У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.02.08 Справа №8/368/07-19/214/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Колодій Н.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Теремецька О.О. (довіреність № 10/11734-211 від 26.11.2007 р.)
від відповідача – Ажемяков Р.В. (довіреність № 18-198 від 26.12.2007 р.);
– Вініченко С.В. (довіреність №18-194 від 20.12.2007 р.)
від 3-ї особи – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2007 року
у справі № 8/368/07-19/214/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» (м. Запоріжжя)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (м. Запоріжжя)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна виконавча служба Ленінського району м. Запоріжжя (м. Запоріжжя)
про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню,
ВАТ «Дніпроенерго» звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою до відповідача – ВАТ «Запорізький завод феросплавів» про визнання такими, що частково не підлягають виконанню, виконавчих написів нотаріуса від 04.02.2002 р. з № 1-198 по № 1-280 включно по опротестованим переказним векселям з № 3204780391 по № 3204780473 в частині несплаченої суми по векселям на загальну суму 83 000 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені у справі про банкрутство після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, – не розглядаються і вважаються погашеними, та посиланням на Постанову ВГСУ від 15.05.2007 р. по справі № 5/5/466 про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго», якою заява ВАТ «Запорізький завод феросплавів» про грошові вимоги у розмірі 83 899 214,93 грн., що обґрунтовуються векселями (в т.ч., переказними векселями з № 3204780391 по № 3204780473 номіналом 1 000 000,00 грн. кожний, на загальну суму 83 000 000,00 грн.), залишена без задоволення, а зазначені грошові вимоги відхилено.
В матеріалах справи містяться Доповнення до заяви про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, заявлені з посиланням на ст. 22 ГПК України (вих. № 10/10156 від 16.10.2007 р. – Том 3 арк. справи 1), в яких позивач змінив підстави позову, а саме, стверджував, що виконавче провадження було відкрито на підставі актів про протест векселів про неоплату, які не є виконавчими документами, тому не підлягають виконанню. Виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів нотаріусу не відкривалось, строк пред’явлення виконавчих написів до виконання пропущений, тому виконавчі написи нотаріусу слід визнати такими, що не підлягають виконанню. Крім того, позивач додатково просив визнати такими, що не підлягають виконанню, Акти про протест векселів про неоплату від 28.02.2001 р., зареєстровані за № з 1-404 по 1-486.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Даценко Л.І.) від 22.10.2007 р. у справі № 8/368/07-19/214/07 позовні вимоги задоволено: визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі написи нотаріуса від 04.02.2002 р. з № 1-198 по № 1-280 про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплаченої суми по переказним векселям на загальну суму 83 000 000,00 грн. та плати за вчинення виконавчих написів на загальну суму 141 100,00 грн. Судові витрати по справі покладено на відповідача – ВАТ «Запорізький завод феросплавів».
Рішення мотивовано тим, що відповідач є конкурсним кредитором, оскільки його вимоги по опротестованим векселям виникли до порушення справи № 5/5/466 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», але відповідач, в порушення приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернувся із майновими вимогами до боржника по опротестованим векселям у рамках справи про банкрутство з пропуском строку, встановленого для їх подання, тому зазначені вимоги вважаються погашеними відповідно до п. 2 ст. 14 названого Закону, про що зазначено в ухвалі господарського суду від 01.09.2003 р. по вищевказаній справі. Оскільки зазначені майнові вимоги за опротестованими векселями вважаються погашеними, вони не підлягають виконанню, що є підставою, за твердженням суду, для визнання такими, що не підлягають виконанню, спірних виконавчих написів нотаріуса про стягнення з ВАТ «Дніпроенерго» на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» несплаченої за опротестованими векселями суми у розмірі 83 000 000,00 грн. та плати за вчинення виконавчих написів у розмірі 141 100,00 грн. Крім того, господарський суд у рішенні зазначив, що він погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, які аналогічні доводам, викладеним у мотивувальній частині рішення.
Слід зазначити, що в описовій частині рішення суду вказано, що надані позивачем в порядку ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог (вих. № 10/10156 від 16.10.2007 р.) відповідають вимогам ст. 22 ГПК України та прийняті судом. Разом з тим, виходячи зі змісту описової та мотивувальної частини оскаржуваного рішення, господарським судом розглянуто первісні вимоги позивача (як за предметом так і за правовим обґрунтуванням (підставами) позову) і саме по ним прийнято рішення. Отже, заяву позивача про доповнення позовних вимог та про зміну підстав позову господарським судом фактично не було прийнято до розгляду та зазначені вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції (як за предметом позову, так і за правовим обґрунтуванням).
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ВАТ «Запорізький завод феросплавів» (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2007 р. у справі і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник стверджує, що господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Вважає, що господарський суд неправомірно застосував до спірних правовідносин приписи ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як відносини між позивачем та відповідачем у рамках даного спору є вексельними правовідносинами, оскільки виникли на підставі векселів з № 3204780391 по № 3204780473 включно внаслідок їх акцепту ВАТ «Дніпроенерго», тобто не є правовідносинами в межах провадження справи про банкрутство. Вказує, що виходячи зі змісту вищезазначеної статті Закону, вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, вважаються погашеними, але зобов’язання по таких вимогах не є припиненими. Визнання вимог погашеними, на думку заявника апеляційної скарги, має своїм наслідком лише те, що передбачено вказаним вище Законом, зокрема, неможливість включення погашених вимог до реєстру вимог кредиторів, неможливість їх задоволення в порядку черговості, що встановлена в ст. 31 Закону, але не має своїм наслідком припинення зобов’язань між кредитором та боржником. Зазначає, що ані вексельним, ані цивільним законодавством України не передбачена така підстава припинення зобов’язань щодо сплати за опротестованим векселем, як пропуск встановленого ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку для подання заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. апеляційна скарга ВАТ «Запорізький завод феросплавів» прийнята до провадження і призначена до розгляду на 20.12.2007 р. Розгляд скарги відкладався на 07.02.2008 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 188 від 07.02.2008 р. справу № 8/368/07-19/214/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Мойсеєнко Т.В.
18.12.2007 р. заявник апеляційної скарги (ВАТ «Запорізький завод феросплавів») подав до Запорізького апеляційного господарського суду письмові Доповнення до апеляційної скарги (вих. № 18-252/3/д від 17.12.2007 р.), в яких посилається на постанову Вищого господарського суду України від 15.05.2007 р., як остаточне рішення по справі № 5/5/466, і акцентує увагу суду на тому, що у зазначеній постанові взагалі не йдеться про погашення вимог ВАТ «Запорізький завод феросплавів» до ВАТ «Дніпроенерго» на суму 83899214,93 грн. за опротестованими векселями, а лише зазначено, що грошові вимоги ВАТ «Запорізький завод феросплавів» до ВАТ «Дніпроенерго» на суму 83899214,93 грн. відхилені.
Позивач у справі – Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» апеляційну скаргу відповідача не визнає. Свою позицію виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення у справі залишити без змін. Вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, оскаржуване рішення суду законним. Вказує на те, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( Закон №2343-Х11) набирає силу норми спеціальної дії щодо такого боржника та його кредиторів; всі інші закони застосовуються в урахуванням вимог даного закону. Зауважує, що жодною нормою Закону №2343-Х11 не надано право конкурсному кредитору (після порушення справи про банкрутство) заявляти до боржника грошові вимоги поза справою про банкрутство. Крім того, зазначає, що виконавчі провадження від 30.11.2001 р. були відкриті на підставі опротестованих векселів по реєстру № з 1-404 по 1-486 від 28.02.2001 р., тобто на підставі документів, які не є виконавчими в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчим документом є виконавчий напис нотаріуса, а не сам опротестований вексель.
У письмових Доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу (вх. № 05-18/283 від 05.02.2008 р.) позивач не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги щодо оцінки відносин між сторонами у справі як вексельних та необхідності, у зв’язку з цим, розглядати даний спір у рамках законодавства, яке регулює вексельні правовідносини в Україні, з урахуванням положень Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Відзначає, що міжнародне вексельне законодавство, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Зазначає, що грошові зобов’язання щодо платежу за векселем є грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором у розумінні положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми наведеного закону розповсюджуються на всіх кредиторів боржника, в тому числі і на відповідача у справі.
3-я особа у справі – Ленінський відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. У наданому суду першої інстанції відзиві на позов (вих. № 11-2535 від 22.10.2007 р.) вказав, що опротестовані 28.02.2001 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. векселя про стягнення з ВАТ «Дніпроенерго» на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» 83 000 000,00 грн., які надійшли на виконання до ДВС, як виконавчі документи, відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим державним виконавцем було правомірно винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень. У зв’язку з порушенням справи про банкрутство боржника виконавчі провадження були зупинені і залишаються зупиненими на даний час.
В судових засіданнях представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення.
3-я особа свого представника в обидва судові засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час і місце розгляду справи 3-я особа була повідомлена належним чином, що підтверджується долученими до справи документами (повідомленням про вручення поштового відправлення). Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника 3-ї особи.
За заявою представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
По закінченні судового засідання 07.02.2008 р., за згодою представників сторін, колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
27.02.2001 р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (відповідач у справі) пред’явило до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» (позивача у справі) вимоги про оплату по переказним векселям з № 3204780391 по № 3204780473 включно (номіналом по 1 000 000,00 грн. кожний) на загальну суму 83 000 000,00 грн.
Боржник (ВАТ «Дніпроенерго») оплату по векселям не здійснив.
28.02.2001 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І., на прохання ВАТ «Запорізький завод феросплавів», законного векселедержателя переказних векселів з № 3204780391 по № 3204780473 включно (номіналом по 1 000 000,00 грн. кожний), виданих Національною енергетичною компанією «Енергетика та паливо України» 01.04.2000 р. зі строком платежу – за пред’явленням, на загальну суму 83 000 000,00 грн., акцептованих Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго», було складено Акти про протест векселів про неоплату проти акцептанта – Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго».
Постановами Відділу Державної виконавчої служби Ленінського РУЮ м. Запоріжжя від 30.11.2001 р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню опротестованих переказних векселів з № 3204780391 по № 3204780473 включно на загальну суму 83 000 000, 00 грн., зареєстрованих в реєстрі 28.02.2001 р. за № з 1-404 по 1-486, про стягнення з ВАТ «Дніпроенерго» на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» грошових коштів на загальну суму 83 000 000,00 грн.
Того ж дня, тобто 30.11.2001 р. постановами державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ м. Запоріжжя виконавче провадження було зупинено у зв'язку з порушенням господарським судом Запорізької області ухвалою від 29.08.2001 р. справи № 5/5/430 про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго» та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою від 27.09.2001 р. зазначену справу № 5/5/430 про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго» було припинено на підставі ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
12.12.2001 р. господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі № 5/5/466 про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго» за заявою Спільного українсько-швейцарського підприємства з іноземними інвестиціями в формі Закритого акціонерного товариства «Барі» (м. Київ); Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМП» (м. Київ); Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (м. Запоріжжя); Приватного ремонтно - будівельного підприємства «Будівельник» (м. Марганець); Відкритого акціонерного товариства «Дніпрогаз» (м. Дніпропетровськ) та АТЗТ «Інститут Донецький Промтранспроект» (м. Донецьк).
04.02.2002 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. вчинено виконавчі написи за № з 1-198 по 1-280 включно про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплаченої суми по опротестованим векселям у розмірі 83 000 000,00 грн. та плати за вчинення виконавчих написів на загальну суму 141 100,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що ВАТ «Запорізький завод феросплавів» звернулося до господарського суду, в провадженні якого знаходилася справа № 5/5/466 про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго», з майновими вимогами до боржника по опротестованим векселям на загальну суму 83 899 214,93 грн., але з пропуском строку, встановленого для їх подання. Зазначені вимоги не розглянуто відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що знайшло відповідне відображення в ухвалі господарського суду від 01.09.2003 р. у справі № 5/5/466, якою затверджено реєстр вимог кредиторів.
Позивач вважає, що оскільки відповідач є конкурсним кредитором Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», але з наведених вище причин не включений до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, то виконавчі написи нотаріуса від 04.02.2002 р. за № з 1-198 по 1-280 включно не підлягають виконанню повністю, оскільки ці вимоги, згідно з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вважаються погашеними.
Зазначені позовні вимоги з вказаних вище підстав стали предметом розгляду у господарському суді та задоволені ним за наведених вище обставин, з чим не погодився відповідач.
Колегія суддів зауважує, що виходячи з приписів господарсько-процесуального законодавства України, апеляційним господарським судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду вимог, які були предметом розгляду у суді першої інстанції, тобто, позовних вимог, викладених у заяві від 08.08.2007 р. ( Том 1 арк. справи 2-4).
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного.
У ст. 15 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Виходячи зі змісту ст. 50 Закону України «Про нотаріат», спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.
Відповідно до приписів ст.ст. 34, 36, 92 Закону України «Про нотаріат» приватними нотаріусами вчиняються протести векселів; протест векселів про неоплату провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель. Виходячи зі змісту ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Як свідчать матеріали справи, не заперечується і не спростовано сторонами у спорі, з додержанням вимог закону нотаріусом вчинено протест про неоплату переказних векселів з № 3204780391 по № 3204780473 включно та на його підставі вчинено виконавчі написи за № з 1-198 по 1-280 включно про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплаченої суми по опротестованим векселям у розмірі 83 000 000,00 грн.; нотаріальні дії проведено відповідно до діючого законодавства України; вказані нотаріальні дії не оскаржені в установленому законом порядку.
Відповідно до приписів ст.ст. 36, 87-91 Закону України «Про нотаріат», п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМ України від 29.06.1999 р., виконавчі написи за № з 1-198 по 1-280 включно, вчинені 04.02.2002 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І. про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплаченої суми по опротестованим векселям у розмірі 83 000 000,00 грн. є тими документами, за якими зазначена заборгованість стягується у безспірному порядку.
Виходячи зі змісту ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», діючого на дату видачі векселів та вчинення виконавчих написів нотаріуса, вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей векселедержателю.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів», у разі пред’явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов’язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов’язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Стаття 17 вказаного Закону не містить такої підстави, яка б давала право відмовитися від виконання зобов’язання за векселем, як неприйняття участі в якості конкурсного кредитора у справі про банкрутство боржника.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) повинна вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в тому числі сплатити гроші. До вексельних правовідносин, як до одного з видів грошових зобов’язань, застосовуються приписи цивільного законодавства України. Виходячи з положень глави 50 ЦК України, зобов’язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом, в першу чергу, припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Вимагаючи визнати виконавчі написи нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, позивач фактично в односторонньому порядку вимагає припинити зобов’язання, що випливають з неоплачених переказних векселів з № 3204780391 по № 3204780473 включно.
Разом з тим, ані нормами цивільного законодавства України, ані положеннями Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ані іншими законодавчими актами України, що регулюють вексельні правовідносини, не передбачено такої підстави припинення зобов’язання, як пропуск встановленого ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного строку для подання заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство боржника.
Колегія суддів зауважує наступне: виходячи з аналізу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», випливає, що відхилення на підставі п. 2 ст. 14 вищевказаного Закону вимог кредитора у рамках справи про банкрутство боржника – ВАТ «Дніпроенерго» має своїм наслідком лише неприйняття участі цією особою у справі про банкрутство, але не є правовою підставою вважати припиненими зобов’язання за векселем та визнання у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, вчиненого виконавчого напису нотаріусу.
Отже, висновки суду та доводи позивача щодо наявності підстав, передбачених пунктом 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів нотаріусу, є помилковими та спростовуються вищевикладеним.
Аналіз приписів закону, що регулюють спірні відносини, дає підстави для висновку, що коло причин, з яких виконавчий напис нотаріусу може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов’язується саме з відсутністю у боржника обов’язку сплатити борг за векселем або неправомірністю вчиненого нотаріусом виконавчого напису на опротестованому векселі.
Однак, в спорі, який розглядається, з урахуванням наведених обставин, немає підстав вважати відсутнім у боржника (Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», позивача у справі) обов’язок сплатити борг за векселем або звільненим його від виконання даного зобов’язання, або неправомірним вчинення нотаріусом виконавчих написів.
Доводи позивача щодо наявності підстав, відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів нотаріуса, спростовані вищенаведеним.
Інші доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо неправомірності порушення виконавчого провадження на підставі опротестованих векселів, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки ці підстави позову не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів нотаріуса від 04.02.2002 р. за № з 1-198 по 1-280 включно про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплаченої суми по переказним векселям з № 3204780391 по № 3204780473 включно у розмірі 83 000 000,00 грн. та плати за вчинення виконавчих написів у загальній сумі 141 100,00 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим зазначене рішення суду підлягає скасуванню, позовну заяву слід залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький феросплавний завод» (м. Запоріжжя) задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2007 р. у справі № 8/368/07-19/214/07 скасувати.
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» (м. Запоріжжя) про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів нотаріуса від 04.02.2002 р. за № з 1-198 по 1-280 включно про стягнення на користь ВАТ «Запорізький завод феросплавів» з ВАТ «Дніпроенерго» несплаченої суми по переказним векселям з № 3204780391 по № 3204780473 у розмірі 83 000 000,00 грн. та плати за вчинення виконавчих написів у сумі 141 100,00 грн. залишити без задоволення.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Колодій Н.А. Мойсеєнко Т. В.