УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "08" лютого 2008 р. Справа № 1/2570
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Сичової О.П.
судді
судді
за участю представників сторін
від позивача не з'явився;
від відповідача Черниш О. М. - представник за довіреністю;
третіх осіб
прокурора
розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних виробів" (м.Рівне)
до Житомирського акціонерного товариства закритого типу "Будмаш" (м.Житомир)
про стягнення 73149,20 грн.
За заявою сторін справа розглядається у більш тривалі строки ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні 31.01.08 оголошувалась перерва до 08.02.08 у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 73149грн. 20коп. штрафу за поставку неякісного товару - розчинно-бетонного вузла (РБУ-21), застосування якого передбачено ст. ст. 269, 231 Господарського кодексу України у разі поставки товарів неналежної якості.
Позивач зазначає, що після поставки відповідачем РБУ- 21 та нетривалого використання почали виявлятися приховані дефекти в конструкції РБУ – 21, що призводили до постійних аварій, виходів з ладу та як наслідок простою. Причиною виходу з ладу обладнання РБУ-21 є допущені недоліки при проектуванні, що полягають в неправильному розрахунку навантажень на механічні вузли та агрегати обладнання в нормальних режимах, тобто вказує на його неякість.
В підтвердження неналежної якості РБУ-21 позивачем був наданий акт експертизи №В-1347, який був складений експертом Рівненської торгово-промислової палати, згідно якого встановлено, що розчинно-бетонний вузол РБУ-21 має ряд недоліків в роботі, наявність яких вимагає частого обслуговування та налагодження розчинно-бетонного вузла, що не дає можливості використовувати вказаний розчинно-бетонний вузол на повну потужність (а.с. 103).
Представник позивача позов підтримав повністю.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 55 – 57 та а.с. 109 – 111).
Відповідач вказує на те, що несправності РБУ-21, на які вказує позивач, були належним чином усунуті відповідачем шляхом проведення гарантійного ремонту, крім того, монтаж РБУ-21 та виготовлення окремих деталей проводилось також позивачем, при цьому, останній постійно порушував умови експлуатації та монтажу РБУ-21.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на відсутність прибутку від поставки позивачу обладнання РБУ-21. В підтвердження належної якості РБУ-21 відповідач надав акт експертизи №В-4655, який був складений експертом Житомирської торгово-промислової палати (а.с. 113).
Представник відповідача підтримав викладені у відзиві обставини.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:
- 03.01.07 між ВАТ „Завод залізобетонних виробів” (далі по тексту позивач) та АТЗТ „Будмаш” (далі по тексту - відповідач) був укладений договір №245 (а.с. 46-49) згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався виготовити, здійснити шефмонтаж згідно договору на виконання шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт та передати у власність покупцю (позивачу) розчинно-бетонний вузол потужністю 20-25 м.куб./год. (п.1.1. договору);
- пунктом 1.2. договору сторони визначили, що передача-приймання товару здійснюється в момент підписання накладних, а відповідно до п. 1.3. договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством;
- згідно п. 2.1. договору, якість та комплектність товару, що постачається, повинна відповідати: технічним умовам виробника (ТУ), зразкам та технічним паспортам;
- відповідно до п. 3.1. договору, постачальник (відповідач) гарантує якість та надійність товару, що постачається, згідно гарантії виробника на протязі 12 місяців з дня вводу в експлуатацію, але не більше 18 місяців з дня відвантаження товару покупцю, при умові виконання вказівок по експлуатації та відсутності самовільних змін в конструкції;
- в пункті 3.2. договору сторони обумовили, що при виявленні виробничих дефектів у товарі при його прийнятті, а також при його монтажі, налагоджуванні або експлуатації у період гарантійного строку, виклик представника постачальника обов'язковий.
Вартість розчинно-бетонного вузла згідно додатку №1 Специфікація РБУ -21 склала 383746,00грн. з урахуванням ПДВ.
У відповідності до п. 7.1. договору, Розділу 7 договору „Відповідальність сторін”, за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричиненні цим збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Також, пунктами 7.2., 7.3., 7.4. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виготовлення товару, за порушення умов оплати та за несвоєчасне вивезення товару у вигляді нарахування пені.
Відповідно до договору №245/2 про надання послуг по керівництву монтажними роботами від 03.01.07 під керівництвом представників відповідача були здійснено монтажні та пусконалагоджувальні роботи, про що складено акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.05.07 (а.с. 20).
При складанні акту сторонами було встановлено те, що обладнання РБУ після зборки і пробних запусків справно функціонує, на момент проведення пробних запусків прихованих дефектів та недоліків виявлено не було.
Проте, після нетривалого використання почали виходити з ладу деякі деталі РБУ, що призводило до простою та завдавало збитків підприємству.
Виходячи з наведеного позивач вважає, що має право стягнути з відповідача штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 ГК України, а саме у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару, що виходячи із вартості РБУ-231 складає суму 73149,20грн.
Оцінивши всі докази в сукупності, виходячи з чинного законодавства та умов договору №245 господарський суд не вважає вимоги позивача обґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою вказаної статті зазначається, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином виконав умови договору №245 від 03.01.07 щодо виготовлення, здійснення шефмонтажу, пусконалагоджувальних робіт та передання у власність покупцю (позивачу) розчинно-бетонного вузла потужністю 20-25 м.куб./год.
При цьому сторонами було зафіксовано, що обладнання РБУ після зборки і пробних запусків справно функціонує, а на момент проведення пробних запусків прихованих дефектів та недоліків не виявлено.
В розділі 7 договору „Відповідальність сторін”, сторонами була передбачена відповідальність за несвоєчасне виготовлення товару, за порушення умов оплати та за несвоєчасне вивезення товару у вигляді нарахування пені.
Також, сторони обумовили, що відповідальність за порушення умов договору у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст.217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 7 статті 269 ГК України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Із змісту статті 231 ГК України вбачається, що розмір штрафу, який може бути застосовано за неналежну якість товару обумовлено лише в частині другій вказаної статті, згідно якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Тобто, вказана норма пов'язує можливість застосування штрафу з суб'єктом господарювання, який має відносить до державного сектора економіки, а також у разі, якщо порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що сторони відносяться до державного сектора економіки, або купівля товару відбувалась за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
З довідок ЄДРПОУ, які були надані сторонами вбачається, що сторони відносяться до приватної форми власності, а за інституційним сектором економіки за КІСЕ відносяться до приватних не фінансових корпорацій (а.с. 90).
При цьому, положення закону не містять будь-яких посилань на відповідальність сторін за неналежне виконання зобов'язань, в т.ч. за неналежну якість поставленого товару у виді застосування штрафу до винної сторони.
Позивачем не було надано суду нормативного акту (Закону) яким було б передбачено застосування штрафу у даних правовідносинах.
Крім того, виходячи з норми ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 49 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як зазначалось вище, договором не було встановлено можливість застування штрафу, а Законом, у даному випадку лише Господарським кодексом України, можливість застосування штрафу до вказаних правовідносин відсутня.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі ст. ст. 231, 269 Господарського кодексу України, ст. 546, 548,549 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.
Суддя
Віддрукувати:
1 - в справу
2 -позивачу
3 - відповідачу
-