ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
31 січня 2008 р. |
№ 2-21/4340-2007 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого судді |
Добролюбової Т.В., |
|
суддів |
Гоголь Т.Г., |
|
|
Швеця В.О., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2007 року |
|
у справі |
№ 2-21/4340-2007 |
|
господарського суду |
Автономної Республіки Крим |
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до за участю третіх осіб: |
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерклуб ЛТД"; 2) Фірма "URVIN" LLC 1) ОСОБА_2; 2) ОСОБА_3 |
|
про |
спонукання виконання певних дій |
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_4. (дов. від 21.07.06);
відповідача: не з'явилися, належним чином не повідомлені про час та місце судового засідання;
третьої особи 1): не з'вилися, належним чином не повідомлені про час та місце судового засідання;
третьої особи 2): не з'вилися, належним чином не повідомлені про час та місце судового засідання
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року ОСОБА_1(далі -позивач) звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерклуб ЛТД" (далі -відповідач) про зобов'язання провести переоцінку належних відповідачу основних засобів і фінансових інвестицій згідно вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 року № 92 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 14 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 року № 91.
Доповненням до позовної заяви від 18 травня 2007 року позивач просив визнати недійсною угоду тайм-чартеру від 02.11.04, укладену між ТОВ "Інтерклуб ЛТД" і фірмою "URVIN" LLC.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на неправомірність відмови ТОВ "Інтерклуб ЛТД" від проведення переоцінки основних засобів, які належать товариству, зокрема м/б "Кріптон" та від проведення обліку фінансових інвестицій у вигляді корпоративних прав товариства стосовно ТОВ "Статус КВО" у вигляді частки у розмірі 88 % статутного фонду, порушуючи при цьому вимоги Стандарту № 12 "Фінансові інвестиції", затверджених наказом Мінфіну № 91 від 26.04.2000 року. Визнати недійсною угоду тайм-чартеру від 02.11.04, оскільки останньою порушуються права позивача, зокрема, на отримання прибутку.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 05 червня 2007 року (суддя Чонгова С.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2007 року (колегією суддів у складі: Лисенко В.А. -головуючий, Котлярової О.П., Ткаченко М.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові акти мотивовані тим, що загальними зборами товариства, більшістю голосів (66%) було відмовлено в переоцінці основних засобів і фінансових інвестицій, що підтверджується відповідними протоколами загальних зборів. Крім того, суди вказали на те, що відповідно до п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 року № 92 здійснювати переоцінку об'єктів основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу є правом підприємства, а не його обов'язком. У задоволенні позовної вимоги щодо визнання угоди тайм-чартеру судами відмовлено, оскільки витікає з інших правовідносин, а тому повинна заявлятися у формі самостійного позову до суду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.07 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.07 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати неправомірним п. 1 загальних зборів учасників Протоколу № 62 від 18.11.06 та зобов'язати ТОВ "Інтерклуб ЛТД" провести переоцінку належних йому основних засобів та фінансових інвестицій, а також визнати недійсною угоду тайм-чартеру від 02.11.04, мотивуючи касаційну скаргу доводами щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також тим, що висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, скаржник вказав, що при прийнятті оскаржуваних судових актів судами порушено статтю 13 ЦК України, статтю 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 року № 92 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 14 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 року № 91.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, засновниками ТОВ "Інтерклуб ЛТД" є ОСОБА_3 (33 % статутного капіталу), ОСОБА_1(34 % статутного капіталу) та ОСОБА_2 (33 % статутного капіталу). Установчий договір підписано сторонами 11.05.02 та зареєстровано в реєстрі за № 1514.
Відповідно до розділу 5 Статуту TOB „Інтерклуб - ЛТД" розмір уста новчого фонду, порядок внесення вкладів в установчий фонд товариства і розподілення часток в установчому фонді визначається установчим догово ром.
Вкладами учасників товариства можуть бути споруди, обладнання, та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, домами, спорудами, обладнаннями, а та кож інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти. У тому числі в іноземній валюті. Вклад учасника, внесений матеріа льними цінностями, майновими правами оцінюється у порядку визначеному діючим законодавством. Товариство має право змінювати розмір уставного фонду. Збільшення установчого фонду може бути здійснено тільки після вне сення повністю усіма учасниками своїх вкладів. Товариство має право зме ншувати розмір уставного фонду у відповідності з порядком визначеним статтями 16, 56 Закону України „Про господарські товариства".
Статтею 16 Закону України „Про господарські товариства" передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з внесення цих змін до державного реєстру.
Стаття 56 Закону України „Про господарські товариства" встановлює, рішення товариства з обмеженою відповідальність про зменшення його статутного фонду набирає чинності не раніш як через три місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 7.2. Статуту TOB „Інтерклуб ЛТД" до компетенції зборів учасників товариства відносяться: встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків, затвердження річних звітів про діяльність господарського товариства, включаючи дочірні підприємства, затвердження висновків ревізійної комісії, порядку розподілення прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків, віднесено до компетенції загальних зборів товариства.
Пунктом 4.4. установчого договору та пунктом 6.2. Статуту TOB „Інтерклуб ЛТД" передбачено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частки майна товариства пропорційно його долі в установчому фонді. Виплата здійснюється у порядку визначеному статтею 54 Закону України "Про господарські товариства".
Відповідно до статті 54 Закону України „Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальність йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На ви могу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Судами також встановлено, що 09 жовтня 2006 року загальними зборами TOB „Інтерклуб" (протоколом № 61) надана згода ОСОБА_1. на продаж належних йому 34 % частки у статутному фонді третім особам.
18 листопада 2006 року загальними зборами TOB „Інтерклуб ЛТД" розглядалося питання про переоцінку основних засобів і фінансових інвестицій товариства. Однак, рішенням загальних зборів більшістю голосів (66 %) відмовлено у здійсненні такої переоцінки (протокол № 62 від 18.11.06).
Відповідно до вимог пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 (з змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 № 304 та від 25.11.2002 № 989) підприємство може переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погодився й апеляційний суд, згідно з яким здійснювати переоцінку основних засобів та фінансових інвестицій є правом товариства, а не його обов'язком. У зв'язку з чим, а також з урахуванням того, що рішенням загальних зборів ТОВ „Інтерклуб ЛТД" від 18.11.06 відмовлено у проведенні переоцінці основних засобів товариства, вимоги позивача щодо спонукання відповідача здійснити таку переоцінку є безпідставними та необґрунтованими.
Розглядаючи заявлене ОСОБА_1. доповнення до позовної заяви, яким позивач просив також визнати угоду тайм-чартеру від 02.11.04 недійсною, суди встановили, що вказана вимога не може бути предметом даного судового розгляду та повинна розглядатися в межах самостійного позову. Крім того, суди вказали, що питання про недійсність угоди не підлягає розгляду в судах України, з огляду на наявне в ній застереження з вказівкою про розгляд спору у місті Лондон.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення чи його припиненняя; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимога зобов'язати виконати дії, спрямовані на переоцінку належних ТОВ "Інтерклуб ЛТД" основних засобів і фінансових інвестицій не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, передбаченого нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України. Не визначена така вимога як належний спосіб захисту і іншими законами України.
Проте, незастосування судами попередніх інстанцій вказаних норм права не вплинуло на правильність вирішення даного спору по суті.
Що ж стосується вимоги позивача визнати угоду тайм-чартеру від 02.11.04 недійсною, то остання є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. А тому така вимога повинна бути заявлена до суду у формі самостійного позову.
Вказане відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та статті 124 Конституції України.
А тому, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій на підставі яких відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду першої інстанції та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а протилежні доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на приписи статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акта.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2007 року - без змін.
2. Справу № 2-21/4340-2007 скерувати до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Гоголь Т.Г.
Судді:
Швець В.О.