Дата документу: 02.06.2011

Справа № 2-1421/11

РІШЕННЯ

                                                                          ІМЕНЕМ УКРАІНИ

02 червня 2011 року                                                                                                м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі, ділової репутації та спростування неправдивої інформації,

                                                       В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування неправдивої інформації, стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн. та судових витрат в сумі 171 грн..

Згідно позовної заяви, 13.12.2010 року в 09 годин 15 хвилин в судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя під час розгляду цивільної справи № 2-214\11 за позовом ОСОБА_3 (представник позивача ОСОБА_1) до Запорізької міської ради та ОСОБА_2, треті особи Управління Держкомзему в місті Запоріжжі, ДП «Центр земельного кадастру, КП «Градпроект», по усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суддя Гнатик Г.Є. відкрила судове засідання, оголосила склад суду, роз’яснила сторонам їх права, а потім надала слово для пояснень позивачу, його представнику, а потім відповідачу ОСОБА_2 і її представнику ОСОБА_4.

При цьому, під час надання своїх пояснень відповідач ОСОБА_2, на думку ОСОБА_1, поширила стосовно нього недостовірну інформацію, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію.

Зокрема, ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_1 погрожував її внуку, коли той переносив кирпичі, і говорив, що посадить його до тюрми, що перед придбанням нерухомості у циган, привозив їм гроші на горілку та на наркотики, говорив, що всіх купить та забере землю, що він раніше був депутатом та йому все сходить з рук і він державний «кидайла», що він викрав документи у ОСОБА_2 стосовно спільного домоволодіння, висловлювався образливими і нецензурними словами та погрожував їй переслідуваннями з боку правоохоронних органів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та пояснив, що ОСОБА_2 виступаючи з поясненнями в судовому засіданні 13.12.2010 року поширила стосовно нього неправдиві відомості, чим принизила його честь, гідність та ділову репутацію. В наслідок цього, через моральні страждання, переживання та порушення душевної рівноваги, через те що він був ображений та принижений в присутності судді, адвокатів та фактично був вимушений виправдовуватись перед ними, в нього погіршився стан здоров’я, що підтверджується довідками лікарів та кардіограмами.

Представник позивача ОСОБА_5 вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позові. Пояснив, що доказом факту приниження честі, гідності і ділової репутації позивача, викладеного в позовній заяві, є диск звукозапису судового засідання 13.12.2010 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та пояснила суду, що дійсно була присутня в судовому засіданні 13.12.2010 року. Захищаючись проти позову як відповідач по справі давала свої пояснення  виключно в рамках заперечень проти обставин, викладених в позовній заяві. Тоді ж, навіть якщо і говорила слова, які зазначені в позові ОСОБА_1, то ця інформація відповідає дійсності, що можуть підтвердити свідки, які неодноразово чули, як позивач висловлювався образливими і нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та переслідуванням з боку правоохоронних органів, висловлював намір давати хабарі представникам органів державної влади щоб заволодіти правами з спірних правовідносин.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 проти позову також заперечувала та просила в його задоволенні відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, прояснив, що відповідач ОСОБА_2 є його бабусею. В судовому засіданні 13.12.2010 року він присутній не був, але підтвердив той факт, що одного разу коли він з товаришем переносив у своєму дворі кирпичі, то ОСОБА_1 погрожував їм кримінальною відповідальністю, а також в його присутності ображав бабусю.

Судом заслухано аудіо запис пояснень ОСОБА_2, даних нею під час судового засідання 13.12.2010 року.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.02.2010 року ОСОБА_3 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідачів: Виконавчого комітету Запорізької міської ради та ОСОБА_2, треті особи: Управління Держкомзему у місті Запоріжжі, ДП «Центр державного земельного кадастру»та КП «Градпроект», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та виділ частки.

В ході судового засідання по розгляду цієї цивільної справи № 2-214\11 (суддя Гнатик Г.Є.), при наданні пояснень з приводу заявленого позову, відповідач ОСОБА_2, на думку ОСОБА_1, який приймав участь в даному судовому засідання в якості представника своєї дружини ОСОБА_3, яка є позивачем по справі, зробила декілька висловів, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа,  особисті  немайнові  права  якої  порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь,  а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу,  вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.

 Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових громадських чи інших обов’язків.

Пункт 15 цієї ж Постанови Пленуму визначає, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправильно, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях,  яких  фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються  вимоги розумності і справедливості.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, обставини зазначені в п.п. 1 і 3 ч.2 ст. 23 ЦК України не можуть стосуватись предмету даної позовної заяви.

Що стосується душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, то судом встановлено наступне.

Висловлювання ОСОБА_2 під час проведення судового засідання 13.12.2010 року вона сама вважає такими, що відповідають дійсності.

Так, факт висловлювання ОСОБА_1 погроз в адресу ОСОБА_2 та її внука, в тому числі і переслідування працівниками правоохоронних органів, а також образливих висловів на адресу відповідачки, підтвердив в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_7.

Інші висловлювання, наприклад стосовно викрадення документів, та надання грошових коштів громадянам циганської національності перед укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, не можуть бути перевірені на предмет достовірності в рамках даного судового засідання.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

 Однак, в своїй позовній заяві позивач не конкретизував які саме немайнові права порушені такими діями відповідача, на які нематеріальні блага позивача вони посягають, у чому саме полягають душевні, фізичні чи інші страждання, причинний зв'язок між спричиненням шкоди і фізичними, душевними чи іншими стражданнями, що настали, а також взагалі не обґрунтував розмір компенсації, яку він просить стягнути.

Крім того, відповідно до ч. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі та ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.

Отже, в даному випадку, і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були учасниками і брали участь у одній цивільній справі як сторони процесу та давали свої свідчення стосовно один одного, а не стосовно інших осіб, і ці свідчення оцінювались судом як доказ.

Таким чином, ОСОБА_2 в судовому засіданні 13.12.2010 року не розповсюджувала інформацію, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а мала намір, в рамках наданих їй повноважень як відповідача по справі, на встановлення певних фактів і їх доведення. Вказана ж обставина підтверджується і звукозаписом вказаного засідання.

Отже, питання про те, що виступ ОСОБА_2 в судовому засіданні 13.12.2010 року в рамках наданих їй як відповідачу повноважень з питання надання пояснень щодо доказів, що є предметом розгляду цивільно-правового спору в суді, з метою доведення протиправних, на її думку, дій позивача, суд не може розцінювати як факт приниження його честі, гідності і ділової репутації.

Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист гідності, честі і ділової репутації та спростування неправдивої інформації, не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 277 ЦК України, п.15, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 208, 212, 214-215 ЦПК України, суд         

                                                        В И Р І Ш И В:                                                                                           

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі, ділової репутації та спростування неправдивої інформації  - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів  з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя                                                                                       В.О. Макаров