ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
|
"06" лютого 2008 р. |
Справа № 01/61-92. |
за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, Державної служби з питань національної культурної спадщини, управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації
до підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк, Волинської єпархії УПЦ КП
про визнання недійсними договору оренди №5 від 10.03.2005р., зобов'язання звільнити приміщення,
Суддя Якушева І.О.
Представники:
від позивача-1 регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області: Повх О.М. - начальник відділу правового забезпечення (дов. №1 від 18.01.2007р.)
від позивача-2 Державної служби з питань національної культурної спадщини: н/з,
від позивача-3 Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації: Стрільчук В.В. (дов. № 1255/1-6 від 24.12.2007р.)
від відповідача-1 підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_1, ОСОБА_2(дов. № 219 від 23.01.2008р.)
від відповідача-2 Волинської єпархії УПЦ КП: Спіріна Ю.П. - юрисконсульт (дор. № 11 від 15.01.2008р.)
В судовому засіданні взяла участь старший помічник прокурора м. Луцька - Клок О.М.
Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просить визнати недійсним укладений 10.03.2005р. та пролонгований до 31.12.2007р. між Волинською єпархією УПЦ КП та підприємцем ОСОБА_1 договір оренди частини приміщення пам'ятки культурної спадщини - келії монастиря бернардинів по пр.Волі, 2 в м Луцьку площею 55 кв.м. та зобов'язати підприємця ОСОБА_1 звільнити займану ним частину приміщення пам'ятки архітектури національного значення - келії монастиря бернардинів по пр .Волі, 2 в м. Луцьку площею 55 кв.м.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представники позивача-1, позивача-2 в судовому засіданні позовних вимог не підтримали.
Позивач-1 регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області вважає себе неналежним позивачем, на підставі пунктів 11,30, 32 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" просить залучити регіональне відділення до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Представник відповідача-2 Волинської єпархії УПЦ КП в судовому засіданні заявив клопотання про визнання РВ ФДМУ по Волинській області неналежним позивачем та виведення його із складу осіб, що беруть участь у справі; визнання Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації неналежним позивачем і надання йому статусу третьої особи на стороні позивача.
Подаючи позов до суду, прокурором визначено статус РВ ФДМУ по Волинській області, Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації як позивачів у справі. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено виключення позивача у справі. При таких обставинах клопотання РВ ФДМУ по Волинській області, Волинської єпархії УПЦ КП до задоволення не підлягають.
Позивач-2 Державна служба з питань національної культурної спадщини надіслала до господарського суду пояснення, в якому посилається на те, що відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини , які є пам'ятками можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Як зазначає в поясненні позивач-2 перед укладення договору оренди №5 від 10.03.2005р. ніяких юридичних та фізичних осіб до Держкультурспадщини не зверталось за розглядом питання можливості передачі в оренду приміщень пам'ятки архітектури національного значення - келії монастиря бернардинів по пр. Волі, 2 у м. Луцьку.
Позивач-3 Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації позовні вимоги не підтримало, обґрунтованих письмових пояснень не подало.
Відповідач-1 підприємець ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на таке:
- відповідно до ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно з ч.2 ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Як вважає прокурор м. Луцька, передання в користування на умовах оспорюваного договору оренди приміщення колишнього монастиря бернардинів є незаконним, безпідставним та безкоштовним, і прямо порушує економічні та соціальні інтереси держави в сфері охорони культурної спадщини. Необхідність їх захисту згідно зі ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" є правовою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі регіонального відділення ФДМУ по Волинській області, управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації та Державної служби з питань національної культурної спадщини. В своєму позові прокурор просить визнати недійсним договір оренди, укладений між відповідачами 10.03.2005 р. Як на фактичну підставу для визнання договору недійсним, прокурор вказує на відсутність в підприємця договору оренди, укладеного з ФДМУ чи уповноваженим ним органом, а також охоронного договору на орендовані приміщення, укладеного з відповідним органом охорони культурної спадщини. Між тим, відповідно до підпункту 11 п.4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. №412, регіональне відділення виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств і організацій, їх структурних підрозділів, що перебувають у державній власності, окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств, організацій. В той же час прокурор в позовній заяві не зазначає, якому державному підприємству або організації належить орендоване приміщення, а також не подає докази такої належності, хоча відповідно до ст.33 ГПК України повинен це зробити. ФДМУ (чи його регіональне відділення) не можуть бути орендодавцем зазначеного приміщення з огляду на те, що будівлю колишнього монастиря бернардинів, де знаходяться ці приміщення, держава розпорядженням представника Президента України в.о. глави Волинської облдержадміністрації №268 від 11.08.92 р. передала в безстрокове безоплатне користування релігійній громаді Свято-Троїцього собору УПЦ КП. Тому передача ФДМУ в строкове оплатне користування майна, яке вже передане в користування іншій особі - релігійній громаді Свято-Троїцього собору, буде протиправним, бо порушуватиме її право користування. Більше того, посилання прокурора на норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і, відповідно, його твердження про необхідність укладення договору оренди саме з ФДМУ, а не Луцько-Волинською єпархією є взагалі безпідставним, бо відповідно до ст.1 цього Закону, він регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, а орендоване приміщення не належить жодному з вказаних суб'єктів. Тому регіональне відділення не може бути позивачем в даній справі, оскільки не наділене "повноваженнями здійснювати функції держави у спірних правовідносинах;
- суперечить чинному законодавству твердження прокурора про необхідність укладення охоронного договору на приміщення. Закон України "Про охорону культурної спадщини" передбачає, що пам'ятки чи їх частини можуть належати не тільки власнику чи уповноваженому ним органу, а й користувачу (ст.24), а також особі, яка набула права володіння, користування чи управління ними (зокрема, ст.9, 12, 18). При цьому ст.23 даного Закону зобов'язує укладати охоронні договори лише власників пам'яток чи їхніх частин або уповноважені ними органи, незалежно від форм власності на ці пам'ятки. З позовної заяви вбачається, що власником об'єкта оренди є держава (за повідомленням Волинського ОБТІ від 26.07.2007 р. право власності на нього не зареєстровано), а органом, уповноваженим управляти ним - Волинська облдержадміністрація в особі управління культури і туризму. А тому особа, яка набула права володіння і користування приміщенням, не зобов'язана укладати охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини;
- також прокурор вказує на необхідність погодження передачі приміщень в користування відповідного органу охорони культурної спадщини. Відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, крім пам'яток, занесених до Переліку пам'яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Але оскільки Луцько-Волинська єпархія не є ні власником, ні уповноваженим ним органом, то їй не було необхідності дотримуватись вимог цієї норми при укладені з підприємцем оспорюваного договору.
Позовна вимога про звільнення орендованого приміщення безпідставна, оскільки її могла заявити лише Луцько-Волинська єпархія як спосіб захисту наданого їй державою права користування будівлею колишнього монастиря бернардинів.
Відповідач-2 Волинська єпархія УПЦ КП просить в позові відмовити, посилаючись на таке:
- передане Розпорядженням Представника Президента №268 від 11.08.92 р. приміщення колишніх келій бернардинів по проспекту Волі, 2 у м. Луцьку перебувало у стані, що потребувало ремонту і було непридатним до використання.
Після поточного ремонту силами Волинської єпархії УПЦ КП частина приміщення використовувалося для потреб духовної семінарії.
На підставі Постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963р., яка дозволяє використання вказаних приміщень для здачі в оренду (келії мають категорію „в"), Волинська єпархія передала приміщення, передані їй у безстрокове користування, в оренду суб'єктам господарювання, в т. ч. ТзОВ „Ініціал", ПП ОСОБА_1, МП „Зоря", ПП ОСОБА_3.
На підставі п.3 Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №321 від 19.09.2006р. „Про балансову приналежність пам'яток містобудування і архітектури" Волинська єпархія УПЦ КП прийняла на баланс приміщення по проспекту Волі, 2.
Держава на підставі Розпорядження Представника передала своє право користування Волинській єпархії УПЦ КП. Згідно Статуту Волинської єпархії УПЦ КП (пп. 14, 16, 17) єпархія має право отримувати надходження від здавання майна в оренду. Крім того, виключно єпархіальний архієрей вирішує питання, пов'язані з користуванням будівлями та іншим церковним майном.
Договір, затверджений наказом ФДМУ № 1329 від 09.08.2007р., виключає основного користувача - Волинську єпархію УПЦ КП - із числа сторін договору, і саме тому укладення такого договору оренди порушує право користування Волинської єпархії УПЦ КП, закріплене Розпорядженням Представника Президента № 268 від 11.08.92 р. і підтверджене Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації № 321 від 19.09.06 р.
Протягом 2001-2005 років за прямим усним розпорядженням чиновників Волинської обласної державної адміністрації орендарями проведено капітальні невідчужувані поліпшення будівлі: заміну даху, заміну систем водопостачання та водовідведення, поштукатурено фасади.
Згідно з Актом технічного стану пам'ятки архітектури XVIII ст. національного значення (охоронний № 76/2) від 21.12.06 р. - колишніх келій бернардинів: „Приміщення келій бувшого монастиря бернардинів в м. Луцьку по пр. Волі, 2 використовується за призначенням і утримується в доброму стані. Потребує поточних ремонтних робіт та реставраційних заходів".
Відповідно до ст. 54 Конституції України держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Згідно зі ст. 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 р., ратифікованою Указом Президії Верховної Ради УРСР № 6673-ХІ від 04.10.1988р., зобов'язання забезпечувати охорону і збереження культурної спадщини держава Україна взяла на себе.
Ці зобов'язання включають у себе фінансування паспортизації, утримання, ремонту, реставрації та інших робіт на об'єктах культурної спадщини.
Стаття 167 визначає, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, тобто, будь-які тези, що висуваються позивачем-представником державних інтересів, мають бути доведені так само, як би це доводили і представники будь-якої фізичної або юридичної особи. Ця вимога міститься і в ст. 18, 22, 33 ГПК України.
Основним документом, що підтверджує право власності особи на нерухоме майно, є витяг із державного реєстру. Позивачі не надали суду і відповідачам належного доказу про право власності держави на приміщення по проспекту Волі, 2.
Статтею 182 ЦКУ визначено порядок реєстрації прав на нерухомість. Орган, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість, надав відповідачу інформацію про відсутність реєстрації права власності держави на приміщення по проспекту Волі, 2.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів по справі розгляд справи слід відкласти.
Керуючись п.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у х в а л и в:
1. Розгляд справи відкласти на 05.03.2008р. на 14 год. 00 хв.
2. Зобов'язати прокурора до 03.03.2008р. подати суду:
2.1. Письмові пояснення та докази на підтвердження про те, що нежитлове приміщення по пр. Волі, 2 в м. Луцьку площею 55 кв.м.є загальнодержавною власністю;
2.2. Докази на підтвердження передачі цього нежитлового приміщення на баланс Волинській єпархії УПЦ КП;
2.3. Письмові пояснення по справі з врахуванням заперечень відповідачів.
3. Зобов'язати позивача-1 РВ ФДМУ по Волинській області до 03.03.2008р. подати суду:
3.1. Обґрунтовані письмові пояснення про те, чому позивач-1 не підтримує позовних вимог про визнання недійсним договору оренди №5 від 10.03.2005р.;
3.2. Письмовий запит до ФДМУ та відповідь на нього;
4. Зобов'язати позивача-3 Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації до 03.03.2008р. подати суду:
4.1. Обґрунтовані письмові пояснення про те, чому позивач-3 не підтримує позовних вимог про визнання недійсним договору оренди №5 від 10.03.2005р.;
4.2. Письмові пояснення про те, на яких підставах до паспорту на пам'ятки архітектури - келії монастиря бернардинів по пр. Волі, 2 в м Луцьку внесено запис про те, що пам'ятка є державною власністю.
4.3. Належним чином завірену копію паспорту на пам'ятку архітектури - келії монастиря бернардинів по пр. Волі, 2 в м Луцьку;
5. Зобов'язати відповідача-2 Волинську єпархію УПЦ КП подати суду:
5.1. Докази на підтвердження оскарження розпорядження Волинської облдержадміністрації №321 від 19.09.2006р.
Суддя Якушева І. О.