УКРАЇНА
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11 лютого 2008 року Справа № 08/317-07
Колегія суддів у складі: головуючого судді Істоміна О.А., судді Лащенко Л.Д., судді Кравець Т.В.
При секретарі –Тяпкіній В.А.
За участю представників сторін:
Позивача –Конопля О.М. (дов. № 01-62юр/4240 від 03.08.07 р.).
Відповідача –Єфімова М.О. (дов. № 155/юр від 27.12.2004 року).
розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 28 Х/2-6 від 09.01.08 р.) позивача, АК «Харківобленерго», м. Харків на Рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2007 р. по справі № 08/317-07.
за позовом – АК «Харківобленерго», м. Харків
до КП «Харківські теплові мережі», м. Харків
про стягнення 2330,30 грн..
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2007 р. (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі»на користь АК «Харківобленерго», м. Харків 1437,65 грн. інфляційних, 556,91 грн. 3 % річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційцно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені в сумі 803,54 грн. відмовлено. Рішення прийнято судом з посиланням на те, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане; п. 2 ст. 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені). На момент подачі позову до суду термін позовної давності стосовно стягнення пені сплинув, так як сума боргу на яку позивач нарахував пеню, виникла в період з 01.05.05 р. по 30.10.05 р.. З метою примусового стягнення боргу за вказаний період та застосування санкцій за невиконання зобов’язання по договору позивач звернувся до суду. Рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2005 року по справі № 49/269-05 позов був задоволений частково, у тому числі була стягнута пеня за невиконання зобов’язання..
Позивач – АК «Харківобленерго», м. Харків з Рішенням господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить Рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 803,54 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, та вказує на те, що нарахування пені в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та умовам діючого між сторонами договору. Апелянт свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Тобто, кредитор у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання боржником має право нарахувати пеню за весь час його прострочення.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду просив рішення господарського суду Харківської області скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, суд встановив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області підлягає скасуванню, позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2002 року між сторонами було укладено договір на користування електричною енергією № 702, який позивач вважає пролонгованим на 2007 рік. Відповідно до умов договору позивач АК «Харківобленерго», м. Харків зобов’язувався постачати електричну енергію, а відповідач КП «Харківські теплові мережі», м. Харків проводити оплату використаної електричної енергії, відповідно до чинних тарифів.
Позивач АК «Харківобленерго»у період з травня по жовтень 2005 року виконав свій обов’язок по передачі відповідачу електроенергії, а відповідач спожив отриману електроенергію, однак свій обов’язок по своєчасній оплаті спожитої електроенергії не виконав, внаслідок чого утворилась грошова заборгованість, яка станом на 19.01.2006 року складала 1556533,71 грн., що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2005 року по справі № 49/269-05.
13.09.2007 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив господарський суд Харківської області стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2330 грн. 30 коп. Під заявленим боргом позивач розуміє нараховані ним 3% річних у розмірі 556 грн. 91 коп. (за період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року), індекс інфляції 969 грн. 85 коп. (за період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року), пеню –803 грн. 54 коп. (за період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року). Сумою невиконаного грошового зобов’язання позивач визнає рішення господарського суду Харківської області від 19.12.2005 року по справі № 49/269-05.
30.10.2007 року позивач надав до господарського суду Харківської області уточнення до позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2798 грн. 10 коп.. Під заявленим боргом позивач розуміє нараховані ним 3% річних у розмірі 556 грн. 91 коп. (за період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року), індекс інфляції 1437 грн. 65 коп. (за період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року), пеню –803 грн. 54 коп. (за період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року).
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів зокрема шляхом:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов’язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідного органу їхніх посадових осіб і службових осіб;
Порядок подання позову до господарського суду регулюється Розділом V 111 Господарського процесуального кодексу України, стаття 54 ГПК України визначає форму і зміст позовної заяви та зобов’язує позивача викласти у позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначити докази, що підтверджують позов; послатися на законодавство, на підставі якого подається позов; надати обґрунтований розрахунок суми, що стягується чи оспорюється.
За змістом поданої позивачем позовної заяви та уточнень до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2798 грн. 10 коп. Такий борг відповідача визначений позивачем самостійно, без будь –яких первинних документів, які б підтверджували виконання позивачем у період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року будь –якого зобов’язання перед відповідачем і невиконання відповідачем свого обов’язку по оплаті прийнятого від позивача зобов’язання. Склад боргу (боргове зобов’язання) позивач визначає як 3% річних –556 грн. 91 коп., індекс інфляції –1437 грн. 65 коп., пеня –803 грн. 54 коп.. Підставу виникнення боргу позивач за змістом позовної заяви визначає таким чином: - “Правомірність нарахування суми основного боргу за прострочку виконання якого нараховані індекс інфляції, 3% річних та пеня підтверджується рішенням господарського суду Харківської обл. від 19.12. 2005 року по справі № 49\269-05, яким вказана сума основного боргу стягнена з відповідача у сумі 736654 грн. 34 коп. та ПДВ у сумі 147330 грн. 86 коп.” У якості доказу, що підтверджує наявність у відповідача грошового зобов’язання перед позивачем у період з 01.02.2007 року по 31.07.2007 року позивач до позовної заяви додає вказане Рішення господарського суду Харківської обл. по справі № 49/269-05 від 19.12 2005 року.
Як свідчать надані позивачем в обґрунтування позовної заяви докази, дійсно господарським судом Харківської області у 2005 році була розглянута справа № 49/269-05 за позовом АК “Харківобленерго”, м. Харків до КП «Харківські теплові мережі», м. Харків про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань. По вказаній справі було ухвалено рішення від 19.12.2005 р., яким з відповідача –КП «Харківські теплові мережі», м. Харків було стягнуто 736654,33 грн. заборгованості за електричну енергію та ПДВ на електричну енергію у розмірі 147330,86 грн., 26724,78 грн. КРЕ, 5344,95 грн. ПДВ на КРЕ, 24549,29 грн. пені, 115329,49 грн. інфляційних витрат, 83684,56 грн. 3 % річних, 7938,84 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат. В частині стягнення 104657,49 грн. пені відмовлено. В решті позову провадження у справі припинено. 25 січня 2006 року на виконання прийнятого судом рішення господарським судом Харківської обл. був виданий наказ на примусове виконання прийнятого судом рішення.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 1994,56 грн., виходив з того, що господарським судом по справі № 49/269-05 був встановлений факт наявності грошової заборгованості відповідача перед АК “Харківобленерго”. На час розгляду справи 08/317-07 відповідач не виконав належним чином рішення суду від 19.12.2005 року по справі № 49/269-05, не сплатив у визначені строки та розмірі суму заборгованості, тобто не надав суду докази, які б підтверджували виконання взятих відповідачем зобов’язань за договором. Оскільки, відповідач не надав доказів припинення виконання зобов’язання, яке виникло на підставі рішення суду від 19.12.2005 року по справі № 49/269-05, тому грошова вимога про стягнення з відповідача 1437,65 грн. інфляційних витрат, 556,91 грн. трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов’язання судом задоволена. В частині стягнення пені в сумі 803,54 грн. судом відмовлено, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Проте, судова колегія не може погодитись з таким висновком господарського суду, виходячи із наступного.
Статтею 509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Стаття 510 Цивільного кодексу України встановлює, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.
Частина 3 вказаної статті передбачає, що якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За змістом вказаної статті Цивільного кодексу України, якщо позивач вважає, що в період з 01.02.07 р. –31.07.07 року у зв’язку з виконанням позивачем (кредитором) будь-якої певної дії по передачі майна, роботи, послуги і таке інше відповідачу, відповідач став його боржником, то у змісті позовної заяви, як того вимагає стаття 54 ГПК України, позивач повинен був би викласти, який саме свій обов’язок боржника за зобов’язанням він виконав (у даному випадку передав електроенергію), а відповідач прийняв виконане боржником, а свій обов’язок по оплаті не виконав і відповідно набув статус боржника відносно позивача у невиконаному зобов’язанні. Посилання на такі обставини в позовній заяві відсутні. Розмір боргових зобов’язань сторін, які виникли з 01.02.07 р. –31.07.07 р., на підставі укладеного договору, ні в позовній заяві, ні в розрахунку позовних вимог не викладені, відповідно суд не має можливості визначити розмір невиконаного відповідачем грошового зобов’язання за вказаний період та застосувати до боржника санкції передбачені ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Щодо посилання позивача, як на підставу застосування до боржника відповідальності за порушення грошового зобов’язання на рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням господарського суду Харківської області по справі № 49/269-05 встановлено, що відповідач КП «Харківські теплові мережі»у період з 01.05.2005 р. по 30.10.2005 р. не виконав свій обов’язок по укладеному між сторонами на постачання електроенергії договору, не сплатив в установлений строк кредитору грошову суму, чим порушив права позивача (кредитора). У відповідності до статті 1 ГПК України, статті 16 Цивільного кодексу України позивач звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду Харківської області і просив суд захистити його право кредитора, шляхом застосування до боржника заходів примусового виконання обов’язку по оплаті отриманого товару і застосування до боржника санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, у тому числі шляхом застосування до боржника, який прострочив виконання свого обов’язку, положень статті 625 Цивільного кодексу України та пені за неналежне виконання зобов’язання за договором.
Як свідчать надані позивачем докази, рішенням господарського суду по справі № 49/269-05 права позивача були захищені шляхом можливості застосування до боржника ( відповідача) заходів примусового виконання зобов’язання, про що свідчить і виданий господарським судом наказ на примусове виконання.
У зв’язку з набранням чинності судовим рішенням по справі № 49/269-05 між сторонами почали діяти нові правовідносини, які пов’язані не з виконанням зобов’язань за договором ( строками, порядком і таке інше), а інші правовідносини, які врегульовані не цивільним, а іншим законодавством України і пов’язані з виконанням (або відмовою від виконання) прийнятого судом рішення. Відповідно, і наслідки невиконання судового рішення знаходяться за межами відносин, що регулюються цивільним законодавством (п.2 ст.1 Цивільного кодексу України «до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванню однієї сторони другій стороні … цивільне законодавство не застосовується…»).
Таким чином, позовні вимоги позивача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не відповідають діючому законодавству України, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати н інформаційно–технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.1, 16, 509, 510 Цивільного кодексу України ст.ст. 54, 99, 101, п.2 ст.103, п.п. 2, 4, ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одноголосно,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу АК «Харківобленерго»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2007 р. по справі № 08/317-07 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з АК “Харківобленерго” на користь КП «Харківські теплові мережі», м. Харків державне мито у сумі 51 грн., сплачене за подання апеляційної скарги.
Господарському суду видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Лащенко Л.Д.
Суддя Кравець Т.В.