КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2008 № 18/99
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Верховця А.А.
За участю представників:
від позивача – Скорих В.В. – юрист,
від відповідача – Гунько О.В. – юрист,
від 3-ої особи – Оганесюк С.В. – юрист,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Київспецтранс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2007
у справі № 18/99 (Мандриченко О.В.)
за позовом ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"
до Відкрите акціонерне товариство "Київспецтранс"
третя особа : Акціонерне товариство "Український інноваційний банк"
про стягнення 4191,02 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.2007р. у справі № 18/99 позовні вимоги ВАТ «АСК «Енергополіс» задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» 4 191 грн. 02 коп. шкоди, 1 900 грн. витрат на оплату послуг експертиз, 102 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог він звертає увагу на те, що у ДТП наявна вина обох водіїв, а тому просить задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 2 095,52 грн. (50% від суми відшкодування).
Також скаржник посилається на частину 1 пункт 3 статті 1188 Цивільного кодексу України, згідно з яким шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідач посилається на те, що у позивача були відсутні підстави виплачувати страхове відшкодування у повному обсязі та зазначає, що останній повинен був сплатити лише частину страхового відшкодування з урахуванням вини водія автомобіля марки «Audi A8 Quatro».
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд з’ясував наступне:
Між позивачем та третьою особою 01.08.2005 р. укладений договір №202-05/079 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким під страховий захист позивача був взятий автомобіль марки «Audi A8 Quatro» (державний номер АА01-49ОО).
Відповідно до п. 4 договору до страхових випадків віднесені: пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; викрадення транспортного засобу чи незаконне заволодіння транспортним засобом; пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб; пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок подій, що мають ознаки стихійного або природного явища.
04.08.2006 р. у м. Києві на пров. Музейному, 8, сталася ДТП за участю автомобіля марки «Audi A8 Quatro» (державний номер АА01-49 ОО), власником якого є третя особа, та автомобіля марки «ЗІЛ –130» (державний номер 165-63 КА), що належить відповідачеві та знаходився під керуванням водія Глевацького В.Г. Зазначені обставини підтверджуються довідкою ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 31.08.2006 р.
Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 31.08.2006 р. у справі №3-15747/06 винним у вищезазначеній ДТП визнано водія автомобіля марки «ЗІЛ –130» (державний номер 165-63 КА) – Глевацького В.Г.
Внаслідок вищезазначеної ДТП автомобіль марки «Audi A8 Quatro» було пошкоджено, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про пошкодження від 04.08.2006 р.
Згідно з актом товарознавчого дослідження №34 від 15.08.2006 р., складеного СПД Гончаренко Оленою Євгенівною, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi A8 Quatro» (державний номер АА01-49 ОО) складає 7 449,54 грн.; матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Audi A8 Quatro» (державний номер АА01-49 ОО) в результаті його пошкодження при ДТП, становить 5 809,19 грн.
25.09.2006 р. позивачем складений страховий акт, згідно з яким сума страхового відшкодування визначена у розмірі 3 881,02 грн.
Згідно з платіжним дорученням №4663 від 04.10.2006 р. позивачем на користь ТОВ «Автотехніка» було сплачене страхове відшкодування згідно з завою третьої особи за договором страхування №202-05/079 у розмірі 3 881,02 грн.
Господарський суд м. Києва дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за власним переконанням, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів повністю погоджується з такою позицією місцевого господарського суду та вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного:
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено статтею 27 Закону України „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Дана стаття кореспондується з статею 993 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги в межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Враховуючи те, що винним у ДТП визнано водія Глевацького В.Г., який керував автомобілем марки «ЗІЛ –130» (державний номер 165-64 КА), що належить відповідачеві, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування заподіяної шкоди в сумі 4 191,02 грн. підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що у ДТП наявна вина обох водіїв, внаслідок чого сума страхового відшкодування має розраховуватись з урахуванням вини як водія автомобіля «ЗІЛ –130», та к і водія автомобіля «Audi A8 Quatro».
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з даним твердженнями відповідача, оскільки відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 31.08.2006р. у справі №3-15747/06, визнано винним водія автомобіля «ЗІЛ –130» (державний номер 165-64 КА) Глевацького В.Г. у скоєні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Юридичні факти, які встановленні, зокрема рішенням суду загальної юрисдикції, що набрало законної сили, повторному доказуванню не підлягають (ст. 35 ГПК України).
Вина Глевацького В.Г. також підтверджується, протоколом про адміністративне правопорушення, протоколом огляду місця ДТП та схемою ДТП.
Згідно із висновком судової автотехнічної експертизи №162 складеної 27.06.2007р. дії водія автомобіля ЗІЛ-130 Глевацького В.Г. стали причиною виникнення ДТП.
Відповідно до п. 10.1 та п. 13.3 Правил дорожнього руху України водій перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Під час обгону, випередження, об’їзду перешкоди чи зустрічного роз’їзду необхідно дотримуватись безпечного інтервалу щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Колегія суддів, розглянувши схему моделювання безпечного заїзду автомобіля «ЗІЛ – 130» в двір будинку № 8 у провулку Музейному в м. Києві, прийшла до висновку, що водій автомобіля «ЗІЛ – 130» Глевацький В.Г. при об’їзді нерухомої перешкоди, припаркованого автомобіля «Audi A8 Quatro», не вибрав безпечного бокового інтервалу і при повороті вправо для заїзду у двір будинку № 8 не переконався, що це є безпечним для інших учасників руху, що і стало причиною ДТП.
Також слід зазначити, що дії водія автомобіля «Audi A8 Quatro» Долгова М.Ф. сприяли виникненню ДТП, однак даної дорожньо-транспортної пригоди можна було уникнути, якщо б водій автомобіля ЗІЛ – 130» Глевацький В.Г. вибрав при маневрі безпечний боковий інтервал.
До того ж, як зазначено експертом у висновку : «Враховуючи ширину проїзної частини провулку Музейного (6,8м), габаритну ширину автомобіля «ЗІЛ – 130» (2,5м.), безпечний інтервал (0,5м), а також місце розташування на проїзній частині місця зіткнення (1,8м. від правого краю проїзної частини) і місце розташування пошкоджень на автомобілях «ЗІЛ – 130» та «Audi A8 Quatro», можна зробити висновок про те, що автомобіль «ЗІЛ – 130» при максимальному радіусі повороту зовнішньої габаритної точки (Rпр=8,9м) технічно міг виконати поворот вправо для заїзду у двір будинку №8 таким чином, щоб уникнути наїзду на автомобіль«Audi A8 Quatro» ».
Наведене вище свідчить про наявність вини саме водія автомобіля «ЗІЛ – 130» Глевацького В.Г. у скоєнні ДТП, а тому ступень його вини визнається судом повною.
У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що страхове відшкодування підлягає стягненню з відповідача, як з власника автомобіля «ЗІЛ – 130», у повному обсязі.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2007р. у справі № 18/99 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» – без задоволення.
2. Матеріали справи № 18/99 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Тищенко А.І.
Верховець А.А.
11.02.08 (відправлено)