11.07.2011           Справа № 2-372/2011                                                                                                        

                                                             РІШЕННЯ

                                                          Іменем  України

               11 липня 2011року   Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого-судді Гонтаренко Т.М., при секретарі Герко Т.М.,Фадєєвої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні суду м.Світловодська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

                                 В С Т А Н О В И В:

               Позивачка звернулась до суду з вище зазначеним позовом і просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму боргу 477528,00грн., а також судові витрати.

                Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим,що між нею та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про надання останній позики у розмірі 10000,00доларів США для придбання квартири на території України м.Світловодськ, складено розписку в м.Москва від 17 серпня 2000року. Відповідно до зазначеної розписки вона передала грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США у присутності свідків. Згідно з умовами розписки ОСОБА_2 взяла на себе забов’язання повернути їй всю суму позики на першу її вимогу.

                 На позичені кошти 27.12.2000р.відповідачка придбала квартируАДРЕСА_1.

                 10.12.2004р. вона знову у присутності свідків надала відповідачці позику у розмірі 10000.00 доларів США,а 30.03.2005р. ще 40 000,00доларів США для придбання та ремонту квартири під магазин,який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .Позика від 10.12.2004р. та 30.03.2005р. оформлювалась в м. Москва розписками та договором безпроцентного грошового займу. Згідно договору суму позики в розмірі 40000,00доларів США ОСОБА_4 повинна була повернути не пізніше 30.03.2008р.

                  18.04.2006р. позивачка придбала на позичені у неї кошти Ѕ частину квартири АДРЕСА_3.

                  У зв’язку з порушенням відповідачкою забов’язання щодо погашення заборгованості у строк передбачений договором,та не погашення  в повному обсязі боргу,що виник  згідно розписок,нею було направлено відповідачці лист від 07.05.2010р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 60000,00доларів США,протягом місяця з моменту отримання цієї вимоги.

                Лист-вимога була отримана відповідачкою у травні 2010р.Неодноразові розмови по телефону з ОСОБА_2 закінчувалися порожніми обіцянками щодо погашення заборгованості у стислі терміни проте, заборгованість погашена не була.

                 Ухвалою суду на задоволення клопотання представника позивача та відповідачки,  до розгляду справи в якості другого відповідача було залучено ОСОБА_3.

                 В судовому засіданні представник позивачки  надав додаткову позовну заяву в якій просить стягнути суму боргу в солідарному порядку з ОСОБА_2 та її колишнього чоловіка –ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що вказану вище суму грошей ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_1, перебуваючи у шлюбі з останнім.

                 Відповідно до ст. ст.60 та 61 Сімейного Кодексу України,майно набуте за час шлюбу,належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності,а якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах  сім’ї,то гроші та інше майно,які були отримані за цим договором,є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя.

                Просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1,оскільки вважає їх законними та обґрунтованими наданими письмовими доказами.

                Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала та в судовому засіданні як вона так і її представник суду пояснили,що дійсно в зазначені в позові періоди ОСОБА_2 отримала від своєї тітки ОСОБА_1 позику на загальну суму 60000,00 доларів США. На той час вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 Гроші потрібні були на придбання квартири та приміщення під магазин, ремонт житла, на розвиток бізнесу та інші побутові речі. Повернути завчасно борг з відповідачем вони не змогли,оскільки розірвали шлюб та почали ділити сумісно нажите майно. На теперішній час за рішенням суду відповідач ОСОБА_3 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та ј  частини приміщення магазину промислових товарів по АДРЕСА_2. Вважає,що вони повинні разом з ОСОБА_3 в солідарному порядку погашати борг позивачці.

                 Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і в судовому засіданні разом зі своїм представником пояснили, що зазначена в позові нерухомість була придбана не за позичені у ОСОБА_1  гроші. ОСОБА_2 не надано жодного доказу декларування   іноземної валюти в сумі 60000,00доларів США на територію України , а нормами Сімейного Кодексу України не передбачене виконання обов’язків  для одного з подружжя у випадку порушення закону іншим із подружжя.

                 ОСОБА_2 також не доведено про зберігання вказаних коштів з послідуючою оплатою цими коштами за нерухоме майно,якою було придбане їх спільне майно. Також вона не надала доказів,стосовно обміну вказаної іноземної валюти на національну валюту України,адже нерухомість була придбана за гривні.

                   Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір,укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї ,створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах  сім’ї.

                   З даної норми вбачається,що обов’язковою умовою виникнення обов’язків у ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 є використання отриманих ОСОБА_2 у позику коштів в інтересах сім’ї, але ОСОБА_2 отримала позику у ОСОБА_1 без відома ОСОБА_3,ці кошти вона витратила на власний розсуд також без відома ОСОБА_3 і не в інтересах сім’ї і тому відповідач не повинен сплачувати позивачці вказану заборгованість. Вважає,що  даний позов є нічім іншим ніж намагання ОСОБА_2 та її тітки ОСОБА_1 за допомогою судової інстанції позбавити його права власності на частку у спільному з ОСОБА_2 майні , шляхом звернення стягнення за борговим забов’язанням ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 Просять у позовних вимогах в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 залишити без задоволення.

                  Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до слідуючого.

                   В судовому засіданні достовірно встановлено, між громадянкою Російської Федерації  ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про надання останній позики у розмірі 10000,00 доларів США для придбання квартири на території України в м.Світловодськ Кіровоградської області.

