УХВАЛА

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-1932/11

1 липня 2011 року                                                                                  м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з заявою про забезпечення позову, поданого ним в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно.

Для забезпечення позову представник позивача просить вилучити предмет застави: автомобіль CHERY, модель А15 AMULET, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1, та передати його у володіння ПАТ КБ «Приватбанк», а також обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон. Як підставу для вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначає обставину, що відповідач не виконала належним чином зобов’язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом Зазначив, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.1,3 ст. 151 ЦПК України суд по заяві осіб, які приймають участь у справі, може прийняти передбачені цим Кодексом, міри до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності  на  це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності  судом  можуть бути застосовані інші види  забезпечення позову. Суд  може  застосувати  кілька  видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути  співмірними  із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз. 1,3 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. №9 зі змінами розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки  позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.  

Із матеріалів справи встановлено, що представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно. Між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_3 08.08.2008 р. було укладено кредитно-заставний договір, згідно з яким остання отримала кредит, а з метою забезпечення повного і своєчасного виконання кредитно-заставного договору в заставу ПАТ КБ «Приватбанк» передала автомобіль CHERY, модель А15 AMULET, 2008 року випуску, р/н НОМЕР_1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заходи, прийняті позивачем під час укладання кредитно-заставного договору є достатніми і виключають необхідність вилучати предмет застави та передавати його позивачу.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно  залишати  територію України,  за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен  має  право  володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу.

У заяві представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не наведені докази, які б вказували на дійсний намір відповідачки виїхати за межі України. Також представником позивача не були надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 208-210, 293 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. №9 зі змінами,

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, поданого ним в інтересах Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно за необґрунтованістю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                          Ж.І.Кордюкова