Справа №  2-185/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року                                                              Новгородківський районний суд

                                                                                Кіровоградської області

у складі:          головуючої судді          Сосновської Л.І.,

                    при секретарі          Троян Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Інтер-Контакт-Агро»про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

          Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, який мотивувала тим, що їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю належить земельна ділянка, площею 6 га, яка розташована на території Спасівської сільської ради Новгородківського району.

          В 2006 р. позивачка працювала у ТОВ «Інтер-Контакт-Агро»і за умови залишення на роботі їй було запропоновано керівництвом підприємства підписати договір оренди земельної ділянки на 20 років. Вона не бажала підписувати договір, але була змушена це зробити, так як іншої роботи у селі не має.

          Даний договір суперечить інтересам позивачки, так як у неї не було волевиявлення на його підписання, а тому вона звернулася до відповідача із проханням про розірвання договору, але їй було відмовлено.

          Позивачка та її представник-адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг (а.с.10), в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволені. Позивачка суду пояснила, що вона в 2006 р. працювала у ТОВ «Інтер-Контакт-Агро»на посаді бухгалтера. Кожного дня керівництво підприємства ставило вимогу про підписання договору оренди земельної ділянки на 20 років. Вона не мала іншого виходу і була змушена підписати договір на 20 років, так як у сільській місцевості іншої роботи не має. На даній посаді позивачка пропрацювала до червня 2008 р. та звільнилася за власним бажанням. Крім того, зазначила, що на протязі всього часу дії договору оренди вона отримувала орендну плату вчасно та у повному обсязі. Після звільнення вона зверталася в усній формі до керівництва підприємства про розірвання договору оренди. Про можливість визнання договору недійсним у судовому порядку дізналася лише у 2011 р. через ЗМІ і відразу звернулася до суду. Просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 03.03.2006 р., зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра ДЗК за №560 від 04.08.2006 р.

          Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності (а.с.48), позов не визнав та заперечував проти його задоволення. Суду пояснив, що позивачка працювала у ТОВ «Інтер-Контакт-Агро»до 2008 р., після чого звільнилася за власним бажанням. Дійсно, у 2006 р. укладалися договори оренди землі, в тому числі і з позивачкою. Ніякого тиску на працівників підприємства не чинилося. Факт того, що позивачка за власною волею уклала спірний договір підтверджується тим, що після звільнення вона продовжувала отримувати орендну плату, яка виплачувалась вчасно і в повному розмірі, і ніяких заперечень відносно цього у неї не виникало. Крім того, зазначив, що жодної людини не було звільнено з підприємства на підставі не бажання продовження дії договору оренди землі.

          Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала у ТОВ «Інтер-Контакт-Агро»і її також як і позивачку було змушено керівництвом підприємства підписати договір оренди землі на тій підставі, що вона залишиться на роботі. Кожного дня керівництво погрожувало звільненням у разі не заключення договору, але нікого з тих хто не підписав договір звільнено не було.

          Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що у 2006 р. він працював керуючим Спасівського відділу ТОВ «Інтер-Контакт-Агро». Кожного дня під час проведення нарад керівництво змушувало працівників підписати договір оренди землі за умови залишення на роботі. Свідку відомо, що жодної людини, яка не захотіла підписувати договір оренди, звільнено на цій підставі не було.

          Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

          Судом встановлені такі факти і відповідні  їм правовідносини, які регулюються ст.ст. 203, 231 ЦК України,  ст.93 ЗК України, ст.ст. 13, 16, 18 Закону України «Про оренду землі».

 Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від  06.11.2009 р. при розгляді даної категорії справ суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Так, згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ст.ст.16, 18 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди землі здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набути право оренди на таку земельну ділянку. Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки –засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що позивачці на підставі державного акту на право приватної власності на землю належить земельна ділянка, площею 6 га, яка розташована на території Спасівської сільської ради Новгородківського району (а.с.7).

В 2006 р. позивачка працювала у ТОВ «Інтер-Контакт-Агро», а у 2008 р. звільнилася за власним бажанням. 03.03.2006 р. вона уклала із відповідачем спірний договір оренди землі строком на 20 років, який зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра ДЗК за №560 від 04.08.2006 р. (а.с.8). В судовому засіданні позивачка стверджувала, що укласти договір її змусило керівництво погрожуючи звільненням, а власної волі вона не мала.

Згідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що позивачкою та її представником не доведено, що спірний договір було укладено під тиском.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка пропрацювала на підприємстві до 2008 р. До 2011 р. ніяких заперечень щодо дії договору з її боку не надходило. Вона весь цей час продовжувала отримувати орендну плату за користування землею, що підтверджується її підписами у відомостях на видачу орендної плати (а.с.21-25, 27-29, 30-31, 33-34, 36, 39-40, 42-43, 44-45, 46-47). Відсутність претензій із боку позивачки щодо виконання взятих на себе зобов’язань відповідачем, згідно спірного договору оренди землі, на протязі трьох років після припинення трудових відносин між сторонами, свідчить про те, що у позивачки не було жодних нарікань і вона погоджувалась із умовами договору та визнавала їх законними.

Таким чином,  на підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнавати недійсним договір оренди землі від 03.03.2006 р., зареєстрований у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра ДЗК за №560 від 04.08.2006 р., як такий, що був вчинений під впливом насильства.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.258 ЦК України існує спеціальна позовна давність у п’ять років, яка застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства. Позивачка намагалася довести, що договір оренди земельної ділянки вона підписала 03.03.2006 р. під тиском, але з позовом звернулася до суду 24.05.2011 р., тобто пропустила строк позовної давності, а питання про його поновлення перед судом не ставилось.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати необхідно покласти на позивачку, так як її позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 203, 231 ЦК України,  ст.93 ЗК України, ст.ст. 13, 16, 18 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 10, 60, 88, 209,  213 –215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          У задоволені цивільного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Інтер-Контакт-Агро»про визнання недійсним договору оренди землі –відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через суд першої інстанції.

          Суддя                                                                                          Л.І. Сосновська