                   З розписки/а.с.5/слідує,що відповідачка 17.08.2000р. отримала від позивачки 10000,00доларів США на придбання квартири,які забов’язалась повернути на першу вимогу ОСОБА_1

                   Згідно розписки/а.с.6/від 10.12.2004р. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 10000,00доларів США.

                   Згідно розписки/а.с.7/ від 30.03.2005р.та договору грошового займу/а.с.8/ ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 40000,00грн. на купівлю,перебудову та ремонт квартири під магазин за адресою: АДРЕСА_2.

                     З листа від 07.08.2010р./а.с.9/ слідує ,що позивачка зверталася до відповідачки ОСОБА_2 з вимгою повернення боргу.

                    З договору купівлі-продажу від 27.12.2000р. /а.с.10/,слідує, що ОСОБА_2 купила  квартиру АДРЕСА_1, продаж вчинено за 9218грн.

                     З договору купівлі-продажу від 18.04.2006р./а.с.11/ слідує,що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 купили майно в рівних частинах і сплатили за нього обговорену грошову суму/178500грн.,що є еквівалентом 35000,00доларів США,які отримані Продавцями від покупців до підписання вказаного договору.

                       Згідно довідки/а.с.19/Світловодського міжміського бюро технічної інвентаризації  ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на власність на магазин промислових товарів/АДРЕСА_2/ від 10.07.2008р. належить Ѕ частина вказаного магазину.       

                       З копії свідоцтва про одруження слідує/а.с.30/ що ОСОБА_3 та ОСОБА_2  зареєстрували шлюб 19.10.1996р.

                      З свідоцтва про розірвання шлюбу/а.с.31/ слідує,що шлюб між ними розірваний 02.06.2010р.

                      З копії  паспорта  ОСОБА_2/особливих відміток, візи/слідує, що вона перетинала кордон /а.с.66,81/.

                      Згідно акту прийому-передачі простого векселю /а.с.77/ОСОБА_1 отримала 3 векселя на загальну суму по номіналу 4700000рублів.

                     Згідно довідки Банку/а.с.78/  ОСОБА_1 отримувала 40000,00доларів США.    

                     За довідками/а.с.95,99/ Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 займаються підприємницькою діяльністю і отримують дохід від своєї діяльності.

                      З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи за №2-2468/2010  за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна слідує, що в своїх позовних вимогах ОСОБА_3  просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та на ј частку вбудованого приміщення магазину промислових товарів в будинку АДРЕСА_2, зазначаючи, що вказане нерухоме майно було надбане ними з ОСОБА_2 під час шлюбних стосунків.

                     Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  15.10.2010р. вказаний позов ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі.

                     ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції була подана апеляційна скарга і Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 10.02.2011р. рішення Світловодського міськрайонного суду залишено без змін.

                     Згідно до ст.410 ЦПК України ,іноземці,особи без громадянства,іноземні юридичні особи,іноземні держави/їх органи та посадові особи/та міжнародні організації/далі іноземні особи/ мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав,свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки нарівні з фізичними і юридичними особами України.

                      Відповідно до ст.1 Закону України»Про правовий статус іноземцев та осіб без громадянства»іноземцями визнаються громадяни-особи,які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України.

                      Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється  відповідно до Конституції України,цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

                       Згідно п.2 ч.1 ст.76 Закону України»Про міжнародне приватне право»,суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом,якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження,або рухоме чи не рухоме майно,на яке можна накласти стягнення,або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи-відповідача.

                       Згідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу

сторони є  вільними в укладенні договору,виборі  контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,звичаїв  ділового обороту,вимог розумності та справедливості.

                       Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України,  на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

                        Забов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться/а.с.526 ЦК України/.

                       Згідно до ст.530 ЦК України,якщо у забов’язанні встановлений строк/термін/ його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк/термін/.Забов’язання , строк /термін/ виконання якого визначений вказівкою на подію,яка неминуче має настати,підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк/термін/ виконання боржником обов’язку  не встановлений  або  визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має  право вимагати  його  виконання у будь-який  час. Боржник повинен виконати такий обов’язок  у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок  негайного виконання не випливає із договору  або актів цивільного  законодавства.

                       На день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідачами не погашена і складає 60000,00 доларів США.

                       60000,00 доларів США /еквівалент в гривні по курсу НБУ на 07.12.2010р. за 100 доларів США =795,88грн./=477 528,00 грн.

                       Відповідно до ст.ст.  60, 61 Сімейного Кодексу України,майно,набуте за час шлюбу,належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності,а якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші та інше майно,які були отримані за цим договором,є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

                       Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не довів,що він не був обізнаний стосовно отримання коштів ОСОБА_2 на потреби їх сім’ї від позивачки, а також те, що  вказане нерухоме майно було придбане на інші кошти .

                         Виходячи з вище викладеного та керуючись ст.11,16,526,625,627,ч.2 ст.1047,1050 ЦК України,ст.ст.10,88,209,212-215,218 ЦПК України,суд,-  

                                          В И Р І Ш И В:

              Позов  задовольнити.

              Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 477528,00грн.

               Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: за сплату судового збору в сумі по 850,00грн. з кожного та за ІТЗ розгляду справи по 60,00грн. з кожного.

                Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду                                      Т.М.Гонтаренко