2-а-2384/11  

                                                                                                  22.04.2011

                                                       ПОСТАНОВА   

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ   

                   22 квітня 2011 року                                                                  м. Токмак        

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Ушатий І.Г., розглянувши  в приміщені Токмацького районного суду в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Токмак про визнання бездіяльності щодо нездійснення нарахування щомісячної доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,

ВСТАНОВИВ:

             11.04.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Токмак, яким просить визнати бездіяльність відповідача по невиконанню з 02 жовтня 2010 р. по 10 квітня 2011 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірною та визнати її право на отримання недоплаченої щомісячної доплати до пенсії, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 02 жовтня 2010 року по 10 квітня 2011 рік, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії за вказаний період часу та зобов'язати відповідача в подальшому починаючи з 01 квітня 2011 року виплачувати їй щомісячну доплату до пенсії.

          Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна надбавка до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога виплачувалась в меншому розмірі.

          Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.    

             ОСОБА_1 є пенсіонеркою, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Токмак, що підтверджується паспортом позивача та довідкою відповідача.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.   

            Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.     

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.       

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.         

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.      

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.         

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, в у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Встановлено, що відповідачем відповідне підвищення пенсії позивачу як «дитині війни» в належному розмірі не здійснено.

Особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).   

Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу та не оспорював виплачені ним позивачу за цей період суми, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.

Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, тому право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем його права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушене чи ні. Тому вимога позивача про зобов’язання в подальшому проводити виплату державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – не підлягає задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж позовних вимог, суддя визнає необхідним визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу в належному розмірі  підвищення до пенсії, як дитині війни неправомірною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Токмак нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну доплату до пенсії за період з 11 жовтня 2010 року по 10 квітня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично виплачених сум.

         При ухваленні постанови, враховуючи, що виплати набавки до пенсії особам, які мають статус «дитина війни», за  кожний рік передбачені Державним бюджетом України на певний рік, і органи державної влади здійснюють виконання Державного бюджету України протягом кожного бюджетного періоду, тому слід визначити кінцеву дату здійснення відповідних нарахувань та виплат за позовними вимогами за 2010 рік, та початкову дату стягнень по позовним вимогам позивача, які стосуються 2011 року.

        На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 7-11, 71, 99, 100, 158, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -   

                ПОСТАНОВИВ:   

           Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Токмак про визнання бездіяльності щодо нездійснення нарахування щомісячної доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком –задовольнити частково.   

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Токмак Запорізької області щодо нездійснення нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11 жовтня 2010 року по 10 квітня 2011 року неправомірною.

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Токмак Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 р. та з 01.01.2011 р. по 10 квітня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум,   виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.    

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня  отримання копії постанови.

Суддя: (підпис)                                                                        З оригіналом згідно

Суддя Токмацького районного суду  

Запорізької області                                                                              І.Г. Ушатий