Дата документу  05.07.2011

Справа № 2-1699/ 2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          5 липня 2011 року Мелітопольський міськрайонний суд в складі:

головуючого –судді Міщенко Т.М.

при секретарі – Раюшкіній І.І.

за участю прокурора – Лисенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом    Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків,

встановив:

           Мелітопольський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 11532 грн., завдані продажем, без придбання іншого житла, належного ОСОБА_1 на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1, також стягнути з відповідача судові витрати.

            В судовому засіданні прокурор позов підтримала і пояснила, що ОСОБА_2 здійснювала опіку над неповнолітнім ОСОБА_1, якому належав житловий будинок АДРЕСА_1. 09.10.2003 р. ОСОБА_2 рішенням виконкому Мелітопольської міської ради було надано дозвіл на продаж будинку, який належав її підопічному та дозвіл придбати нове житло на ім’я її підопічного і протягом 6 місяців підтвердити це відповідним документом, пред’явивши його у відділ опіки. 15.10.2003 р. ОСОБА_2, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 за 11532 грн. 15.04.2004 р. ОСОБА_2 звернулась до органу опіки та піклування з заявою про продовження строку надання документу, який посвідчує придбання житла на ім’я підопічного ОСОБА_1 Умови щодо придбання житла ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 не виконано до цього часу. 24.02.2010 р. ОСОБА_2 було звільнено від виконання обов’язків піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_1 15.03.2010 р. ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти, він не має власного житла та проживає у КЗ «Мелітопольський соціальний гуртожиток»ЗОР. Таким чином, ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства, на шкоду підопічному ОСОБА_1 продала житловий будинок  АДРЕСА_1 за 11532 грн., без придбання іншого житла, чим позбавила неповнолітнього житлової площі та завдала йому матеріальної шкоди в розмірі 11532 грн.

          Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає та пояснив, що в 2003 р. після смерті його матері ОСОБА_4 йому був призначений опікун ОСОБА_2 Після того, як ОСОБА_2 призначили його опікуном, вона зі згоди органу опіки та піклування продала його житловий будинок АДРЕСА_1 на умовах, що коли йому виповниться 18 років, вона придбає йому інше житло взамін цього будинку. До 2010 р. він жив у свого опікуна. Після того, як йому виповнилося 18 років, ОСОБА_2 відмовилась придбати для нього житло. На даний час він проживає в соціальному гуртожитку.

