2-а-860/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          20.05.2011                                                                                           смт. Розівка

          Суддя Розівського районного суду Запорізької області Коржов А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області (далі –Управління ПФУ) про оскарження бездіяльності Управління ПФУ і зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми підвищення пенсії «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

04.05.2011 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до суду, в якому вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі  –Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ таке підвищення пенсії не нараховувалось та не виплачувалось у повному обсязі. Позивач зазначила, що вказана бездіяльність Управління ПФУ є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивач прохала визнати неправомірною бездіяльність відповідача за період з 23.11.2010 року та зобов’язати Управління ПФУ здійснити їй перерахунок та виплату недоплаченої суми підвищення пенсії за вказаний період.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що призначення та виплата підвищення пенсії позивачу, як дитині війни, здійснюється в повному обсязі згідно з вимогами чинного законодавства.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи,  суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню в зв’язку із наступним.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2195-IV дитиною війни є особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років.  

Статтею 6 даного Закону передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та має правовий статус дитини війни, що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV.

Право позивача на оскарження бездіяльності відповідача –Управління ПФУ, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений державою на надання визначених Законом №2195-IV пільг, безпосередньо передбачено ст.10 вказаного Закону та визначено ст.ст. 4, 6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Предметом спору в даній справі є бездіяльність суб’єкта владних повноважень, пов’язана з соціальними виплатами, які є регулярними платежами.

Зміст ст.6 Закону №2195-IV не коригувався та її дія на 2010 рік законами України не була зупинена.

Відповідач виплачував щомісячно позивачу, як дитині війни, підвищення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 за період з 21 вересня 2010 року по теперішній час лише в розмірі 49 грн. 80 коп..

Разом з тим, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, законодавчо був встановлений відповідно:  з 01 липня 2010 року –709 грн., з 01 жовтня 2010 року –723 грн., з 01 січня 2011 року –750 грн..

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.

Суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 23.11.2010 року перерахунок підвищення пенсії позивачу та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.

Особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону №2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону №2195-IV, то вони є безпідставними. Положення ч.3 ст.28 Закону №1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

З огляду на те, що пенсія за віком позивачу призначена довічно, підвищення до пенсії, як дитині війни, також Управлінням ПФУ позивачу призначалось довічно, змін до статті 6 Закону №2195-IV на законодавчому рівні не вносилось, соціальний статус особи не змінився, тому відсутні будь-які підстави обмежувати строк нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.6 Закону №2195-IV.

На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 11, 69-71, 1832, 256 КАС України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 23.11.2010 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 23.11.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично отриманих сум, до внесення змін в ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” або зміни соціального статусу ОСОБА_1.          

          Допустити судове рішення до негайного виконання.          

          Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, її копії шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції –Розівський районний суд Запорізької області заяви за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Постанова відповідно до частини 9 статті 1832 КАС України є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

                                        Суддя:                                                  А.В. Коржов