ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2006 Справа № А36/105
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді | Науменка І.М. |
суддів | Білецької Л.М. –доповідача, Голяшкіна О.В. |
при секретарі судового | засідання: Клименко Ю.І. |
за участю представників | сторін: |
від позивача: | Плакида Олена Іванівна представник, довіреність №б/н від 29.05.06; |
від відповідача: | Кравцов Богдан Володимирович головний державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 16228/9/10-012 від 24.10.05; Корнієнко Марина Григорівна завідуючий сектором документальних перервірок відділу контрольно-перевірочної роботи, довіреність № 17549/9/10-012 від 16.11.05; |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | приватного підприємства “Дніпрогео” м.Дніпропетровськ |
на постанову | від 22.06.06 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
у справі | № А36/105 |
за позовом | приватного підприємства “Дніпрогео” м.Дніпропетровськ |
до | державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська |
про | визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06 у справі № А36/105(суддя Кожан М.П.) відмовлено в задоволенні адміністративного позову приватному підприємству ”Дніпрогео” про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.
Постанова мотивована тим, що внаслідок проведеної документальної перевірки діяльності позивача встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював операції купівлі-придбання вугілля за цінами , нижчими, ніж ціни придбання, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки до податкового кредиту звітних періодів віднесено суми ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податків у звітних періодах у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації, що призвело до завищення податкового кредиту. Така практика узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України у справі № 3-3086.
Приватне підприємство “Дніпрогео” з постановою суду не погодилось, звернулося з апеляційною скаргою. Посилається на те, що операції купівлі-продажу були здійснені між непов’язаними з платником податком податків особами (п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”). Платники податку повинні визначати прибуток не за окремими господарськими операціями, а за результатами звітного періоду, в сукупності враховуючи валові доходи і валові витрати по всім здійсненим операціям. Правові підстави обліковувати оподатковуваний прибуток по окремій операції –відсутні. Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач завищив валові витрати є помилковим, бо він не відповідає вимогам діючого законодавства. Насправді придбані товари позивач використав у власній господарській діяльності, сплатив ПДВ, що підтверджується відповідними податковими накладними, а тому підстав для не включення даних сум до податкового кредиту немає, відтак і висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є неправильним. Просить постанову скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська вважає доводи скаржника безпідставними, просить постанову залишити без змін.
Ухвалою від 14.07.06 відкрито апеляційне провадження по справі, 21.07.06 винесено ухвалу про призначення справи до розгляду на 31.07.06, 02.08.06 відкладено розгляд справи на 11.09.06, 08.09.06 розгляд справи зупинено, 27.09.06 розгляд справи поновлено та призначено розгляд на 02.10.06.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з наступних підстав.
Підставою для нарахування сум ПДВ та податку на прибуток по оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях (а.с.28, 27) став висновок державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, викладений в акті перевірки № 369/23-1-26 від 05.10.05 (а.с.20-26) про те, що в 2004 році позивач здійснив реалізацію вугілля та вугільної продукції за цінами, нижчими за ціну придбання, на суму 392 081 грн. 17 коп. При цьому реалізація вугілля здійснювалась у день придбання, що підтверджується первинними документами. Якість вугілля при придбанні і продажу в один і той же день не змінювалась згідно сертифікатів якості.
Позивач порушив п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким передбачено, що валові витрати виробництва і обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Тобто, у податковому обліку до витрат, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку понесені (спрямовані) у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) з метою отримання доходу, а позивач зобов’язаний здійснювати свою діяльність, спрямовану на отримання прибутку.
Позивач, дійсно маючи первинні документи, що підтверджують витрати, пов’язані з придбанням вугілля та вугільної продукції, та отримавши збитки, не надав документів, які б свідчили про збільшення власного капіталу. А збільшення власного капіталу є обов’язковою вимогою для віднесення витрат до валових, згідно з податковим обліком. За податковим обліком збиткова операція не може бути прийнята до податкового обліку, тому що вона не відповідає принципам господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. До валових витрат включаються тільки витрати, спрямовані на придбання товарів для використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а не навпаки (а.с.21).
Внаслідок цього позивач порушив і статтю 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, занизив податок на додану вартість у 2004 році на суму 78 416 грн. 23 коп.
Проте з такими висновками відповідача у справі погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції, чинній на час перевіряємого періоду (2004 рік) об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п.4.1. ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Поняття валових витрат (ст.5 цього Закону) передбачено п.5.1. - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
П.5.2. цієї статті конкретизовано, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)... (п.5.2.1.).
Причиною донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій стало ніби-то заниження податку на додану вартість та завищення податкового кредиту внаслідок віднесення до нього сум, що не входять до складу валових витрат (по збиткових операціях).
Між тим поняття податкового кредиту міститься у п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” , у якому йдеться про те, що він складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Таким чином, системний аналіз вищенаведеного законодавства показує, що об’єкт оподаткування податком на прибуток пов’язаний виключно з сумами скоригованого валового доходу звітного періоду та сумою валових витрат платника податку у звітному періоді (п.п.5.2.1. п.5 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).
Звітним періодом по податку на прибуток є квартал.
До апеляційного суду позивачем надані податкові декларації по податку на прибуток, з яких вбачається, що у всіх податкових періодах діяльність позивача була прибутковою, тобто збитковість однієї операції не вплинула на прибутковість господарської діяльності позивача у всіх звітних періодах, а тому донарахування податку на прибуток за таких обставин суперечить вимогам закону, і неправильно вважати діяльність позивача збитковою. Окрема господарська операція не є об’єктом оподаткування в розумінні статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якою спростовується позиція відповідача, викладена на ст.18 акту перевірки (а.с.20) щодо можливості оподаткування податком на прибуток окремої господарської операції.
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і доводи відповідача про завищення податкового кредиту і заниження податку на додану вартість позивачем по операціях періоду січень-листопад 2004 року.
Оскільки у звітних податкових періодах діяльність позивача була прибутковою згідно наданих декларацій, у тому числі і внаслідок вчинення збиткових операцій, і визначення складу валових витрат законодавцем пов’язано з поняттям “звітного періоду” (п.п.5.2.1. п.5 ст.5 Закону України “Про податок на прибуток”), слід зазначити, що склад валових витрат у звітних періодах позивачем визначено правильно, а отже немає підстав вважати заниженими і суми ПДВ.
Таким чином, оспорювані податкові повідомлення суперечать статтям 3, 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги –задоволенню.
Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права (п.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись ст. ст. 196, 198, 201, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Дніпрогео” м.Дніпропетровськ задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06 по справі № А36/105 скасувати.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Красногвардійського району м.Дніпропетровська № 0002442301/3 від 10.04.06 та № 0002452301/3 від 10.04.06. Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий І.М. Науменко
Суддя Л.М.Білецька
Суддя О.В.Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді С.В.Портна
02.10.06