Справа № 2-31

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року Галицький районний суд м.Львова в складі головуючого-судді Курильця А.Р. при секретарі Дралі М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство Львівської обласної ради „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа КП ЛОР „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, ОСОБА_3, про поділ майна подружжя.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що вони з відповідачем перебували в шлюбі, який на час розгляду справи вже є розірваним. Оскільки добровільний поділ спільного майна, нажитого в шлюбі є неможливим, просить суд поділити їхнє з ОСОБА_2 спільне сумісне майно наступним чином: визнати нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, р.н.НОМЕР_2 об'єктом права спільної сумісної власності, постановити рішенням, яким майно, належне їм з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, поділити: виділити відповідачу транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, Ѕ  частину нежитлового приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та 1/2 частину будівельних матеріалів, які використані в реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ум. Львові; виділити їй Ѕ  частину нежитлового приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Львові та Ѕ  частину будівельних матеріалів, які використані в реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м. Львові та визнати за нею право власності на зазначене майно, виділити відповідачу компенсацію половини вартості квартири АДРЕСА_2 у м. Львові, квартири АДРЕСА_3, квартири АДРЕСА_4 за вирахуванням половини вартості Т/3 Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 409 115,50 грн., які вона внесла на депозит суду; зобов'язати ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»зареєструвати за нею право власності на 1\2 частину нежитлового приміщення, що знаходиться по вул. Таманській,4/1 у м. Львові та видати витяг про реєстрацію такого права.

ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, поділ майна подружжя.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що приміщення по АДРЕСА_1 є його особистою власністю, а відтак не підлягає поділу. Щодо іншого майна, то просить провести поділ спільної власності подружжя з урахуванням вартості: квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_5; квартири АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_4; виділити йому будівельні матеріали, які використані в реконструкції не житлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1; виділити Колодяжній Н.П. у власність транспортний засіб  марки Mercedes-Benz , модель 624D, НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2; Стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості за квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_5; квартири АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_4 та власність транспортного засобу  марки Mercedes-Benz , модель 624D, НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 550 000 грн. В обґрунтування зазначених вимог зазначає, що за перебування в шлюбі сторонами набуто в спільну сумісну власність квартири, які вона без його згоди відчужила на користь своєї доньки  –ОСОБА_3, згідно до рішення Третейського суду  від 29.03.2007р.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, зустрічний позов ОСОБА_2 заперечив, дав пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позов ОСОБА_1 заперечив, позов свого довірителя ОСОБА_2 підтримав, дав пояснення, аналогічні його мотивам. 29.06.2011 року представником відповідача, в порядку ст.27 ЦПК України у судових дебатах, уточнено позовні вимоги, зокрема просить суд здійснити поділ спільної власності подружжя з урахуванням вартості: квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_4; виділити Відповідачу нежитлове приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та будівельні матеріали, які використані в реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1; виділити позивачці  транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_2. Решту позовних вимог залишив без змін.

Представники третіх осіб КП ЛОР «БТІ та ЕО»та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задоволити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 09 листопада 2003 року зареєстровано шлюб між позивачкою та відповідачем, що підтверджується Свідоцтвом про одруження виданого міським відділом реєстрації актів громадського стану Львівського обласного управління юстиції від 09.11.2003р. 07.05.2007 року рішенням Галицького районного суду м. Львова, шлюб між сторонами було розірвано.

14.11.2003 року між відповідачем (як покупцем) та ОСОБА_4 (як продавцем) укладено  договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно до якого продавець продав, а покупець купив цегляне приміщення, позначене в технічному паспорті літерою «А-2», загальною площею 110,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Згідно до п. 3 продаж вчинено за 15 550,00 грн., які повністю оплачені відповідачем до підписання цього договору. Право власності на зазначене приміщення зареєстровано за відповідачем згідно до витягу про реєстрацію права власності № 7697665 від 06.07.2005р. Суд відхиляє доводи позивачки щодо дійсної ціни продажу зазначеного майна, оскільки така встановлюється сторонами у договорі, а не на підставі письмових пояснень, які не є допустимим доказом в розумінні ст. 59 ЦПК України. Крім того,суд зазначає, що розмір ціни за яку придбане зазначене майно, не впливає на його правовий статус.

На час укладення зазначеного договору спірні правовідносини регулювались Кодексом про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року, відповідно до якого майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю (ст. 22 КпШС України), а майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них (ст. 24 КпШС України). З огляду на зазначене судом встановлено, що з моменту укладення договору нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 перебувало у спільній сумісній власності сторін спору.

Дійсна ринкова вартість зазначеного нежитлового приміщення згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.03.2011р. становить 769 701,0 грн., та сторонами по справі не заперечувалась.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що вказане приміщення придбане ним за особисті кошти отримані в дар від своєї матері –ОСОБА_5, оскільки представлені ним документи, відповідно до приписів ст. 244 ЦК України, є нікчемними, а покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо дарування коштів на придбання нежитлового приміщення не є допустимими доказами в розумінні ст. 59 ЦПК України.

Судом встановлено, що з 2004 року сторони розпочали реконструкцію зазначеного нежитлового приміщення без отримання у встановлено законом порядку дозволу на виконання будівельних робіт. Зазначене підтверджується приписом Львівської міської інспекції Державного  архітектурно-будівельного контролю України від 29.12.2004р., Постановою № 6 по справі про адміністративне правопорушення від 10.01.2005р., квитанцією про сплату штрафу відповідачем, Дефектним актом на фактично самовільно виконані роботи в нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1, Довідкою Відділу контролю за використанням ресурсів міської ради № з-п-388/0304 від 20.01.2006р. «Про розгляд документації на самочинно виконані роботи з реконструкції нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 з їх розширенням за рахунок прибудови вхідного тамбура з боку дворового фасаду».

Розпорядженням Галицької районної адміністрації № 345 від 31.03.2005р. «Про присвоєння будинкового номеру», зазначеному нежитловому приміщенню присвоєно номер, АДРЕСА_1 та видано Свідоцтво про право власності на нову адресу № Г-01387 від 30.06.2005р.

Сторонами було ініційовано розроблення проектних пропозицій з реконструкції будівлі під магазин та офісні приміщення по АДРЕСА_1., розроблених ПП ОСОБА_7, які погоджені Управлінням охорони історичного середовища за № 06/795 від 23.05.2005р., СДПЧ-1 Галицького району м. Львова за № 30/574 від 10.09.2004р., санітарно-епідеміологічною станцією Галицького району м. Львова за 4/1014,01 від 24.01.2005р. До зазначених проектних пропозицій було складено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва у сумі 25,978  тис. грн.

Листом № 30П-1217/20 від 12.04.2005р. Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради розглянуло вищезазначені проектні пропозиції щодо завершення самовільно-розпочатої реконструкції зазначених нежитлових приміщень під магазин та офісні приміщення та погодило їх для розгляду на міжвідомчій комісії Галицької районної адміністрації.

31.05.2005 року на засіданні міжвідомчій комісії Галицької районної адміністрації погоджено вищезазначені проектні пропозиції.

12.01.2006 року Відповідачем укладено договір про погодження самочинного будівництва з Львівською міською радою в особі голови Галицької районної адміністрації.

Судом встановлено, що вищезазначені документи видані за зверненням відповідача, однак, враховуючи приписи ст. 23 КпШС, суд дійшов до висновку, що реконструкція зазначеного нежитлового приміщення здійснювалась за спільні кошти сторін та на даний час реконструйоване приміщення не введено в експлуатацію. Сторонами не представлено іншої проектної документації, яка б була належним чином затверджена та отримала всі необхідні погодження, крім тої, що зазначена вище.

Судом відхилено як доказ покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та письмові пояснення, які на думку позивачки підтверджують той факт, що реконструкція зазначеного нежитлового приміщення здійснювалась позивачкою самостійно та за власні кошти. Зазначені покази не дають змогу встановити зазначені факти, крім того такі факти відповідно до ст.59 ЦПК України повинні підтверджуватись відповідними розрахунковими документами. А тому такі покази не можуть вважатись допустимими.

Згідно до висновку експерта № 1055/1056/1057/1058/1059 судової будівельно-технічної експертизи від 03.07.2008р., в зазначених приміщеннях згідно до Проектних пропозицій «Реконструкція будівлі під магазин та офісні приміщення на АДРЕСА_1»виконаних ПП ОСОБА_7 здійснювалась реконструкція (п. 1. Висновку). Вартість виконаних робіт з покращення зазначеного приміщення складає 103 686,00 грн. (п. 6. Висновку).

Позивачка заперечила проти визначення вартості  у вказаному розмірі та просила суд призначити повторну експертизу. Ухвалою суду від 22.07.2010р. було призначено додаткову судову будівельну-експертизу, однак під час її проведення позивачкою не було надано допустимих доказів, які б дали можливість судовому експерту визначити інший розмір вартості виконаних покращень.

З огляду на зазначене, враховуючи приписи ст.ст. 59,60 ЦПК України, судом встановлено, що дійсна ринкова вартість виконаних робіт з реконструкції нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 у м. Львові, яка розрахована судовим експертом згідно до Проектних пропозицій «Реконструкція будівлі під магазин та офісні приміщення на АДРЕСА_1»виконаних ПП ОСОБА_7, погоджених у встановленому порядку, становить 103 686,00 грн.

Зазначені покращення (використані будівельні матеріали та виконані роботи), відповідно до ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю сторін.

За час шлюбу сторони, в порядку ст.ст. 60, 61 СК України,  також набули у спільну сумісну власність наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2, згідно до договору купівлі-продажу від 29.05.2004р. (ринкова вартість відповідно до п. 8  висновку експерта № 1055/1056/1057/1058/1059 судової будівельно-технічної експертизи складений 03.07.2008р. становить 203 663,00 грн.), квартиру АДРЕСА_3, згідно до договору купівлі-продажу від 18.06.2004р. (ринкова вартість відповідно до п. 10  висновку експерта № 1055/1056/1057/1058/1059 судової будівельно-технічної експертизи складений 03.07.2008р. становить 278 519,0 грн.); квартиру АДРЕСА_4, згідно до договору купівлі-продажу від 26.06.2006р. (ринкова вартість відповідно до п. 11  висновку експерта № 1055/1056/1057/1058/1059 судової будівельно-технічної експертизи складений 03.07.2008р. становить 416 056,00 грн.)

Сторони в судовому засіданні не заперечили того факту, що зазначене майно було набуто ними у спільну сумісну власність. Дійсна ринкова вартість зазначеного майна визначена у висновку експерта № 1055/1056/1057/1058/1059 судової будівельно-технічної експертизи складений 03.07.2008р. сторонами не заперечувалась.

Щодо квартири  АДРЕСА_5 судом встановлено, що вказана квартира складається з об’єднаних квартир №1 та №2, які була набуті на ім’я позивачки до укладення шлюбу з відповідачем, згідно до договорів купівлі-продажу від 08.09.2000р. та від 11.10.2001р.

В судовому засіданні з’ясовано, що на час придбання квартир АДРЕСА_5, позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (який розірвано 16.05.2002 p.), а тому зазначена квартира АДРЕСА_5 не є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, та не може бути об’єктом поділу в даній справі.

Судом встановлено, що за час перебування в шлюбі, в порядку ст.ст. 60, 61 СК України, сторони набули у спільну сумісну власність рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2. Зазначений автомобіль згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 зареєстровано за Відповідачем.  Дійсна ринкова вартість вказаного транспортного засобу згідно висновку експерта № 4237 судової автотоварознавчої експертизи  від 12.01.2010р. становить 80 007,00 грн. Набуття зазначеного автомобіля у спільну сумісну власність та його дійсна ринкова вартість, визначена судовим експертом, сторонами не заперечувались.

Рішенням Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 29.03.2007р. затверджено мирову угоду, укладену між позивачкою та ОСОБА_3, згідно до якої позивачка  передала у власність  ОСОБА_3 нерухоме майно, в тому числі і квартиру АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4, які були об’єктом спільною сумісної власності сторін.

На виконання зазначеного рішення суду Господарським судом Львівської області 18.04.2007р. видано наказ у справі № 11, та зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вищевказані квартири.

Судом встановлено, що укладаючи мирову угоду Позивачка діяла без згоди відповідача, чим порушила приписи ст. 65, 68 СК України.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998р. „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України”, якщо судом установлено, що один  із подружжя відчужив, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або використав його на свій розсуд усупереч волі другого з них і не в інтересах сім’ї, то при поділі враховується це майно або його вартість.

З огляду на зазначене судом встановлено, що поділу між стонами підлягає наступне майно:  нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 у м. Львові, площею 110, 2 кв.м., дійсною ринковою вартістю 769 701,00 грн., будівельні матеріали та роботи використані під час реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м. Львові, площею 110, 2 кв.м., дійсною ринковою вартістю 103686,00 грн. та транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2. Дійсною ринковою вартістю 80007,00 грн. Також при поділі слід врахувати вартість: квартири АДРЕСА_2, дійсною ринковою вартістю 203 663,00 грн., квартири АДРЕСА_3 дійсною ринковою вартістю 278 519,0 грн. та квартири АДРЕСА_4 дійсною ринковою вартістю  416 056,00 грн.

Всього майна на загальну суму 1 851 632,00 грн. з них на 898 238,00 грн. Позивачкою самостійно відчужено на користь ОСОБА_3

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

Стаття 70 СК України визначає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором.

Отже враховуючи приписи, ст.70 СК України ідеальна частка Позивача та Відповідача і спільному майні є рівною і становить 925 816,00 грн.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно,  що є об'єктом права  спільної  сумісної  власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина  та  чоловік  не  домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги  інтереси  дружини,  чоловіка,  дітей  та інші обставини,  що мають істотне значення.  Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей   враховується   при  присудженні  іншого  майна  другому  з подружжя.  Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно,  зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за  його  згодою,  крім випадків,  передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за  умови  попереднього  внесення  другим  із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Враховуючи приписи статті 71 СК України, судом встановлено, що поділ майна в натурі із з максимальним збереженням ідеальної частки можливий за єдиного варіанту коли відповідачу присуджується нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 у м. Львові, площею 110, 2 кв.м., дійсною ринковою вартістю 769 701,00 грн. та будівельні матеріали та роботи використані під час реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м. Львові, площею 110, 2 кв.м., дійсною ринковою вартістю 103686,00 грн., що становить 873387,00 грн. (при ідеальній частці 925 816,00 грн.), а позивачці транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, дійсною ринковою вартістю 80007,00 грн. та при цьому враховується вартість самостійно відчужених нею квартир в розмірі 898 238,00 грн., що разом становить 978 245,00 грн. (при ідеальній частці 925 816,00 грн.)  Різниця між вартістю майна, присудженого позивачці з урахуванням вартості самостійно відчужених квартир та ідеальною часткою становить 52425,50 грн., які слід стягнути з позивачки на користь відповідача.

При даному розподілі судом також враховано, що Відповідач згідно до Довідки Львівського ВРЕР ДАЇ при ГУМВСУ у Львівській області позбавлений права керування транспортними засобами.

Суд відмовляє в задоволені позовних вимог позивачки щодо запропонованого варіанту розподілу з огляду на наступне:

В силу приписів ст.71 СК України, при недосягнення згоди подружжям, пріоритетним є поділ майна подружжя в натурі, а не визначення ідеальних часток, яке застосовується у тому випадку, коли між сторонами неможливо провести поділ в натурі. Крім того, відповідно до ч.4, 5 ст. 71 СК України, у разі відсутності згоди другого з подружжя на отримання грошової компенсації замість частки у спільному майні можливе у разі подання позову в порядку визначеному ст. 365 ЦК України про припинення права особи на часту у спільному майні за вимогою інших співвласників. Однак такої позовної вимоги, з урахуванням  поданої заяви про уточнення позовних вимог від 30.05.2011р., позивачкою заявлено не було.

Відтак запропонований Колодяжною Н.П. поділ спільного сумісного майна суперечить вимогам ст.71 СК України, і заявлені позовні вимоги на його реалізацію не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,10,60,88,212,215 ЦПК України, ст.ст.60,61,63,69,70,71 СК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати нежитлове приміщення по АДРЕСА_1  та транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_2 об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Здійснити поділ спільної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з урахуванням вартості: квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_4.

Виділити ОСОБА_2 нежитлове приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та будівельні матеріали, які використані в реконструкції нежитлового приміщення по АДРЕСА_1

Виділити ОСОБА_1  транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 624D, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості за квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_4 у розмірі 52425,50 гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10-ти днів після його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                                                                                А.Р.Курилець

29 червня 2011 року