Справа № 2-8051/2010

     РІШЕННЯ

       Іменем України

            13 січня 2011 року                                                                                     м. Запоріжжя

           Комунарський районний суд м. Запоріжжя  у складі:

          головуючого судді                                                                              Холода Р.С.,

           при секретарі                                                                                       Родніковій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, зареєстрованого 12.08.1995 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (актовий запис № 408), посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося. З роками виявилося, що у позивача та відповідача різні погляди на сімейне життя, між ними втрачено почуття любові та поваги. Шлюбні відносини припинені з липня 2009 року. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде мешкати з матір’ю.  

                 Позивач у судовому засіданні свої вимоги, викладені у позові, підтримав та додатково пояснив суду, що на цей час він з відповідачем вже тривалий строк мешкають окремо. У нього вже є своя родина, а всі спірні питання про спільно набуте майно під час шлюбу вирішено. Так, 25.10.2010 року між ним та відповідачем складений нотаріально засвідчений договір поділу майна та того ж дня відповідач написала нотаріально завірену заяву, що до позивача не має жодних майнових та фінансових претензій. Крім того, позивач зазначив, що відновити стосунки, які були між ним та відповідачем неможливо,  і остання погоджувалася на розірвання шлюбу. Відповідач відразу продала автомобіль, який їй належав на праві зазначеного укладеного договору поділу майна, що свідчить на його думку про факт відношення самої відповідачки до відновлення шлюбних відносин.  

                Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти заявленого позову. ОСОБА_2 пояснила, що дійсно вони вже тривалий час мешкають окремо, майно, набуте у шлюбі розділили, дитина від шлюбу мешкає з нею, але вони просить надати час для примирення з позивачем.

         На пропозицію суду про надання строку для примирення позивач категорично відмовився, так як вважає, що шлюбні відносини давно припинені, у нього інша родина і зареєстрований шлюб обмежує його особисту свободу.

                 Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню  виходячи  з  наступного.             

Судом встановлено, що сторони 12.08.1995 року зареєстрували шлюб у Комунарському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис № 408. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде мешкати спільно з матір’ю. Шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  вже припинені, спільного господарства вони не ведуть, позивач вже фактично має іншу родину, майно подружжя поділено (а.с. 9-10). Подальше спільне подружжя і збереження шлюбу неможливо.

Згідно ст. 111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, позивач вважає неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов’язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до статті 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд приходить висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, встановлені у справі, свідчать про те, що він фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї  стало неможливим, його  формальне існування обмежує особисту свободу позивача, порушує його особисті інтереси, що мають істотне значення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59, 60, 88, 130, 174, 208, 209, 212, 214-215, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 111-115 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований 12.08.1995 року Комунарським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького міського управління юстиції (актовий запис № 408) –розірвати.

ОСОБА_2 залишити прізвище «ОСОБА_2», яке було змінене під час державної реєстрації шлюбу між сторонами.

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.

                   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                            Р.С. Холод