Справа  № 2а-163/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.04.2011 року  суддя   Городоцького  районного  суду  Львівської  області Малахова –Онуфер А.М., розглянувши  в порядку скороченого провадження в м.Городок справу  за  позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому  районі  Львівської області про визнання протиправними дій щодо ненарахування і не виплати щомісячної надбавки до пенсії та  зобов"язання  провести перерахунок і виплату щомісячної надбавки до пенсії, як «дитині війни»,-

в с т а н о в и л а :

06 квітня 2011 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до  відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому  районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання протиправними дій щодо ненарахування і не виплати щомісячної надбавки до пенсії та зобов"язання провести перерахунок і виплату щомісячної надбавки до пенсії як «дитині війни», мотивуючи свої вимоги тим, що відноситься до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір виплаченого їй підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просить зобов'язати відповідача здійснити відповідні нарахування і виплату їй щомісячного підвищення до пенсії за період часу із 09.07.2007р. і на день ухвалення рішення по справі.

Ухвалою судді від 07.04.2011 року позов в частині зобов"язання відповідача провести нарахування щомісячного підвищення до пенсії як «дитині  війни» за період часу із 09 липня 2007 року  по 05 жовтня 2010 року включно залишено без розгляду та відкрито скорочене провадження по справі в межах строку звернення до адміністративного суду - з 06 жовтня  2010 року по 06 квітня 2011 року включно. Також  цією ухвалою відповідачу було запропоновано у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати через канцелярію суду заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області  14.04.2011р. подав до суду письмове заперечення в якому позов не визнав, крім цього зазначив, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 цього Закону, так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Законодавством України не визначено розміру мінімальної пенсії за віком для визначення підвищень до пенсії дітям війни. Встановлення розміру таких підвищень виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489-V було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 статтю 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст. 70 цього Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року. Однак зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»у видаткову частину не внесені і тому кошти на виплату підвищень до пенсії дітям війни в 2007 році були відсутні. Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28 грудня 2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де передбачено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано таким, що не відповідає Конституції України. Положення пункту 41 розділу ІІ цього Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення № 10-рп/2008, тобто з 22.05.2008 року. Проте, рішення про відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції чинній до внесення змін до неї, Верховною Радою України не приймалося. Разом із тим пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»було встановлено, що у 2008 році дітям війни до пенсії підвищення проводяться у таких розмірах : з 22 травня –48,10 грн., з 01 липня –48,20 грн., з 01 жовтня –49,80 грн.. Тому  підвищення до пенсії дітям війни обчислюється відповідно до цієї постанови № 530 від 28.05.2008 року, а відтак позовні вимоги вважає безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.  

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.

Позивачка має статус «Дитини війни».  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до положень ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.       

           Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.  Враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суддя приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.

            У  2010р. –2011р. дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.   

            З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачці в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у період з 06.10.2010р. по 06.04.2011р. включно не здійснював, а проводив виплату відповідно до п.8 постанови КМУ від 28.05.2008р. №530. За таких обставин суддя вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

            За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.     

           Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті  підвищення  до пенсії, яке передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% підвищення  до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але не було вчинено жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати.

          Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, тобто у даному випадку має місце із сторони відповідача  протиправна бездіяльність.

           Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.    

           А відтак, підлягає захисту право позивачки щодо проведення нарахувань та відповідних виплат за період з 06 жовтня 2010 року по 27 квітня 2011 року включно, із врахуванням вже виплаченої суми, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача  щодо виплати надбавки до пенсії в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України" Про соціальний захист дітей війни"- 30% мінімальної пенсії за віком, а також  зобов'язання відповідача виконати певні дії.

            Керуючись ст.ст.19, 22 Конституції України, Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.ст. 11, 99,  158-164, 183-2, 254 КАС України, –

п о с т а н о в и л а :

                   адміністративний позов задоволити.   

           Визнати  протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у  Городоцькому районі Львівської області щодо ненарахування і не виплати підвищення до пенсії як дитині війни  ОСОБА_1 за період із  06 жовтня 2010 року по 27 квітня  2011 року включно, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Львівської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 06 жовтня 2010  року по 27 квітня 2011 року включно, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та з врахуванням виплачених їй сум за цей період.

       Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.   

Суддя           А. М. Малахова-Онуфер