№ 0827/2-а-9100/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30  червня 2011 року                                                                                               м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, у складі судді Гончар М.С.

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про оскарження бездіяльності Управління пенсійного фонду Українии здійснення перерахунку та виплати щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2011 р. позивач звернувся  до суду з  позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя і просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 (надалі Закон №2195-IV) та відмови у виплаті йому соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.10.2010 року по теперішній час та зобов’язання Управління здійснити перерахунок та виплатити недоплачену суму  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року  по час ухвалення судового рішення; зобов’язати відповідача  проводити у подальшому  виплати підвищення до  пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком..

20.06.2011 року зазначений позов передано у провадження судді Гончар М.С., ухвалою суду від 21.06.2011 року скорочене провадження у справі відкрито в  частині позовних вимог  позивача в  межах  шестимісячного  строку звернення до суду, в  іншій частині - позов залишено без розгляду (а.с.7).

Копію ухвали із копію позову та додатків до нього надіслано відповідачу.

Однак, відповідачем до суду не надано  письмових заперечень  на  позов у встановлений судом строк.

Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи,  суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню в зв’язку із наступним.

Встановлено, що позивач з огляду на положення ст.1 Закону №2195-IV підпадає під категорію осіб «діти війни», оскільки є громадянином України та станом на 02 вересня 1945 року йому було менше 18 років (а.с.4).

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, отримує пенсію за віком.

Згідно матеріалів справи позивачеві у 2007 році пенсія виплачувалася без відповідного підвищення, а з 01.01.2008 року виплачувалася надбавка у розмірі, що не відповідала розміру надбавки, передбаченому ст.6 Закону №2195-IV (а.с.6).

Щодо вимог позивача стосовно виплат за 2010, 2011 роки суд виходить з наступного.

Стаття 6 Закону №2195-IV надає право дітям війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст.6 Закону №2195-IV було зупинено ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Проте, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст.6 Закону №2195-IV були визнані неконституційними та, відповідно, відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»текст ст.6 Закону №2195-IV був викладений в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10рп від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення в новій редакції положень ст.6 №2195-IV, отже, знову відновлено дію попередньої редакції статті.

Згідно ст.95 Конституції України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Зміст ст.6 Закону №2195-IV більше іншими законам не коригувався та її дія на 2009, 2010, 2011 роки до 17.06.2011 року включно, законами України не була зупинена.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Більш того, згідно ст. 3 Закону №2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Позовні вимоги  позивача  щодо нарахування  та виплати   йому  надбавки,  починаючи  з 18.06.2011 року та у  майбутньому  є необґрунтованими, оскільки  з 18.06.2011 року набрав чинності  Закон України Про внесення  змін  до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», № 3491-VІ від 14.06.2011 року, зокрема у  п. 4 Прикінцевих його положень, за  якими  установлено, що у 2011 році, норми  і положення ст. 6 Закону України «Про  соціальний  захист  дітей війни»№ 2195-ІV  від 18.11.2004 року, застосовуються  у  порядку  та розмірі, встановлених  Кабінетом Міністрів України, виходячи з  наявного фінансового  ресурсу  бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, який на  час  розгляду цієї справи у  суді  не визнано неконституційним, а  тому  у  задоволенні позовних  вимог позивача у  цій  частині необхідно відмовити  у  повному  обсязі.

П. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України передбачено, що у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,183-2, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі надбавки згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року за період з  17 грудня 2010 року по  17 червня 2011 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі надбавки згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року і статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року за період з  17 грудня 2010 року по 17 червня 2011 року включно.  

В решті позовних вимог –відмовити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя  виконати дану постанову негайно.       

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       М.С. Гончар