Справа №  1-54/11

В И Р О К

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року                                                  Новгородківський районний суд

                                                                      Кіровоградської області

в складі:           головуючого судді          Пасічника Д.І.,

                    при секретарі                    Катренко Т.А.,

                    за участю прокурора          Рибак О.О.,

                    захисника                              ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Новгородка кримінальну справу по обвинуваченню                                                                                                                        ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривого Рогу та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, працюючого авто електриком в ПСП «ТОП Агро», особи, що не має судимості,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

          Підсудний ОСОБА_2 своїми умисними протиправними діями скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

          Злочин вчинено при слідуючих обставинах:

          Приблизно о 06.10 годині 06.03.2011р., підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_3, що розташований по АДРЕСА_2, в ході сварки, що виникла на грунті особистих неприязних відносин, наніс потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: перелому нижньої щелепи: ментального справа, ангулярного перелому зліва зі зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 783 від 03.06.2011р. відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров’я.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у скоєному визнав повністю, суду пояснив, що потерпіло лий винен йому 100,00 грн. за дизпаливо. Вранці 06.03.2011 року він збирався на автобус і зайшов до потерпілого щоб забрати борг, але коли той став заперечувати не стримався і вдарив його. На даний момент з потерпілим примирився та відшкодував йому завдану шкоду.

          Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України при дослідженні вини підсудного ОСОБА_2 суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та оголошенням матеріалів, які характеризують особу підсудного, так як свідчення підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

          Аналізуючи докази в їх сукупності та приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у скоєному злочині, суд вважає, що його дії, в межах пред’явленого обвинувачення, вірно кваліфіковані по ч.1 ст.122 КК України, так як підсудний своїми умисними протиправними діями скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

          При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудному.

          Обставинами, що пом’якшують відповідальність підсудного, відповідно до ст.66 КК України, судом визнається щире каяття.

          Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_2, відповідно до ст.67 КК України, судом  не встановлено.

          Підсудний скоїв злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, тяжких наслідків по справі не наступило. Підсудний щиро розкаявся у скоєному, повністю визнав себе винним. За місцем проживання характеризується посередньо. Підсудний повністю відшкодував завдану злочином шкоду, про що свідчить заява потерпілого.

          На підставі викладеного суд дійшов висновку, що покарання підсудному необхідно призначити відповідно до санкції ч.1 ст.122 КК України у вигляді обмеження волі, а виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, передбаченим ст.75 КК України.

          По справі потерпілим заявлений цивільний позов про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 2000,00 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди.

          Потерпілий в судовому засіданні відмовився від свого цивільного позову та надав суду відповідну заяву про те, що жодних претензій до підсудного не має.

          Судові витрати по справі відсутні.

          Речові докази по справі відсутні.

          На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.  320-324  КПК  України, суд, —

З А С У Д И В:

          Визнати ОСОБА_2 винним по ч.1 ст.122 КК України і призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.

          На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-          періодично з’являтись на реєстрацію до зазначеного органу;

-          повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання чи роботи.

          Початок іспитового строку засудженому ОСОБА_2 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 18.07.2011р.

          Міру запобіжного заходу –підписку про невиїзд, засудженому ОСОБА_2 скасувати після вступу вироку в законну силу.

          Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків –провадженням закрити.

          Вирок може бути оскаржений протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

          Головуючий суддя                                                                      Д.І. Пасічник