Дата документу: 07.06.2011

Справа № 2-749/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

02 червня 2011 року                                                                                          м. Запоріжжя

Орджонікідзевський  районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Польській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у  залі суду у м. Запоріжжя  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до концерну „Міські теплові мережі” м.Запоріжжя про визнання незаконними дій, зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до концерну „Міські теплові мережі”м.Запоріжжя, уточнивши його в ході судового розгляду,  про визнання незаконними дій, зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, вказавши на те, що у період з 15.01.09 р.  до 15.09.10 р. вона  працювала апаратником хімводоочищення філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району в котельні по вул. Хакаській, 4. 29.04.10 р. вийшла на роботу згідно графіку у другу зміну (з 20:00 до 08:00) і приблизно у 23:30 від оператора котельні ОСОБА_2.отримала вказівку замінити штори у жіночій роздягальні котельні. У її присутності вона здійснювала заміну штор, а оскільки котельня не була забезпечена будь-якими стремянками чи драбинами, то була вимушена піднятися на табурет, а вже з нього на підвіконня. При сході із підвіконня на табурет у неї підвернулася нога і вона впала на кахельну підлогу, сильно забивши ліве коліно, та відчувши хруст в ньому. Оператор котельні ОСОБА_2, явно вбачаючи, що вона отримала виробничу травму при виконанні її розпорядження, стала умовляти її не викликати швидку допомогу та не повідомляти керівництву Концерну про цей нещасний випадок на виробництві, погрожуючи тим, що її негайно звільнять.Побоюючись втратити роботу, вона не стала викликати швидку допомогу та допрацювала до кінця зміни, нікуди не відлучаючись та не відпрошуючись, не зважачи на те, що нога спухла та вона могла пересуватися із гострою біллю та значними труднощами. Вранці, коли з'явився старший майстер ОСОБА_3, він дізнався про отриману нею травму. Вона здала зміну у встановлений час 30.04.10 приблизно о 08:00, про що свідчить запис у змінному журналі, та направилася до КУ «Міська клінічна лікарня екстренної та швидкої медичної допомоги»(п'ята міська лікарня) для отримання медичної допомоги. Їй було встановлено діагноз «ушкодження медіального меніску лівого колінного суглобу»та рекомендовано оперативне лікування. Вона тривалий час знаходилась на лікарняному та була позбавлена можливості належним чином пересуватися і вести нормальний образ свого життя.Оскільки їй було рекомендовано оперативне лікування, яке потребує значних фінансових витрат, вона знову звернулася до своїх керівників ОСОБА_3, ОСОБА_2 та майстра ОСОБА_4, які достовірно одразу знали про нещасний випадок та заборонили повідомляти про нього, з проханням вирішити питання про допомогу на лікування, яку вони обіцяли надати. Однак, отримала категоричну відмову, з нею ніхто не бажав навіть говорити та стали вживатися заходи і психологічний вплив щодо примушення звільнитися з роботи за власним бажанням.Всупереч чинному законодавству України, керівництво Концерну «Міські теплові мережі»незаконно ухилилося від належного оформлення нещасного випадку на виробництві та відповідного складання акту за формою Н-1, тим самим укривши від обліку факт нещасного випадку виробничого характеру. 21.08.10 вона подала  заяву про звільнення з роботи на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України, саме через грубе невиконання Відповідачем вимог чинного законодавства про працю.Однак, попри вказані обставини, при отриманні наказу про звільнення та трудової книжки 15.09.10 з'ясувала, що її звільнено на загальних підставах, із формулюванням підстави звільнення: «власне бажання (ст. 38 КЗпП України)». Діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн., оскільки із записом

про звільнення на загальних підставах фактично була позбавлена отримати вихідну до,помогу по безробіттю, узв”язку з чим була вимушена знаходити засоби для існування, харчування її та її доньки, вимушена була додавати додаткових зусиль для організації свого життя, постійно позичати гроші, через що зазнавала істотного хвилювання, моральної образи, внаслідок чого моральних страждань. Просить суд зобов'язати Відповідача належним чином зареєструвати нещасний випадок виробничого характеру, який стався з нею 29.04.10 приблизно о 23:30, із обов'язковим складанням акту про нещасний випадок за формою Н-1; змінити формулювання підстави звільнення Позивача з роботи із «власне бажання ст. 38 КЗпП України)»на «власне бажання через невиконання власником або уповноваженим - їм органом законодавства про працю (ч. З ст. 38 КЗпП України)», у зв'язку із чим зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до наказу про припинення трудового договору № 644 від 05 09.10 та до запису про звільнення від 15.09.10 у трудовій книжці Позивача; стягнути з Відповідача на її користь 11 804.98 грн., що складається із суми вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП за три місяці у загальній сумі 6804,98 грн. та суми моральної шкоди в розмірі 5000 грн., та судові витрати.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові.                                                                                                                                  Представник відповідача заперечувала проти позову, надавши суду письмові заперечення та пояснила у судовому засіданні  про те, що позивачка начебто травмувалася на підприємстві 29.04.2010р. стало відомо після отримання її заяви від 21.06.2010р., та представлення від 22.06.2010р. головного технічного інспектора з праці Запорізької обласної ради профспілок. Наказом директора філії Ленінського району від 24.06.2010р. була створена комісія по розслідуванню нещасного випадку, що стався з гр. ОСОБА_1, і повідомлено про це відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Запоріжжі та Держгірпромнагляд по Запорізькій області за встановленою формою. Відповідно до висновків Акту НТ - дата і час, обставини, подія, причини нещасного випадку не встановлені та не підтверджені. Концерном „Міські теплові мережі" не були порушені норми законодавства на які посилається Позивач у своїй позовній заяві, та її права під час роботи її на підприємстві. Відсутність порушень трудового законодавства та колективного договору на підприємстві, у тому числі відносно Позивача підтверджується актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області , здійсненої, за дорученням прокуратури Ленінського району по скарзі гр. ОСОБА_1 Відповідно до висновків, викладених в акті, за період роботи ОСОБА_1 підприємством не були порушені правила прийому та звільнення, виплати заробітної плати, виплати допомоги по непрацездатності, надання і оплати відпустки, забезпечення спецодягом, порядок проведення медоглядів, інструктажів, доплат, встановлених колективним договором. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.                                                                                                         Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.                                           

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві - у філії Концерну „Міські теплові мережі" Ленінського району з 15.01.2009р. по 15.09.2010р. на посаді апаратника хімводоочистки (ХВО). Згідно з наказом керівника підприємства № 644 від 15.09.2010 р. звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.                              

Згідно листків непрацездатності ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному з 30.04.2010 р. по 05.06.2010 р.                                                            

Статтею 22 Закону України „Про охорону праці" від 14.10.1992 р. № 2694-ХІІ, встановлено, що роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою. Порядок розслідування нещасних випадків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом директора філії Ленінського району Худолія В.Д. від 24.06.2010р. № 231 була створена комісія по розслідуванню нещасного випадку, що стався з гр. ОСОБА_1, до складу якої були включені : провідний інженер з охорони праці філії Сагань Н.Г., страховий експерт фонду соціального страхування Стукалов О.П., головний інженер філії Каплін С.Д., голова профспілки філії Хотин В.К., начальник району філії Ґудзь С.Т. У процесі перевірки обставин про нещасний випадок комісією було встановлено, що на підставі пояснювальних записок,

пояснень, довідок лікарняних установ факт травмування на виробництві  апаратника хімводоочистки (ХВО) ОСОБА_1 не підтвердився, причини нещасного випадку з ОСОБА_1 не встановлені. У відповіді від 02.08.2010р. отриманій від Клінічної лікарні № 6 на запит підприємства зазначено, що даний випадок не кваліфікований через суперечливі дані гр. Лісняк. Ю.В.

За результатами проведеного розслідування було складено акт від 23.07.2010р. форми НТ(невиробничий травматизм), відповідно до висновків якого дата і час, обставини, подія, причини нещасного випадку не встановлені та не підтверджені.                                                             Таким чином, документально підтверджується, що підприємством було проведено розслідування нещасного випадку за заявою гр. ОСОБА_1 у повній відповідності, у строки, та у порядку, передбаченому діючим законодавством.          

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.          

Це означає, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обгрунтовані вимоги та які мають юридичне значення.                                                                      Виходячи з принципу процесуального рівнноправ”я сторін та враховуючи обов”язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, сторона повинна подати, а суд дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст.ст.58.59 ЦПК) в порядку, передбаченому ст.ст.185,187, 189 ЦПК України.                                                                                          Будь-яких доказів відповідно до ч.3 ст.110 ЦПК України щодо встановлення факту нещасного випадку на виробництві позивачкою надано не було, тому законних підстав для задоволення її позовних вимог щодо зобов”язання відповідача належним чином зареєструвати нещасний випадок виробничого характеру не вбачається.                                                                      Судом також встановлено, що позивачка 21.08.2010 р. звернулася до керівника підприємства  з заявою, в якій просить звільнити її з 15.09.2010 р. за власним бажанням із-за порушення її прав роботодавцем.                                                                                                    Згідно з наказом № 644 від 15.09.2010 р. звільнена за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.                                                                                                                                  Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.                                        Як свідчать матеріали справи в заяві про звільнення ОСОБА_1 не зазначено в чому конкретно полягають неправомірні дії відповідача в частині порушення вимог трудового законодавства.                                                                                                                        Крім того, за дорученням прокуратури Ленінського району м.Запоріжжя територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області за скаргою ОСОБА_1 була проведена перевірка додержання вимог законодавства про працю,за результатами якої встановлено, що порушень щодо процедури звільнення ОСОБА_1 в ході документальної перевірки не встановлено(акт перевірки, а/с 138-140).                                                                                          Факти викладені у позові про психологічний тиск, постійне ухилення від виконання Відповідачем вимог діючого законодавства про працю, примушення до звільнення не знаходять свого підтвердження, тому вимоги щодо зміни формулювання причини звільнення є недоведеними, та не підлягаючими задоволенню. Внаслідок чого вимоги позивачки про стягнення вихідної допомоги –6804,98 грн. та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки суд дійшов висноку про відсутність порушень трудового законодавства з боку концерну „МТМ” при звільненні ОСОБА_1 з роботи. У відповідності до ст.237-1 КЗоТ України відшкодування такої шкоди можливо тільки за умови порушення роботодавцем законних прав працівника, і якщо вона спричинена його неправомірними діями.

Керуючись  ст.ст.  10, 11,  60, 209, 212,  214, 215 ЦПК  України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до концерну „Міські теплові мережі” м.Запоріжжя про визнання незаконними дій, зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди –залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги,  особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

.

Суддя:                                                                                          Н.І.Рибалко