Дата документу  13.07.2011

Справа № 2-2033

2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року                             Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого –судді Купавської Н.М.

при секретарі –Гостіщевій Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житломасив»про встановлення факту трудових правовідносин, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт існування трудових відносин між нею та КП «Житломасив» в період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, стягнути з відповідача заробітну плату за фактично відпрацьований період у розмірі 1 000 грн. 00 коп., поновити її на роботі у КП «Житломасив»на посаді диспетчера з 01 лютого 2011 року, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу с 01 лютого 2011 року по день поновлення, виходячи з розміру її зарплати на підприємстві при змінному графіку роботи та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивачка збільшила позовні вимоги та просить встановити факт існування трудових відносин між нею та КП «Житломасив»в період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, стягнути з відповідача заробітну плату за фактично відпрацьований період у розмірі 1 000 грн. 00 коп., поновити її на роботі у КП «Житломасив»на посаді диспетчера з 01 лютого 2011 року, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу с 01 лютого 2011 року по день поновлення, виходячи з розміру її середньомісячної зарплати на підприємстві при змінному графіку роботи в розмірі 1000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп. При цьому зазначає, що з 01 жовтня 2010 року вона працювала в ТОВ «Промтехмашпроект»на посаді диспетчера. Між ТОВ «Промтехмашпроект»та відповідачем існували в той час договірні відносини, відповідно до яких прийняті на роботу в ТОВ «Промтехмашпроект»диспетчера виконували свої посадові обов’язки в КП «Житломасив», останній в свою чергу перераховувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Промтехмашпроект»для оплати праці найнятих працівників. У зв’язку з припиненням договірних зобов’язань між ТОВ «Промтехмашпроект»та КП «Житломасив»31 грудня 2010 року вона була звільнена. 01 січня 2011 року вона фактично приступила до виконання своїх обов’язків безпосередньо в КП «Житломасив». В грудні 2010 року, напередодні звільнення, директор КП «Житломасив»ОСОБА_2 під час співбесіди з нею завірив її, що вона буде прийнята на роботу до КП «Житломасив»на умовах неповного робочого часу з оплатою праці у розмірі 1 000 грн. в місяць. Вона погодилась, передала свою трудову книжку до відділу кадрів підприємства та фактично приступила до праці 01 січня 2011 року. Працювала вона диспетчером, в її обов’язки входило приймати заявки від громадян та передавати на виконання слюсарям та ремонтній групі. Однак, 01 лютого 2011 року до неї підійшов ОСОБА_2 і повідомив, щоб вона не виходила більше на роботу, не пояснивши причину її звільнення. Після того, як вона отримала трудову книжку вона побачила, що в ній не було зроблено записів ні про прийом на роботу, ні про звільнення. Крім того, заробітна плата за відпрацьований місяць у розмірі 1 000 грн. 00 коп. їй також не була виплачена. Факт перебування її у трудових відносинах з відповідачем можуть підтвердити свідки, які бачили її при виконання трудових обов’язків. Вважає, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та просить поновити її на посаді диспетчера у КП «Житломасив», стягнути на її користь 1 000 грн. та заробітну плату за час вимушеного прогулу. Також незаконними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода у розмірі 5 000 грн., яка полягає у: душевних стражданнях, зміні звичайного укладу її життя, залишення її без заробітної плати, на яку вона утримує свого дворічного сина. Всі ці обставини вплинули на її психічний стан.

Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала повністю, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що у штатному розкладі КП «Житломасив»взагалі немає такої посади як диспетчер, тому позивачка не могла працювати на такій посаді. Функції диспетчерів виконує підприємство, з яким КП «Житломасив»укладає договір на виконання робіт по аварійному обстеженню внутрішньобудинкових мереж опалення, водопостачання, каналізації та електропостачання. Так, з 01 січня 2011 року КП «Житломасив»було укладено такий договір з ПП «Перун», у штаті яких є диспетчерська служба. Всю документацію щодо реєстрації заявок ведуть вони, а КП «Житломасив», як замовник контролює їх роботу. Ніяких документів стосовно прийняття або звільнення ОСОБА_1 з посади диспетчера в період з 01 січня 2011 року до 01 лютого 2011 року на підприємстві немає.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він ніколи не приймав на роботу ОСОБА_1 Позивачка ніколи не працювала у КП «Житломасив»й не могла там працювати, оскільки на підприємстві в штатному розкладі немає посади диспетчер. В задоволені позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, третьої особи, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Позивачка з 01 жовтня 2010 року була прийнята на посаду диспетчера ТОВ «Промтехмашпроект», про що свідчить копія наказу від 30 вересня 2010 року № 9 /а.с.11/.

Відповідно наказу № 19 від 31 грудня 2010 року /а.с.12-14/ ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін п.1 ст.36 КЗоП України.

У трудовій книжці ОСОБА_1 /а.с.7-8/ маються відповідні записи про прийняття та звільнення з посади диспетчера ТОВ «Промтехмашпроект».

Отже, встановлено, що ОСОБА_1 з 01 жовтня 2010 року до 31 грудня 2010 року знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Промтехмашпроект».

Доводи позивачки про те, що між ТОВ «Промтехмашпроект»та відповідачем існували в той час договірні відносини, відповідно до яких прийняті на роботу в ТОВ «Промтехмашпроект»диспетчера виконували свої посадові обов’язки в КП «Житломасив», необґрунтовані.

Відповідно до договору на виконання робіт по аварійному обстеженню внутрішньобудинкових мереж опалення, водопостачання, каналізації та електропостачання від 01 серпня 2010 року замовником зобов’язань по організації виконання робіт по аварійному обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж опалення, водопостачання, каналізації та електропостачання було КП «ЖКГ-2»/а.с.18-19/.

Відповідно до п.1.2 даного договору в комплекс робіт по аварійному обслуговуванню входила диспетчерська група, яка забезпечувала своєчасний прийом, облік та передачу заявок.

Отже, ОСОБА_1 з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року працювала диспетчером в товаристві, яке було виконавцем робіт за замовленням КП «ЖКГ-2», а не КП «Житломасив».

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 27 грудня 2010 року № 314/2 та рішення Мелітопольської міської ради № 14 від 31 січня 2011 року /а.с.33-34/ КП «ЖКГ-2», КП «ЖКГ-5»та КП «Житлосервіс-авіа»було передано на баланс КП «Житломасив», який став виконавцем житлово-комунальних послуг.

Посилання позивачки на те, що вона з 01 січня 2011 року знаходилась у фактичних трудових відносинах з КП «Житломасив», працювала на посаді диспетчера до 01 лютого 2011 року, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, відповідно у штатному розкладі керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців КП «Житломасив»з 01 січня 2011 року /а.с.21/ немає такої посади як диспетчер.

Згідно з умовами договору підряду на виконання робіт по аварійному обстеженню житлового фонду № 1 від 31 грудня 2010 року робітники диспетчерської служби знаходяться у трудових відносинах з підрядником ПП «Перун»/а.с.31-32/.

Отже, судом встановлено, що позивачка в період з 01 січня 2011 року до 01 лютого 2011 року не могла працювати у КП «Житломасив»на посаді диспетчера.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 пояснили, що в період з 01 січня 2011 року до 01 лютого 2011 року бачили як ОСОБА_1 приймала заявки в приміщенні по вул. Урицького, 2 в м. Мелітополі, заносила дані про них у журнал та передавала інформацію майстрам.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює у відділі кадрів КП “Житломасив” і трудової книжки позивачки у неї не було. Ніяких наказів про прийняття чи звільнення ОСОБА_1 з посади диспетчера в КП «Житломасив»немає. У штатному розкладі КП «Житломасив»посади диспетчер взагалі немає.

Отже, свідки в своїх поясненнях засвідчили, що ОСОБА_1 приймала заявки, але в якості кого вона виконували ці дії та в якій організації вона працювала вони не знають. Крім того, свідки зазначили, що в приміщенні по вул. Урицького, 2 в м. Мелітополі знаходиться декілька організацій і в якій сама працювала позивачка їм невідомо.

Таким чином, пояснення свідків ніяким чином не підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у відповідача.

Пояснення позивачки в частині того, що вона під час виконання своїх обов’язків робила відповідні записи у журналі реєстрації заявок також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки відповідно довідки ПП «Перун»№ 39 від 11 липня 2011 року журнал реєстрації заявок у січні 2011 року не вівся у зв’язку з реорганізацією підприємства. Журнал реєстрації заявок ведеться з 01 лютого 2011 року.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Тобто трудовий договір вважатиметься укладеним, якщо працівника допущено до роботи за розпорядженням чи з відома власника підприємства або уповноваженого ним органу.

Однак, доказів того, що позивачка фактично з дозволу власника або уповноваженого ним органу КП «Житломасив»фактично була допущена до роботи на посаду диспетчера саме в КП “Житломасив”, суду не надано.

Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів суд вважає не доведеним факт фактичного допущення позивачки до виконання будь-якої роботи, в тому числі диспетчера,  у КП «Житломасив»та виконання нею будь-якої роботи саме на цьому підприємстві, і тому вважає за необхідне в частині позовних вимог про встановлення факту її знаходження у трудових відносинах з КП «Житломасив»в період з 01 січня 2011 року до 01 лютого 2011 року відмовити.

В задоволені позову в частині стягнення заробітної плати у розмірі 1 000 грн. 00 коп. слід також відмовити, оскільки судом не знайдено доказів щодо наявності між сторонами трудових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або  незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За відсутності доказів прийняття відповідачем позивачки на роботу на посаду диспетчера, а також звільнення її з цієї роботи, підстав для її поновлення на зазначену посаду, суд не вбачає.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки відсутні підстави для поновлення позивачки на посаді диспетчера у КП «Житломасив», відсутні і підстави для стягнення з відповідача на її користь середньої заробітної  плати за час вимушеного прогулу.

Згідно до вимог ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності доказів знаходження сторін у трудових відносинах та порушень з боку відповідача прав позивачки, підстав для стягнення моральної шкоди, судом не знайдено.

Тому, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.21, 24, 235, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житломасив»про встановлення факту трудових правовідносин, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: