійної працездатності та з 28 лютого 2007 року встановлено третю групу інвалідності, протипоказано тяжкий фізичний труд та безстроково встановлено сорок відсотків стійкої втрати професійної працездатності, рекомендоване пересування за допомогою підручних засобів та санаторне-курортне лікування.

          У результаті зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуваю фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, почуття постійного психологічного дискомфорту і значне порушення сердечного спокою  яке, він відчуває до дійсного моменту.

Через травму вся вага домашньої роботи лягла на плечі його дружини, що його сильно гнітить, викликає почуття сорому, провини в тім, що він не може їй ні в чому допомогти. Для проведення поточних ремонтних робіт будинку та господарювання, де потрібна чоловіча сила та натхнення, він змушений наймати людей, що прагне від нього додаткових матеріальних витрат, адже травмування хребта та розвитий після цього остеохондроз позбавляє його можливості виконувати суто чоловічу роботу по господарству, від чого відчуваю почуття незручності. Він став мало рухливий, тому що пересування можливо тільки за допомогою підручних засобів та викликає в мене сильний біль, а від тривалого пересування він швидко утомлююся та в нього починає боліти вся спина. До травмування він регулярно займався риболовлею, дуже часто подорожував. Внаслідок травми він не може здійснювати свої захоплення, від чого почуває постійний психологічний дискомфорт.  Із-за травми був змінений його життєвий уклад, він став замкнутий, мало товариський, втратив який або інтерес до життя, у зв’язку з тим що майже весь час проводжу в будинку.

Позивач вважає, що внаслідок зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовую до дійсного моменту.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на його користь слід стягнути 100 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, отриманої у зв’язку з травмою на виробництві.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

З 27 липня 1987 року по 14 листопада 1997 року позивач працював на шахта «ім. О.Г.Стаханова»ВО “Красноармійськвугілля”, правонаступником якого є ДП “Красноармійськвугілля” ВП “шахта “ім. О.Г.Стаханова” на різних посадах, а з 11 листопада 1996 року в якості електрослюсаря чергового по ремонту устаткування. (а. с. 4-8).

11 січня 1992 року у четверту зміну в 04 год.00 хвилин перебуваючи на посаді ГРОЗ займався зачисткою карманів у 6 ложі лави уклону бл.2 пл.Л7. В той час комбайн ІГШ-68, роблячи чистку призабійного простору, зачіпившись захватом за стик двох направляючих, натягнув тяговий ланцюг знизу, після чого різко пішов до низу. Тяговий ланцюг звібрував та вдарив його в область хребта. В результаті чого йому було травмовано спину а саме: перелом  1-го, 2-го поясничого позвонка з посттравматичним ламбоішиалгією. В травматологічному відділенні Димитровської міської лікарні він перебував з 11 січня 1992 року по 04 лютого 1992 року. (а. с. 15-28, 32-44).

У зв'язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1 №13, який мені було надано після одужання. (а. с. 9-12).

З 22 лютого 2002 року по даній травмі обласна травматологічна МСЭК встановила йому 50% (п’ятдесят відсотків) стійкої втрати професійної працездатності та з 28 лютого 2007 року встановлено третю групу інвалідності, протипоказано тяжкий фізичний труд та безстроково встановлено сорок відсотків стійкої втрати професійної працездатності, рекомендоване пересування за допомогою підручних засобів та санаторне-курортне лікування. (а. с. 13-14).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50 % працездатності в зв’язку з травмою пов’язоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_3 травму і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов’язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001  року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок  відшкодування моральної шкоди 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн .

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров’я, пов’язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача  являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_3 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941  на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: