2-а-1218/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          06.07.2011 р.   Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої- судді                                  Гулієвої М.І.

при секретарі -                                       Нетреба Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова про визнання дій неправомірними та стягнення  недоплаченої  доплати до пенсії ,  -

                                                                                  в с т а н о в и в:

      позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути  в її користь  недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу  як "Дитині війни" за період 2007- грудень 2010р.в сумі 5796,9грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога  виплачувалась у значно меншому розмірі.

        У судове засідання  позивачка не з»явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутності,  позовні вимоги підтримала .

        Представник відповідача у судове засідання не з»явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоч належно увідомлена про час і місце слухання справи.За таких обставин , суд вважає за можливе справу  слухати у її відсутності.

        Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового  задоволення з наступних підстав.

       Відповідно до ст.8  КАСУ, суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

        Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-V1 установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом падання пільг і державної соціальної підтримки.

      Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

      Судом встановлено, що позивач  народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни.

       Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

        Як вбачається із ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

       Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

       Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

       Законами України "Про .Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.

      Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та   "Про Державний бюджет України на 2008 рік" якими обмежується дія ст. 6   Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

        З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008  визнані неконституційними положення  Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

        Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку і правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

       Судом встановлено, що всупереч Рішеннь Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка виплачувалась у розмірі меншому, ніж передбачено законом.

         Згідно ухвали суду від  16.06.2011р. позивачці відмовлено у поновленні строку на звернення до суду та позов в частині стягнення недоплаченої допомоги за період з 01.01.2007р.до 18.11.2010р. залишено без розгляду.

          За таких обставин, позовні вимоги про зобов»язання  відповідача  нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу   підлягають  до задоволення з 18.11.2010р.   оскільки, розмір виплати такого підвищення не обмежувався ЗУ»Про Державний бюджет України на 2010р»та ЗУ»Про Державний бюджет України на 2011р» , дані вимоги заявлені в межах строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України.

          Як  зазначено у ч.2 ст.11 КАСУ, суд може вийти за межі позовних вимог,якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про  захист яких вони просять.

        Оскільки, права позивача порушуються і надалі, з метою повного захисту його прав, суд вважає за необхідне застосувати норму ст.11 ч.2 КАСУ.

         Згідно положень ст..21,105,162 КАСУ, адмінпозов може містити вимоги про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності, зобов»язати вчинити певні дії, відшкодувати шкоду,заподіяну незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.  

          Враховуючи наведене , суд приходить до висновку, що відповідача, як орган, на який покладено обов”язок нарахування та виплати доплати до пенсії, слід зобов”язати провести нарахування та виплату недоплаченої позивачці доплати до пенсії ,виходячи з того, що ця доплата має визначатись відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», а не вирішувати питання про стягнення вказаної доплати у конкретному розмірі.

         Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова по невиплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті  6 Закону України ,.Про соціальний захист дітей війни" є протиправними.

         Згідно ч.7 ст.9 КАСУ,у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини(аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст..28 ЗУ»Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування «слід застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до ЗУ»Про соціальний захист дітей війни».

       Керуючись ст.ст. 7-14,158-163,167  КАС України,  ст.3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”суд, -

                                                                                 П о с т а н о в и  в   :

позов задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова щодо не нарахування та виплати у належному розмірі щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2 неправомірними.

            Зобов”язати управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_2  недоплачену щомісячну доплату до пенсії в розмірі, встановленому  ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 18.11.2010р. з врахуванням ст.28 ЗУ»Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування «та виплачених сум.

          На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10днів з дня її проголошення.

Суддя:                                                                   М.І.Гулієва