МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

Справа  №2-225 за 2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

               15 лютого 2011 року                         Макарівський районний суд Київської області в складі судді ДЗЮБИ Н.М. при секретарях Нестерчук О.С.,Чмир І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до Липівської сільської ради, треті особи КП КОР «Макарівське БТІ», ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права власності  на спадкове нерухоме майно та за  зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Липівської сільської ради, третя особа КП КОР «Макарівське БТІ»про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,  

В С Т А Н О В И В :

               Позивач ОСОБА_1 18.03.2009 року звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, яка проживала в АДРЕСА_1. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з домоволодіння за вказаною адресою. Спадкоємцями померлої за законом є вона та дочка померлої ОСОБА_2, яка від спадщини відмовилась. Інші спадкоємці відсутні. Вона своєчасно прийняла спадщину, оскільки тимчасово проживала з померлою, доглядала її до смерті, поховала  за власні кошти, доглядає та зберігає спадкове майно, утримує його в належному стані, володіє та управляє спадковим майном. Але нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове домоволодіння через відсутність у спадкодавця правоустановчого документу на це спадкове майно. Оскільки її право на спадкове майно не визнається, вона звернулась з позовом до суду та просила визнати за нею право власності на домоволодіння померлої ОСОБА_4.

               Законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 –ОСОБА_5-16.06.2010 року подала до суду зустрічний позов, посилаючись на те, що спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 були її діти-ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_3. ОСОБА_6 після смерті матері ОСОБА_4 залишився проживати в спадковому будинку, фактично вступив в управління та розпорядження спадковим майном. ОСОБА_1 проживала в м.Києві. Після смерті ОСОБА_4 ніхто спадщину не оформляв і тільки після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 вирішила оформити спадщину після смерті матері. ОСОБА_2 від спадщини відмовилась. ОСОБА_3 після смерті батька спадщину прийняла, але оформити її не змогла з-за відсутності правоустановчих документів на спадкове домоволодіння. Позивач ОСОБА_1 приховала той факт, що син померлої ОСОБА_4-ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину після смерті матері та 8 років після її смерті проживав у спадковому будинку. Тому вона просила суд визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину спадкового домоволодіння, що залишилось після смерті ОСОБА_4.

               В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали, проти позову ОСОБА_3 заперечували, посилаючись на те, що син померлої ОСОБА_4-ОСОБА_6 був її спадкоємцем, але спадщину після смерті матері не прийняв. Проживати у спадковому будинку  став з 2003 року , з 2007 року вибув з будинку, в 2008 році повернувся, трохи пожив у спадковому будинку, спалив будинок і загинув сам. До 2004 року в спадковому будинку проживала сестра померлої, держала корову, господарство.

               Представник відповідача- Липівської сільської ради- в судове засідання не прибув, просив справу слухати в його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав., позовні вимоги ОСОБА_3 теж визнав.

               Третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала та пояснила суду, що з червня 2000 року її брат ОСОБА_6, якого виселили з гуртожитку, переїхав жити до неї і жив півтора роки, потім переїхав жити до сестри ОСОБА_1.Вона, сестра та брат в той час всі працювали в м.Києві, до нотаріуса попасти не могли. Спадщину після смерті матері вона не прийняла і на неї не претендує, не заперечує проти визнання права власності на спадкове домоволодіння за ОСОБА_1.Вона ,сестра та брат після смерті матері на вихідні приїздили до тітки, яка жила в материній хаті, та допомагали їй по господарству.

               Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково та пояснила суду, що її батько ОСОБА_6 після смерті його матері з квітня 2000 року проживав в материному будинку, з сім»єю не жив з 1997 року. Після смерті батькової матері вона кожні вихідні приїздила в с.Липівку, де у неї є ще одна баба, бачилась зі своїм батьком. Батько допомагав тітці, яка проживала в бабиній хаті, займатися господарством (косив корові сіно, доглядав свиней). Бачила там ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які також допомагали по господарству. Сестри батька часто виганяли його з хати, коли він був п»яний. Батько проживав у хаті його матері до самої смерті. Спадщину після смерті батька вона прийняла та має право на половину бабиної хати по спадщині після смерті свого батька.

               Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника,  третіх осіб ОСОБА_2 та  ОСОБА_3, покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

               Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла  мати позивачки ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 та батька  третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_6-ОСОБА_4, яка проживала в АДРЕСА_1. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається також з домоволодіння за вказаною адресою. Спадкоємцями померлої за законом є дочки померлої: позивач ОСОБА_1 ( а.с.11,12 ) та третя особа  ОСОБА_2- та був син померлої ОСОБА_6. До нотаріальної контори ніхто з спадкоємців заяву про прийняття спадщини не подав, про що свідчить лист Макарівської держнотконтори (а.с.29). Позивач ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті  матері, про що свідчать наявні у неї ощадні книжки на ім»я померлої (а.с.120-139), квитанції про сплату за електроенергію (а.с.80-81),покази свідків, пояснення ОСОБА_2.  ОСОБА_2 спадщину не прийняла і на неї не претендує (а.с.25). Син померлої  ОСОБА_6 спадщину після смерті матері не прийняв. Донька померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6-ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті свого батька, претендує на половину спадкового майна померлої ОСОБА_4, посилаючись на те, шо її батько спадщину після смерті його матері прийняв. Однак ці твердження спростовуються показами свідків та матеріалами справи.

               Так, свідок ОСОБА_8 показав суду, що ОСОБА_4 померла в 2000 році. В її будинку з 2000 року років три  жила її сестра, яка пізніше переїхала до м.Києва і там  померла. В кінці 2003 року до спірного будинку переїхав з м.Києва ОСОБА_6.В 2007 році він з співмешканкою переїхали жити в смт.Кодру, через півроку ОСОБА_6 повернувся назад у материну хату жити. Хата згоріла в 2008 році , де загинув і ОСОБА_6. ОСОБА_1 відновлювала будинок: штукатурила, вставляла вікна, двері, веранда ще не відновлена. Особисто він бачив, як ОСОБА_1 обробляла город, при житті брата ОСОБА_6 давала йому гроші, щоб він заплатив за світло та газ. ОСОБА_3 не бачив ні разу. При житті ОСОБА_6 в господарстві тітки була корова, яку вкрали приблизно в 2006 році.

               Свідок ОСОБА_9 посвідчив суду, що ОСОБА_4 померла в 2000 році. В її будинку після її смерті проживала її сестра ОСОБА_9.До спадкового будинку їздила , в основному ОСОБА_1,обробляла город. Провідувати тітку також приїздили ОСОБА_2 та ОСОБА_6 На поминках померлої на 9 днів, на 40 днів, 1 рік сина померлої ОСОБА_6 не було, у нього в м.Києві були свої справи. Коли ОСОБА_6 виселили з гуртожитку, він жив спочатку по черзі у сестер, потім з 2003-2004 року жив разом з тіткою у материній хаті в с.Липівка, любив випити,з-за чого спалив хату та загинув сам в 2008 році. Він (свідок) часто приїздив у село, провідував тітку. ОСОБА_3 в селі не бачив.

                Виписка з погосподарської книги Липівської сільської ради за 1996-2000 р.р. свідчить про те, що власником спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 була ОСОБА_4,яка проживала та була зареєстрована в будинку сама. Суд не вважає належним доказом довідку Липівської сільської ради №56 від 19.02.2009 року (а.с.46) про те, що ОСОБА_6 після смерті своїх батьків проживав у їхньому будинку  та займався сільським господарством, оскільки дана довідка не містить інформації, з якого та по який час ОСОБА_6 проживав у спірному будинку та на яких підставах. Суд вважає належним доказом довідку сільської ради №56 від 19.02.2009 р. (а.с.58) про те, що ОСОБА_6 з 08.08.2003 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав у будинку своїх батьків та займався сільським господарством,  дані факти підтвердили також в судовому засіданні свідки. Листок вибуття ОСОБА_6свідчить також  про те, що з реєстрації в м.Києві ОСОБА_6 був знятий 14.05.2004 року. Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6 протягом шести місяців з дня смерті матері спадщину не прийняв, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла позивачка ОСОБА_1, а тому її позов підлягає задоволенню.

                На підставі наведеного та керуючись ст.ст.529,548,549  ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст.1261,1268 ЦК України, ст.ст.10,11,58-60,79,209,215,294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

                Позовні  вимоги ОСОБА_1  до Липівської сільської ради Макарівського району, треті особи  КП КОР «Макарівське БТІ», ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання права власності на спадкове нерухоме майно задовольнити.

                ОСОБА_3 в зустрічному позові до  ОСОБА_1, Липівської сільської ради, третя особа КП КОР «Макарівське БТІ»про визнання права власності на спадкове нерухоме майно відмовити.

                Визнати за ОСОБА_1, 1966 р.н., право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4, яке складається з жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 загальною вартістю 81563 гривні.

                Жилий будинок А цегляний,  під шиферною  покрівлею, 1971 року забудови, жилою площею 34,9 кв.м., сараї Б, В,К,літня кухня Г, туалет Ж,колодязь №1,огорожа №2-9.

                На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

                Рішення суду набирає чинності відповідно до ст.223 ЦПК України.

                 Суддя                                                                                                                      Н.М.ДЗЮБА