          Відповідачка ОСОБА_2 заперечує проти позову та пояснила, що ОСОБА_1 вона знала з 2003 р., коли він приходив до своєї матері ОСОБА_4 у лікарню. Батька у ОСОБА_1 на той час в живих вже не було. Будинок, в якому мешкав ОСОБА_1 був без вікон, дверей, весь в смітті. Їй було дуже шкода цієї дитини і з дозволу його матері вона взяла його до себе у родину, де годувала його, одягала та надавала належний догляд, поки його мати хворіла. Однак, мати ОСОБА_1 його так і не забрала. ІНФОРМАЦІЯ_5 будинок родини ОСОБА_1 згорів, мати ОСОБА_1 загибла і він залишився один. Вона оформила опіку над ОСОБА_1 після смерті його матері. Чому рішення виконкому Мелітопольської міської ради № 167/10 «Про встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_1.»постановлено 26.06.2003 р. ще за життя його матері їй не відомо, тому що вона на той час займалася дитиною, одягала його, готувала документи та віддала на навчання у Костянтинівську ЗОШ № 3 і на дати не дивилася. Коли вона оформила опіку над ОСОБА_1, інспектор на ім’я ОСОБА_5 стала вмовляти її продати згорілий будинок, бо їй будуть необхідні гроші на виховання ОСОБА_1. Вона не погоджувалася, але інспектор настоювала, бо хвилювалася, що останню цеглу винесуть з подвір’я. Все таки вона її вмовила, продиктувала заяву і після чого саме опікунська рада надала їй покупця на згорілий будинок. Бажаючи купити будинок ОСОБА_3 взяв на себе підготовку документів, а вона тільки підписувала заяви. Будинок був проданий за суму, яка була еквівалентна 2000 доларів США, але брала вона їх у гривнях приблизно за 11000 грн. І хоча ОСОБА_5 запевняла її, що гроші від продажу будинку вона має витрачати на виховання ОСОБА_1, вона все одно цього не зробила. Її знайомий ОСОБА_6 запропонував їй купити у нього будинок в с. Новоолексіївка Приморського району за суму, яка еквівалентна 2500 грн. і вона купила цей будинок для ОСОБА_1, а на підтвердження цього ОСОБА_6 віддав їй документи на будинок. На той час у неї не було грошей на оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку у нотаріуса, про що вона казала інспектору ОСОБА_5, а вона її заспокоїла, що вона оформлення може зробити і пізніше, бо ОСОБА_1 ще неповнолітній. ОСОБА_6 обіцяв їй оформити будинок у будь-який час і вона не хвилювалась. Коли у ОСОБА_6 стало питання про розподіл майна з його дружиною в суді, вона підтверджувала, що вона придбала у нього будинок і цей будинок був виключений з числа майна подружжя, яке підлягало розподілу. Коли вона звернулась до ОСОБА_6 з проханням оформити у нотаріуса будинок, то він їй відмовив. ОСОБА_1 вона виховувала добре, він мав все необхідне, вона отримала грамоту в школі при закінченні ОСОБА_1 9-ти класів у 2008 р. Вона вважає, що ніяких грошей вона ОСОБА_1 не винна, оскільки вона купувала для нього шкільне приладдя, підручники, мобільні телефони, велосипеди та інше. Вона не отримувала від держави гроші за опіку над ОСОБА_1, а отримувала пенсію за втрату годувальника і ця сума навіть не дотягувала до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і вона вимушена була вкладати на його утримання свої кошти. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.             

          Представники відповідачки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні  позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_2, ставши опікуном ОСОБА_1 в червні 2003 р., не була зобов’язана утримувати його на свої кошти, вона не отримувала ніякої допомоги на його утримання, а отримувала лише пенсію ОСОБА_1 за втрату годувальника, яка в 2003 р. складала 124 грн., а прожитковий мінімум на дитину такого віку складав 320 грн. В 2010 р. ОСОБА_2 отримувала пенсію ОСОБА_1 в сумі 770 грн., а прожитковий мінімум на дитину такого віку складав 917 грн. Щомісяця ОСОБА_2 вимушена була вкладати на утримання ОСОБА_1 свої гроші в сумі не менш 200 грн., чого роботи не була зобов’язана. Відповідачка була опікуном ОСОБА_1 з червня 2003 р. по лютий 2010 р. –близько 7 років, що складає 80 місяців. Мінімальний розмір витрат ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 16000 грн. (80місяцівх200 грн.) і це тільки добавлення до прожиткового мінімуму. Крім того, не доведено, що гроші, які були отримані від продажу будинку ОСОБА_1 в розмірі 11532 грн. ОСОБА_2 витратила на себе та на свою родину. Крім того, не було з’ясовано в якому стані знаходився будинок АДРЕСА_1, які належав ОСОБА_1, оскільки в ньому сталася пожежа, внаслідок якої загинула мати ОСОБА_1 Чи був цей будинок придатний для проживання в такому стані та чому ОСОБА_3 не відремонтував придбаний житловий будинок, а збудував новий. Якщо ОСОБА_2 вчиняла невірно, то чому працівники органу опіки та піклування роз’ясняли їй можливість використати гроші від продажу будинку на утримання ОСОБА_1 і чому орган опіки та піклування до цього часу не поставив про це питання. Не з’ясовано як саме орган опіки та піклування перевіряв та контролював ОСОБА_2 по виконанню обов’язків опікуна та по розпорядженню майном ОСОБА_1 з 2003 р. та до цього часу і не поставив про це питання при припиненні опіки в 2010 р.  Крім того, саме орган опіки та піклування надав покупця на згорілий будинок, а ОСОБА_3 бажаючи купити будинок взяв на себе всі зобов’язання по підготовці документів. Таким чином, матеріальна шкода, задана ОСОБА_1, не доведена. Обставини, які б підтверджувала, що ОСОБА_2 витратила гроші отриманні від продажу будинку ОСОБА_1 на себе та на свою родину не доведені.   

          Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що в 2003 р. йому від сусідів стало відомо, що продається будинок АДРЕСА_1. В зв’язку з тим, що даний будинок знаходиться біля його родичів він вирішив його купити. Будинок знаходився в поганому стані, оскільки був після пожару. В вересні він знайшов хазяїнів будинку-сім’ю ОСОБА_2 і запропонував їм продати цей будинок. ОСОБА_2 погодилась, але сказала, що спочатку їй необхідно оформити опікунство над спадкоємцем. Щоб ОСОБА_2 не передумала він дав їй завдаток за будинок, який оформили нотаріально. 15.10.2003 р. він купив будинок АДРЕСА_1 за 11532 грн., гроші віддавав ОСОБА_2, вона йому сама казала, що повинна купити за ці гроші однокімнатну квартиру своєму підопічному ОСОБА_1, оскільки сума за будинок була з розрахунку вартості однокімнатної квартири. Тому він зараз дуже здивований, що вона не купила квартиру дитині.

          Представник третьої особи органу опіки та піклування Мелітопольської міської ради в судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що на вимогу прокурора від 25.02.2011 р. при перевірці архівних документів щодо продажу житла, управлінням освіти Мелітопольської міської ради з’ясовано, що 23.09.2003 р. ОСОБА_2 звернулась до управління освіти Мелітопольської міської ради з заявою про надання дозволу на продаж будинку АДРЕСА_1, який належить її підопічному ОСОБА_1, 1992 року народження. Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 09.10.2003 р. № 266/7 «Про дозвіл на продаж будинку, який належить неповнолітньому та придбання нового житла на його ім’я»ОСОБА_2 отримала дозвіл на продаж будинку АДРЕСА_1, який належить її підопічному ОСОБА_1 та в порушення вимог, які зазначені у рішенні, не придбала підопічному відповідного житла. Зазначені факти є порушенням житлових прав дитини та вказують на зловживання своїми обов’язками з боку опікуна.

Представник третьої особи КЗ «Мелітопольський соціальний гуртожиток»Запорізької обласної ради в судовому засіданні просить задовольнити позов та пояснила, що вона є соціальним педагогом у Комунальному закладі «Мелітопольський соціальний гуртожиток»з 2010 року. В січні 2011 р. до неї звернувся ОСОБА_1, оскільки його опікун ОСОБА_2 продала його житло і після досягнення ним 18 років не купила взамін іншого житла і йому ніде жити. ОСОБА_1 поселили в соціальний гуртожиток, де живуть діти, які не мають власного житла. ОСОБА_1-сирота, в нього немає нікого з родичів. ОСОБА_2, за час проживання ОСОБА_1 в гуртожитку, жодного разу не навідала його. У ОСОБА_1 гарні характеристики, він вчиться та працює. ОСОБА_1 необхідно надати рівноцінне житло взамін його житлового будинку.    

          Суд, вислухавши прокурора, позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_7, представника відповідачки ОСОБА_8, третю особу ОСОБА_3, представника третьої особи органу опіки та піклування Мелітопольської міської ради, представника третьої особи КЗ «Мелітопольський соціальний гуртожиток», свідка ОСОБА_6,  вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

          ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1, його матір’ю в свідоцтві про народження вказана ОСОБА_4, батьком ОСОБА_1 /а.с. 25/.

ІНФОРМАЦІЯ_4. помер батько ОСОБА_1 –ОСОБА_9., що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с. 24/.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати ОСОБА_1 –ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с. 24/.

На підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 167/10 від 26.06.2003 р. ОСОБА_2 здійснювала опіку та піклування над неповнолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.

01.09.2003 р. ОСОБА_2, яка діяла як опікун від імені неповнолітнього ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 167/10 від 26.06.2003 р. уклала з ОСОБА_3 угоду про завдаток, відповідно до якої ОСОБА_3 видав ОСОБА_2 завдаток у сумі 2932 грн. у рахунок належних із мене 16000 грн. за договором купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 Договір має бути оформлений до 30.09.2003 р. /а.с. 14/.

09.09.2003 р. ОСОБА_1 набув право власності на будинок по вул. Дружби, 143 в м. Мелітополі на підставі свідоцтва про спадщину р.№ 4-1845.

23.09.2003 р. ОСОБА_2 звернулась до управління освіти Мелітопольської міської ради із заявою про надання дозволу на продаж будинку АДРЕСА_1, який належить її підопічному ОСОБА_1, 1992 року народження. Будинок продається в зв’язку з придбанням нового житла на ім’я дитини. Зобов’язується на протязі 6 місяців після придбання житла, надати в відділ опіки підтверджуючі документи /а.с. 29/.

09.10.2003 р. рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 266/7 «Про дозвіл на продаж будинку, який належить неповнолітньому та придбання нового житла на його ім’я»дозволено опікуну ОСОБА_2 неповнолітнього ОСОБА_1 продаж будинку АДРЕСА_1, який належить її підопічному ОСОБА_1, з правом підпису договору купівлі-продажу. Було дозволено опікуну ОСОБА_2 неповнолітнього ОСОБА_1 придбати нове житло на ім’я її підопічного ОСОБА_1 та протягом  6 місяців підтвердити це відповідним документом, пред’явивши його у відділ опіки /а.с. 30/.

Відповідно до ст. 71 ЦК України опікун не має права  без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.

15.10.2003 р. ОСОБА_2, яка діяла як опікун від імені неповнолітнього ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 за 11532 грн. Крім того, в договорі зазначено, що житловий будинок знаходиться у стані, який є повністю придатним для використання його за цільовим призначенням. Прихованих недоліків чи дефектів він не має /а.с. 15/.

Статтею 67 ЦК України визначено, що опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного та зобов’язаний вживати заходів щодо захисту  цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП ММБТІ від 20.10.2003 р. власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу від 15.10.2003 р. р.№ 7132 /а.с. 16/.

15.04.2004 р. ОСОБА_2 звернулась до відділу опіки та піклування  з заявою про продовження строку надання документу на 3 місяці, який посвідчує придбання житла на ім’я підопічного ОСОБА_1, в зв’язку з тим, що не підібрано житло, яке буде придбатися для дитини /а.с. 31/.          

15.02.2010 р. ОСОБА_2 звернулась до служби у справах дітей з заявою про відміну опіки, в зв’язку з відсутністю взаєморозуміння /а.с. 37-38/.

Відповідно до листа начальника служби у справах дітей до Мелітопольської райдержадміністрації від 15.02.2010 р. № 157 /а.с. 37/ інформує, що до служби у справах дітей РДА звернулась ОСОБА_2, яка вказує, що її підопічний ОСОБА_1 за останні три м’ясці не реагує на зауваження, а якщо реагує то агресивно та висловлюється нецензурними словами, погрожує нанести собі тілесні ушкодження та звинуватити чоловіка ОСОБА_2 в побитті. Службою у справах дітей 08.02.2010 р. була проведена бесіда з неповнолітнім ОСОБА_1 та його піклувальником. Вході бесіди з’ясовано, що ОСОБА_1 не бажає проживати разом з сім’єю піклувальника, але не зміг пояснити чому. 21.12.2005 р. за № 41 неповнолітній ОСОБА_1 відділом освіти Мелітопольської РДА був поставлений на первинний облік.

17.02.2010 р. ОСОБА_1 звернувся з заявою до служби у справах дітей з проханням розглянути питання про звільнення ОСОБА_2 від виконання зобов’язань опікуна і відміни рішення Мелітопольської міської ради про встановлення опіки, в зв’язку з тим, що між ним та опікуном виникли негативні взаємовідносини і непорозуміння /а.с. 26/.

24.02.2010 р. рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 33/11 «Про припинення піклування над ОСОБА_1, звільнення ОСОБА_2 від виконання обов’язків піклувальника над ОСОБА_1 та втрату чинності рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 26.06.2003 р. № 167/10 «Про встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_1»припинено піклування над неповнолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Звільнено ОСОБА_2 від виконання обов’язків піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 26.06.2003 р. № 167/10 «Про встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_1»вважати таким, що втратило чинність /а.с. 27/.

Згідно ст. 76 ЦК України, опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

Статтею 247 СК України визначено, що дитина, над якою встановлено опіку чи піклування, має право на захист від зловживань зі сторони опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ст. 251 СК України особа може бути звільнена від обов’язків опікуна чи піклувальника дитини у випадку, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склались відносини, які перешкоджають здійсненню ним опіки чи піклування.

02.03.2010 р. начальнику служби у справах дітей Мелітопольської РДА Запорізької області було направлено рішення про припинення піклування над неповнолітнім ОСОБА_1 та враховуючи, що дитина перебуває на первинному обліку у службі у справах дітей Мелітопольської райдержадміністрації вжити заходів щодо ознайомлення піклувальника з прийнятим рішенням та влаштуванням подальшої долі дитини /а.с. 28/.

15.03.2010 р. розпорядженням Мелітопольської районної державної адміністрації № 149 /а.с. 36/ надано неповнолітній дитині ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 статус дитини-сироти. Службі у справах дітей вжити необхідних заходів щодо забезпечення неповнолітньої дитини ОСОБА_1 документами, які необхідні для влаштування до державної установи.

Відповідно до повідомлення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.03.2010 р. № 2372/04 /а.с. 39/ документи про звільнення ОСОБА_2 від виконання обов’язків піклувальника над ОСОБА_1 отримані. Виплата пенсії у разі втрати годувальника припинена з 01.04.2010 р.

Згідно довідки КП «ММБТІ» № 2911 від 18.03.2010 р. /а.с. 33/ за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно в м. Мелітополі та Мелітопольському районі не зареєстровано.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він знає ОСОБА_2 з 1996 р., вони познайомились на ринці. ОСОБА_2 стала скаржитись, що живе в карантійному питомніку, а у нього є будинок в с. Новоолексіївка Приморського району, в якому він не живе, старої постройки. Вони поїхали подивились на будинок і він попросив за нього 60доларів США. Вирішили, що спочатку будуть віддавати фруктами, а потім оформлять договір купівлі-продажу будинку. В 1998 р. ОСОБА_2 казала, що переїде до будинку, попросила документи та ключі. Грошей він так і не побачив, дали тільки десь 2 ящика яблук. Будинку зараз немає, його розібрали.  

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.ст. 48,51 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.    

Відповідно до Декларації прав дитини від 20.11.1959 р. № 4 дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Дитині повинно належати право на належне харчування, житло, розваги та медичне обслуговування.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоду майна відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків слід задовольнити.

          Керуючись ст. 6,10, 212 ГПК України, ст.ст. 48, 51 Конституції України, ст.ст. 55, 67, 71, 76, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 243, 247, 251 СК України, Декларацією прав дитини від 20.11.1959 р., суд

вирішив:

          Позов Мелітопольського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків задовольнити.

   Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_1 у ВАТ «Державний ощадний банк України»м. Мелітополь, відділення 8024 ОБ; МФО 373232, ОКПО 02760459) суму в розмірі 11532 грн.

  Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 115,32 грн. в дохід держави.

 Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. ( р/р 31217259700013 код бюджетної класифікації – 22050000 ЄДРПОУ –34676932 Банк: ГУ ДКУ в Запорізькій області  МФО 813015).    

  На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

                         Суддя: