Справа № 2 -1797/11

        Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м      У к р а ї н и

   02 березня 2011 року  Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

Головуючого: судді Луганського В.І.

при секретарі: Оніщенко К.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Надра»в особі центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Луганське РУ про  повернення банківського вкладу, визнання договору діючим та стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

У  листопаді 2010 року  позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування в яких зазначив, що  10.04.2008 року між  ним та відповідачем   було укладено договір  термінового банківського вкладу (депозиту) №373930згідно якого, ним розміщено грошові кошти на депозитному рахунку з щомісячним нарахуванням відсотків у розмірі 15%, строком до 10 квітня 2009 року.

 Відповідно п.3.1.4 Договору, вкладник має право у будь-який день протягом дії договору звернутися до банку з заявою про відмову аід подовження строку дії вкладу на новий термін, а банк зобов’язаний повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу шляхом його перерахування на рахунок.

«Надра»заяву про відмову02.04.2009 року ним було надіслано листа на адресу банку про відмову від подовження строку  дії вкладу. 10.04. 2009 року  на звернення про видачу грошей з його вкладу банк, посилаючись на тимчасові труднощі, вказало на неможливість повернення суми вкладу своєчасно.  Вважає, що такі дії  відповідача порушують його право приватної власності на  вклад. Просив суд  визнати  відмову  банку у видачі вкладу неправомірною, стягнути з відповідача на його користь  суму вкладу -27 000 гривень,  стягнути суму індексації з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, відсотки за фактичне користування вкладом, моральну шкоду  у розмірі 50 000 грн. У лютому 2011року позивач  уточнив заявлені вимоги, просив суд  визнати відмову банку у видачі вкладу неправомірною, стягнути  суму вкладу -27 000 гривень, суму індексації(з урахуванням індексу інфляції) за весь період прострочення з 11.04.2009 року до дня фактичного повернення суми, 3% річних за весь період прострочення до дня фактичного повернення суми, відсотки за фактичне користування  вкладом з 10.04.2009 року до дня фактичного повернення суми, моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень, стягнути судові витрати.

        В судове засідання позивач та його представник, представник відповідача не зявилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, та свої заперечення.

       Дослідивши матеріали справи, оцінив все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

       В судовому засіданні встановлено, що 10.04.2008 року між  ОСОБА_1 та  ВАТ «Надра»було  укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»оформлений в рамках пакуту послуг ПП «Ьазовий +»№ 936321, за умовами вказаного договору  позивач  передав, а відповідач прийняв грошову суму (вклад) у розмірі 27 000, 00 грн.  строком на 12 місяців. Згідно п.3.4.5 договору  відповідач  взяв на себе зобовязання повернути позивачу вклад шляхом  перерахування коштів на  рахунок. Пунктом 2.4 договору передбачено, що вкладник за  домовленістю з банком вносить кошти на вкладний рахунок готівкою або перераховує з поточного рахунку вкладника № 78827731 відкритого в рамках даного пакуту послуг. Згідно вказаного договору  процентна ставка по вкладу встановюється у розмірі 15 процентів річних, порядок нарахування та сплати відстків визначено розділо 4 договору.

     Відповідно до п.4.2., 4.3. договору проценти на вклад нараховуються щомісячно в кожний передостанній робочий день місяця і в останній день строку вкладу і при їх розрахунку приймається  метод «факт/факт», який полягає у нарахуванні процентів за вкладом, виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні в банку  і фактичної кількості днів у календарному році. Згідно п.3.4.4, 4.4. договору сплата нарахованих процентів здійснюється в останній день вкладу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника. 28.03.2009 року сума нарахованих відсотків  по договору була перерахована позивачу на його поточний картковий рахунок у банку, що підтверджується письмовими доказами. 31.12.2009 року відповідачем кошти позивачу у повному обсязі були перераховані і знаходяться на рахунку, що підтверджується звітом по депозиту. Загальна сума нарахованих  по вкладу процентів склала 4 030, 87 грн., які позивач отримав, що підтверджується письмовими доказами.

    У відповідності до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків.  

Як зазначено у ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

    Згідно вимог ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.  

     Крім того, договір банківського вкладу, у відповідності до ст.1060 ЦК України, укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу за спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову  від права на одержання вкладу є нікчемною.  

Відповідно до ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка.  

      У відповідності до ст. 1066 ЦК України, банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.  

       Також у відповідності до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.  

       Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) визначено як кошти в готівковій або у безготівковій формі, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.  

       Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах, повернення, які встановлені договором.  

      Не повернення депозитного (строкового) вкладу ОСОБА_1  є порушенням його права та невиконанням умов договору.  

        В силу приписів ч. 1 ст. 1058 ЦК України та п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516, банки повертають вклади та сплачують проценти на них у порядку та строки, що визначені умовами договору банківського вкладу між вкладником і банком.  

      Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а ст. 525 ЦК України прямо встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається.  

       Зокрема, пп. 4 п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, передбачено, що вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.  

       З цього положення слідує, що за договором банківського вкладу клієнт передає належні йому гроші банку в управління. Право власності на гроші до банку не переходить, а залишається у клієнта.  Отже, вимога позивача про повернення банком вкладу за своєю суттю є розпорядженням клієнтом власними грошовими коштами.  

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.  

      Зважаючи  на викладене, суд приходить до висновку, що на вимогу вкладника відповідач був зобов'язаний на виконання п. 3.1.2 Договору банківського вкладу повернути вклад та виплатити проценти по ньому у повному обсязі.  

        Пунктом 2.3Договору банківського вкладу, укладеного між позивачем і відповідачем, передбачено, що проценти за користування вкладом нараховуються в розмірі 15% річних від дня, наступного за днем надходження коштів у Банк до дня, який передує поверненню коштів.  

       Судом встановлено, що проценти по вкладу  були нараховані та одержані позивачем, а  сам  вклад не був повернутий позивачеві. Як вбачається  із договору банківського вкладу проценти  нараховуються протягом дії строкового вкладу, будь-яких умов щодо продовження нарахування процентів після закінчення строку дії договору у разі неповернення суми вкладу у договорі немає.  За таких підстав,  підлягають задоволенню вимоги позивача щодо повернення  суми вкладу, а вимоги про   нарахування  відсотків на суму вкладу за  фактичне користуванням суми вкладу задоволенню не підлягають. 

      Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).  

         Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинного бути виконане у встановлений строк (термін).  

Суд не приймає  до уваги заперечення представника відповідача, що  на час дії мораторію не нараховується інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми, виходячи з наступного. Дійсно,  відповідно до ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка, інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами і зобов’язань щодо сплати податків і зборів. Однак,  суд вважає, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка, до якої відноситься штраф і пеня, яка є формою цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору. Проте грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф). Таке визначення грошового зобов'язання наведене у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», воно відповідає його суті та може використовуватись і в у справах зазначеної категорії. Отже, крім цивільно-правового договору, грошове зобов'язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, до якого відноситься положення ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, ці суми не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію. Тому вимоги позивача в частині стягнення  суми інфляції і 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;  зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Наслідки порушення договору відповідачем встановлені укладеним між сторонами договором, зазначеним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди, за таких підстав, суд вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються  позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 526, 593, 623, 1058, 1060 ЦК україни, ст. ст.10, 11, 15,88,  209, 212. 214-215. 217, 218 ЦПК України213-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

       Позовні  вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

       Стягнути з  відповідача ВАТ КБ «Надра»на  користь ОСОБА_1 суму вкладу - 27 000 гривень,  суму інфляції за весь час прострочення та 3%  річних за час прострочення з 11.04.2009 року  на дату ухвалення судового рішення, судовий збір у розмірі  51, 00 грн., витрати на інформаційно- технічний розгляд справи у розмірі 120, 00 грн.

    У задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

     Рішення може бути оскаржено  в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

      Суддя:                                                            В.І. Луганський