Справа №: 2-1274/11

РІШЕННЯ

Іменем    України

"11" липня 2011 р.    Олександрійський міськрайонний суд    

                                                                                  Кіровоградської області

в складі: головуючого – судді Ковальової О.Б.

             при секретарі – Полатайко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом   ОСОБА_1

до  Олександрійської міської ради

про  визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,  -

                                                В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду з позовною заявою, де просить визначити їй додатковий строк у два місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для прийняття спадщини, що лишилася після смерті її діда, ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з двох квартир, а саме:

-         однокімнатної квартири, загальною площею 30,4 кв.м, розташованої за  адресою АДРЕСА_1 та яка належала померлому на підставі договору купівлі – продажу від 15.02.1995 року;

-          однокімнатної квартири загальною площею 19,1 кв.м, розташованої за адресою АДРЕСА_2, яка належала померлому на праві приватної власності відповідно до договору купівлі – продажу від 09.10.1997 року, оскільки вказаний строк було пропущено з поважної причини;

- а також визначити їй додатковий строк  у два місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для прийняття спадщини, що лишилася після смерті її бабусі, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, яка складається з тих же самих двох квартир, якими вона володіла фактично вступивши у спадщину, яка відкрилась після смерті  ОСОБА_2.

Позов мотивує тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_2, після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, тобто на зазначені вище квартири.

Позивач вважає, що згідно з положеннями ч.3, 4, 5 ст.1268 ЦК України її бабуся ОСОБА_3 та її батько ОСОБА_4, які постійно проживали з дідом до його смерті, являючись спадкоємцями першої черги по закону фактично вступили у спадщину належним померлому ОСОБА_2 майном, тобто вищевказаними квартирами, якими користувались, здійснювали заходи по утриманню майна та розпоряджались ним. На момент смерті діда, позивач зазначає, що вона була малолітньою дитиною віком 7 років.

ІНФОРМАЦІЯ_2  померла її баба ОСОБА_3, яка фактично за життя прийняла спадщину, але будучи юридично не обізнаною не встигла виготовити та отримати свідоцтво на право власності вказаними квартирами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер  її батько, який фактично вступив у спадщину квартирами належними його батькові та матері, але заяви до нотаріальної контори не подав.

Після смерті батька позивач у встановлений законом строк, тобто у шестимісячний термін звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, баби та діда, але їй було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на дані квартири у зв’язку з пропущенням строків звернення в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу між батьками, вона постійно проживала на території Російської Федерації  та вчасно була повідомлена про смерть баби, але не знала, що її батько не звернувся вчасно до нотаріальної контори.

Вважає, що строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда та баби до нотаріальної контори нею порушено з поважних причин, що підтверджується її паспортом, згідно якого вона є громадянкою Російської Федерації та має постійне місце проживання м. Реутов Московської області; на момент смерті діда вона була малолітньою особою.

Вважає, що таким чином, згідно з положеннями ст., ст. 1258, ч.1 ст.1265, ст.1268, 1270, 1272, ч.1 ст.1276 ЦК України їй може бути визначено додатковий строк на прийняття спадщини.

Довірена особа позивача ОСОБА_6 пояснень по справі не надавала,  заявила клопотання про те, щоб передати слово  представнику  за договором ОСОБА_7.

Представник за договором пояснив, що в позові не вірно викладені позовні вимоги, вони просять задовольнити їх в частині  щодо визначення додаткового строку у три місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для прийняття спадщини, що лишилася після смерті  бабусі позивачки ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з двох квартир, а саме:

-          однокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та яка належала померлому на підставі договору купівлі – продажу від 15.02.1995 року;

-          однокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2.

         При цьому зазначив, що в позові помилково не вказано номери квартир.

Вважає, що згідно чинного законодавства,  яке діяло на той час власником спірних квартир  були в рівній мірі як ОСОБА_2, тобто дідусь позивачки так і ОСОБА_3, бабуся позивачки,  так як квартири були придбані  дідусем позивачки в той час як він перебував у шлюбі з бабусею позивачки.

Оскільки на момент смерті дідуся, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся та дідусь позивачки проживали разом за адресою АДРЕСА_1,  то  після смерті дідуся відкрилась спадщина  на належне йому майно. Вважає, що ОСОБА_3 прийняла спадщину, оскільки вчинила дії, що свідчать про прийняття спадщини, а тому відповідно до ЦК УРСР в редакції 1963 року, вона вважається особою, яка вступила в управління спадковим майном, хоч заяви про прийняття спадщини не подавала та не отримувала свідоцтва про право на майно в порядку спадкування.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про смерть бабусі позивачці ніхто не повідомив, оскільки в той час вона вступала до учбового закладу та  здавала іспити.

Син померлої проживав окремо від своїх батьків за адресою                           АДРЕСА_3. Тяжко хворів протягом  останніх  5 років та помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Заяви нотаріусу про прийняття спадщини також не подавав.

А коли позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, то їй повідомили, що необхідно звернутись до суду з заявою про визначення додаткового строку, для прийняття спадщини, що лишилася після смерті її бабусі, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.  Вважає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, оскільки:  позивачці не було повідомлено вчасно про смерть бабусі; в цей час вона здавала вступні іспити до учбового закладу; проживає на території Російської Федерації;  та на той  час в м. Олександрії в першій нотаріальній конторі був відсутній державний нотаріус, а тому  нотаріус з м. Світловодська приїжджала один раз в неділю та здійснювала прийом громадян.

Представник відповідача вважає, що навіть ті позовні вимоги, які зараз в судовому засіданні усно уточнив представник, який діє за договором,  не підлягають задоволенню, оскільки  викладені в такій редакції позовні вимоги не можуть мати правових наслідків,  оскільки якщо суд прийме рішення і задовольнить позовні вимоги, то в подальшому позивач не буде мати можливості отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, оскільки вона немає правовстановлюючого  документу про те, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент смерті мала на праві власності якесь спадкове майно.  Він не заперечує того факту, що можливо позивач є єдиним спадкоємцем, але вважає, що це питання повинно вирішуватись в порядку спадкової трансмісії або в іншому якомусь порядку.

Вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги не підлягають  задоволенню.

Відповідно до діючого законодавства, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і ч., ч.1, 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.  Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що дідусю позивачки на праві власності належали: однокімнатна квартира, яка  розташована за  адресою АДРЕСА_1 та однокімнатна квартира розташована за адресою                          АДРЕСА_2.

 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивачки - ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої ввійшли  дані дві квартири.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.   

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.      

Відповідно до вимог ст.  548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.   

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.   

Установивши, що дідусь позивачки помер в 1998 році, суд, вирішуючи даний спір, вважає необхідним застосовувати до спірних правовідносин положення ст., ст. 548, 549 ЦК УРСР.

При цьому суд зазначає, що є не можливим застосування до спірних правовідносин норм ч.3, 4, 5 ст.1268 ЦК України, на які посилається позивач та які  вказані в позові.    

  Після смерті ОСОБА_2, який помер в 1998 році,  до нотаріальної контори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини не звернулись та позивачем і її представниками не надано доказів, що  вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Крім того представник позивача,  підтримуючи позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,  пояснив, що до смерті  дідуся, дідусь та бабуся позивачки постійно проживали разом. Однак вимоги про визнання факту постійного проживання разом з спадкодавцем, при встановленні якого особа відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК вважається такою, що прийняла спадщину, чи встановлення факту прийняття спадщини згідно ст. 549 ЦК УРСР  (в ред.1963 р.) позивач не заявляла. Суд, вирішуючи даний спір, вживав заходів до з’ясування зазначених доводів, але представники позивача заяви про уточнення змісту позовних вимог не подали.  

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.    

          Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови  №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.  

Повідомленням нотаріальної контори підтверджується, що ніхто із спадкоємців  заяву  про прийняття спадщини не подавав, спадкова справа станом на 13 травня 2011 року після смерті бабусі позивачки ОСОБА_3 не заводилася (а.с.22). Постановою державного нотаріуса від 20 квітня 2011 року відмовлено  позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказані квартири в зв’язку з пропуском строку прийняття спадщини (а.с.17).  

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропущення строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.    Додатковий строк, достатній для  подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, установленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.  

          Згідно ст.60  ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.    

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем та його представниками не наведено поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки сама позивачка в заяві вказала, що вона була вчасно повідомлена про смерть бабусі ОСОБА_3 та не знала, що її покійний батько, який проживав з її дідом та бабою, не звернувся після їх смерті до нотаріальної контори, а тому доводи представника позивача про те, що позивачці не було відомо про смерть бабусі суд вважає безпідставними;  а також до суду не надано доказів, які б свідчили про наявність на той час для позивача перешкод щодо подачі такої заяви, оскільки позивач мала можливість подати заяву про прийняття спадщини іншому нотаріусу як за своїм місцем проживання так і в м.Олександрії, а не тільки до 1-ої Олександрійської державної нотаріальної контори, де на той час не було нотаріуса, як стверджує представник позивачки.

Наведене свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи.

          Керуючись ст., ст. 11, 59, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

РІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до  Олександрійської міської ради про  визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, а особи, які брали участь  у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.   

Суддя: