ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.07 Справа № 20/493/07
Суддя
м. Запоріжжя |
За позовом Комунального підприємства “Запоріжагролізинг”, м.Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКМ”, м.Запоріжжя
про витребування майна
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача – Жбанкова О.О. (довіреність №98 від 25.10.2007р.);
Від відповідача –не з’явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про витребування у ТОВ “ЛКМ” на користь КП “Запоріжагролізинг” майна на загальну суму 263 171грн.
Ухвалою господарського суду від 22.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/493/07, судове засідання призначено на 06.09.2007р. Ухвалою суду від 06.09.2007р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.10.2007р. Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжений на один місяць –до 17.11.2007р. Ухвалою суду від 26.10.2007р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.11.2007р.
У судовому засіданні 15.11.2007р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 15.11.2007р. позивач надав заяву, згідно з якою з посиланням на п.п.4.1, 5.1.3,6.5,7.9 договору просить стягнути з відповідача суму заборгованості по оплаті лізингових платежів у розмірі 184 198 грн.
Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Оскільки своєю заявою позивач одночасно змінює підставу та предмет позовних вимог, що суперечить ст.22 ГПК України, при цьому також відповідач не повідомлений про зміну позовних вимог, так як позивач не направив копію відповідачу, вона не може бути прийнята судом до розгляду. Судом роз’яснено право позивача заявити вимоги про стягнення лізингових платежів в окремому позовному провадженні.
Розглядаються первісні позовні вимоги, підтримані позивачем, згідно з якими 10.03.2006р. позивач за договором купівлі –продажу №17/2006 придбав майно (сільськогосподарську техніку) вартістю 263 171грн. та на підставі договору фінансового лізингу №32 від 12.04.2006р. передав відповідачу на умовах фінансового лізингу строком на 36 місяців. Відповідач свої зобов’язання за договором виконував неналежним чином, лізингові платежі сплачував не у повному обсязі, у результаті чого має заборгованість. На підставі п.п.7.4.1 договору листом №57-2від 27.06.2007р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору у зв’язку з порушенням строків сплати лізингових платежів, при цьому прострочка становила більше 2 місяців. Цим же листом відповідно до п.2 ст.7, п.4 ч.1 ст.10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, п.7 4 договору позивач заявив вимогу відповідачу про повернення обладнання, а також сплату прострочених лізингових платежів з урахуванням пені. Була призначена дата передачі лізингової техніки 12.07.2007р. за юридичною адресою відповідача: м.Запоріжжя, вул.. Седова,8. До цього часу відповідач не передав систему крапельного обладнання позивачу, як власнику техніки, в доступі до системи представникам позивача відмовив. На підставі ст.ст.386,387,400,806 ЦК України, Закону України “Про фінансовий лізинг” просить витребувати у відповідача майно –систему крапельного обладнання (згідно з переліком) на загальну суму 263 171 грн. Клопотання позивача про забезпечення позову відхилено ухвалою суду від 22.08.2007р.
У судові засідання представник відповідача не з’явився. Про місце і час судового засідання повідомлений належним чином. Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи на підставі ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
На підставі договору купівлі-продажу №17/2006 від 10.03.2006р. Комунальне підприємство “Запоріжагролізинг” придбало товар –зрошувальне обладнання (згідно з специфікацією).
12.04.2006р. між КП “Запоріжагролізинг” (Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛКМ” (Лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 32, відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець зобов’язався передати Лізингоодержувачу у володіння та користування належне лізингодавцю на праві власності майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти та належним чином користуватися предметом лізингу, а також здійснювати оплату за це користування відповідно до умов договору .
Відповідно до п. 1.2 договору предметом лізингу є система крапельного обладнання, визначена відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.2.1 договору строк лізингу складає три роки.
Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору Лізингоодержувач зобов’язався згідно з графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі; їх склад, розмір та строки сплати встановлюються в Угоді про графік лізингових платежів.
Розмір та строки лізингових платежів узгоджені в підписаній сторонами Угоді про графік лізингових платежів.
Факт передачі майна на загальну вартість 328 963,75 грн. відповідачу за договором фінансового лізингу №32 підтверджується актом передачі-приймання від 26.05.2006р.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Статтями 15,16 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, у спосіб, встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально –правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.
Згідно з ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння ( віндикаційний позов).
Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Приписами ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи слідує, що правовідносини сторін врегульовано договором фінансового лізингу.
Згідно з ст.292 ГК України правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів. Статтею 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.1.2 договору передбачено право лізингодавця відмовитись від договору та вимагати повернення предмету лізингу у випадках, встановлених цим договором та законом.
Згідно з п.7.4 договору лізингодавець має право відмовитись від договору, зокрема, у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив або сплатив у неповному обсязі лізинговий платіж та прострочення сплати складає більше 30 днів.
Відповідно до матеріалів справи листом №57-2 від 03.07.2007р., направленого відповідачу згідно з фіскальним чеком та описом вкладень з відміткою поштового відділення, позивач відмовився від договору у зв’язку з прострочкою сплати лізингових платежів більше 2 місяців.
Згідно з ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Однак, позивач не надав доказів, що майно, яке відповідно до позовної заяви позивач просить витребувати, у відповідача наявне. Оскільки, як слідує із наданих позивачем заяви ще 22.08.2007р., тобто одночасно із порушенням господарським судом справи №20/493/07, позивач звернувся до прокуратури Запорізької області із заявою про проведення перевірки незаконних дій посадових осіб ТОВ “ЛКМ” по умисному пошкодженню майна. Із заяви слідує, що позивач встановив уже станом на 22.08.2007р. факт пошкодження майна і знаходження його у стані, який не придатний для експлуатації. Даний факт позивач підтверджував фотознімками (долучені до матеріалів справи).
Таким чином, позивачем не доказано факт наявності майна у відповідача на час розгляду справи у незаконному володінні і відповідно можливість його витребування.
Крім того, із аналізу вищенаведених норм законодавства також слідує, що віндикаційний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов’язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально –визначеного майна.
Із матеріалів справи слідує, що сторони перебували у зобов’язальних відносинах, і договором лізингу передбачені правові наслідки відмови від договору лізингу. Зокрема, відповідно до п.7.6 договору у разі дострокового припинення дії договору, у тому числі у зв’язку з відмовою від договору, передача предмета лізингу лізингодавцю є зобов’язанням лізингоодержувача.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, недоказаними і такими, що не підлягають задоволенню. Позивач не позбавлений права вибрати інший спосіб захисту права. У тому числі щодо відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням майна при наявності підстав і доведеності складу збитків.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П.Гандюкова.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 05.02.2008р.