Справа № 2-1401/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 18.07.2011  Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                 Трофименко Л. Р.

при секретарі:                                        Тюшкевич Г. В.

за участю позивача:                                        ОСОБА_1

представника позивача:                              ОСОБА_2

відповідача:                                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з адвоката ОСОБА_3 на його користь сплачену за дого вором про надання послуг на стадії досудового слідства суму у розмірі 45 000,00 гривень. В обґрунтування позову позивач зазначив, що на початку вересня 2009 року його дружину, ОСОБА_4, затримали за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 149 КК України. З огляду на той факт, що його дру жині потрібен був адвокат, він, за пропозицією знайомих, звернувся до адвоката ОСОБА_3, який проживав у м. Антрациті Луганської області, з проханням надати його дружині юридичну допомогу. З наданих ОСОБА_3 в усній формі відомостей ви пливало, що він береться за ведення цієї справи та гарантує, що справу відносно його дружини скоро закриють. ОСОБА_6 висловив бажання укласти угоду про надання юридичної допомоги і його було поінформовано про порядок надання такої допомоги та оплату за надані послуги, а саме ОСОБА_3 назвав гонорар у сумі 5000 доларів США за ведення справи на стадії досудового слідства. Сума гонорару для ОСОБА_1 була великою, однак виходу в нього не було і він погодився на такі умови укла дання договору. Для сплати гонорару ОСОБА_3 йому довелося позичити гроші, а потім продати свою машину щоб повернути позику. І коли він зібрав гроші в суммі 45 000,00 гривень, то разом з двома свідками поїхав м. Антрацит де уклав угоду, на під ставі якої адвокат ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання за його дорученням здійснювати захист ОСОБА_4 на стадії досудового слідства, яка обви нувачувалась у вчиненні злочину за ст. 149 КК України. На виконання вимог договору в день його підписання ОСОБА_1 у присутності двох свідків сплатив ОСОБА_3 гонорар у сумі 5000 умовних одиниць, під якими малися на увазі долари США або 45000,00 гривен за курсом НБУ, але на підтвердження отримання грошей ОСОБА_3 не надав жодного документу, та на той час він був у шоковому стані і не думав про такі речі. Після чого ОСОБА_3 запевнив його, що він приступає до роботи й вже через невеликий термін ОСОБА_4 буде звільнено з під варти, а справу щодо неї буде закрито. Але ніяких послуг від ОСОБА_3 по договору не отримав, адвокат не здійснив практично ніяких дій, направлених на захист ОСОБА_4 на стадії досу дового слідства. В нього та у його дружини склалася об'єктивна думка, що ОСОБА_3 взагалі нічого не робив по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4. Коли адвокат ОСОБА_3 в наступний раз приїхав у органи внутрішніх справ, він назвав адвокатові обгрунтовані причини, завдяки яким його та дружину не задовольняють послуги адвоката по договору та у категоричній формі зажадав від ОСОБА_3 виконання ним своїх обов'язків у відповідності з Договором. Проте ад вокат не вибачився. Він повідомив ОСОБА_3 що розриває з ним договір та хотів повернути сплачений гонорар. Але ОСОБА_3 відмовився повернути сплачений гонорар. Позивач вважає, що послуги адвоката ОСОБА_3 не відповідають вимогам Закону Про адвокатуру і Правилам про адвокатську етику. В порушення статті 7 Закону «Про адвокатуру»ОСОБА_3 не використав жодного з передбачених криміна льно-процесуальним законом засобів захисту ОСОБА_4 Відповідно до ч.3.ст.7 За кону України «Про адвокатуру»та у зв'язку з тим, що договір про надання послуг розі рвано достроково у зв'язку з неналежним виконанням доручення, просив суд стягнути з ОСОБА_3 внесений гонорар в сумі 45 000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник позивача, ОСОБА_2, підтримав у судовому засіданні позов та пояс нив, що відповідач при виконанні договору за дорученням ОСОБА_1 по захисту ОСОБА_4 на стадії досудового слідства, яка обвинувачувалась у вчиненні зло чину за ст. 149 КК України порушено в порушення закону «Про адвокатуру»не викорис тав жодного з передбачених кримінально-процесуальним законом засобів захисту ОСОБА_4, його робота звелась до спостереження за процесом слідства. Відповідачем були допущені численні порушення Правил адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів 01.10.1999 року, зокрема статті 7, 11,13,31,32,37 Правил адвокатської етики, згідно з якими адвокат: зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта перед своїми влас ними; бути чесним і порядним, поважати права, законні інтереси, гідність та почуття осіб, з якими він спілкується, повинен забезпечувати високий рівень культури поведін ки, поводити себе гідно, стримано, тактовно; інформувати клієнта про хід виконання до ручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи; зобов'язаний використати всі необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної право вої допомоги клієнту; має виявляти активність у збиранні відомостей про факти, що мо жуть бути використані як докази у дорученій йому справі, бути принциповим і наполег ливим у використанні дозволених законом засобів їх отримання. Представник позивача зазначив, що п. 9.2. договору про надання послуг на стадії досудового слідства не відпо відає положенням ст. 7 Закону України «Про адвокатуру»та пункту 37 Правил адво катської етики, а саме, у випадку розірвання договору з ініціативи клієнта при неналеж ному виконанні адвокатом своїх обов'язків, адвокат зобов'язаний повернути клієнту отриманий від нього гонорар. Обов'язок відповідача повернути гроші також ґрунтуєть ся на положеннях статей 201, 205, 207, 524, 533, 615 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в вересні 2009 року під час його відпустки у Туреччині йому зателефонував позивач ОСОБА_1 та пояснив, що його дружину 03.09.2009 року затримали за підозрою в скоєні злочину, а саме за торгівлю людьми, і попросив зустрічі для консультації, проте ніяких консультацій надати він йому не міг. 05.09.2009 року він приїхав з відпуст ки до міста Антрацит. ОСОБА_1 знову зателефонував йому і попросив зустрітись в той же день, на що відповідач погодився. 05.09.2009 року ОСОБА_1 під час розмови звернувся до нього з проханням надати йому юридичну допомогу по захисту його жінки ОСОБА_4, яка затримана за підозрою в скоєні золочену та пояснив, що захист його дружини здійснює також адвокат Донецької обласної КДКА, проте позивач хотів, щоб захист здійснював ще один адвокат. Він роз'яснив ОСОБА_1 умови та підстави, на яких можливо укласти угоду. Позивач висловив бажання укласти угоду про надання юридичної допомоги і його зразу ж було поінформовано про порядок надання такої допомоги та оплату за надані послуги. В той же день, 05.09.2009 року, між ним та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання ад вокатом послуг на стадії досудового слідства, який мав всі істотні умови, визначені Зако ном України «Про адвокатуру» та Правилами адвокатської етики (сума гонорару, обсяг доручення тощо). На підставі цього договору він прийняв на себе зобов'язання за дорученням ОСОБА_1 здійснювати захист у кримінальній справі у відношенні йо го дружини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що обвинувачувалась у вчи ненні злочину за ст. 149 КК України, на стадії досудового слідства. Відповідно до п. 8.1. Договору сторони досягли угоди про гонорар в розмірі 45 000,00 гривень, що на той час був еквівалентний 5000 умовних одиниць. Після підписан ня угоди ОСОБА_1 послався на брак коштів, сплатив аванс у сумі 10 000,00 гри вень і пообіцяв сплатити всю суму через деякий час. Будь-яких застережень щодо умов угоди не висловлював, з умовами оплати він був згоден. Таким чином суму гонорару в розмірі 45 000,00 гривень позивач не сплачував, ним був сплачений аванс, що підтвер джено Книгою обліку доходів та витрат адвоката, що і є фінансовим документом, яка ведеться адвокатом, прошита пронумерована та зареєстрована в ДПА м. Антрацит, і де поставив свій підпис позивач ОСОБА_1 Після вихідних днів, а саме 07.09.2009 року відповідач приступив до виконання свої професійних обов'язків, а саме написав заяву про допуск до участі у справі та озна йомлення з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваної чи обрання запобіжного заходу, та пред'явлення обвинувачення ОСОБА_4 у скоєні злочину передбаченого ст.ст.15.ч.2 -149 ч.2 КК України. 07.09.2009року, позивач ОСОБА_1 вручив йому заяву на ім'я слідчого СУ МУ МВС України в Донецькій області, в якій він зазначив, що відмовляється від по слуг попереднього адвоката. 07.09.2009 року він був допущений до участі у кримінальній справі № 81-1438 по обвинуваченню ОСОБА_4 і здійснював захист ОСОБА_4 до 12.12.2009 року. 11.09.2009 року з урахуванням наданих ним як адвокатом документів суд відмо вив в обранні запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту та обрав запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою у вигляді заста ви, а тому, можливо ОСОБА_1 довелося позичити гроші, а потім продати свою ма шину, щоб сплатити необхідну суму застави за обвинувачену ОСОБА_4 12.12.2009 року слідчий визвав його разом з обвинуваченою ОСОБА_4 для участі у виконанні процесуальних дій. За годину до слідчих дій він зустрівся з позивачем і ОСОБА_4 для розмови, під час якої він не погодився з вимогами ОСОБА_4 щодо виконання ним позапроцесуальних неправомірних дій, що позивачу разом з ОСОБА_4 не сподобалось та вони повідомили позивача, що уклали угоду з іншим адвокатом, а тому розривають угоду ним. Оскільки за період з 07.09.2009 року по 12.12.2009 року була вико нана певна робота, то відповідно до ч.3.ст.12 Закону України «Про адвокатуру»вправі залишити собі сплачену частину гонорару, а саме 10 000,00 (десять тисяч) гривень, за фактично виконану роботу. Доводи, викладені в позові щодо того, що відповідач як ад вокат не виконував свої обов'язки безпідставні, позивач не надав жодного документу на підтвердження неякісного виконання або невиконання ним як адвокатом своїх профе сійних обов'язків та не навів жодного доказу. Він добросовісно виконував свої обов'язки про що свідчить і той факт, що позивач завертався до Луганської обласної КДКА, де викладав аналогічні доводи, проте в результаті перевірки викладені в скарзі доводи не знайшли свого підтвердження.

Суд, вислухавши думку сторін та вивчивши матеріали справи, дійшов до наступно го.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сто ронами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обста вини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 .09.2009 року між адвокатом ОСОБА_3, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності № 289, виданого Луганської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.04.1994 року та ОСОБА_1 укладено договір про надання адвокатом послуг на стадії досудового слідства, відповідно до якого адвокат прийняв на себе зобов'язання за дорученням ОСОБА_1 здійснювати захист у кримінальній справі на стадії досудо вого слідства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що обвинувачується у вчи ненні злочину передбаченого ст. 149 КК України. Відповідно до п. 4.1.З., п. 8 договору за надання юридичної допомоги та за послуги адвоката ОСОБА_1 як клієнт зобов'язувався сплатити гонорар «в розмірі 5000 умовних одиниць, що еквівалентно 45 000,00 гривням, (а. с. 8-10).

Посилання позивача на те, що договори про надання адвокатом послуг на стадії досудового слідства були фактично укладені після того як ОСОБА_1 позичив гроші для сплати гонорару в сумі 45 000,00 гривень, не знайшли свого підтвердження в судово му засіданні.

Доводи про важкі обставини, при яких позивач погодився укласти договір, також нічим не підтверджені. До того ж договори про надання адвокатської допомоги є особливими, оскільки їх укладення пов'язане саме з негативними (тяжкими) обставинами, які складаються у особи, що звертається за юридичною допомогою до адвоката.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про адвокатуру», адвокати дають консульта ції та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії до кументів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших держав них органах, перед громадянами та юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємни цької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики, угода про надання правової допо моги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуа льно, або адвокатське об'єднання приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової до помоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням уго ди.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.09.2009 року 17.07.2004 р. між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 був проведений частковий розрахунок за договором про на дання адвокатської допомоги. ОСОБА_1 відповідачеві ОСОБА_3 був сплачений аванс в сумі 10 000,00 гривень, що підтверджено прошитою, понумерованою та зареєстрованою в ДПА м. Антрацит Книгою обліку доходів та витрат адвоката, яка ведеться на підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 16 жовтня 2003 року №490 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2003 року за №988/8309 , в якій позивач ОСОБА_1 поставив свій підпис.

Водночас твердження ОСОБА_1 про те, що ним адвокату ОСОБА_3 як гонорар були передані 45 000,00 гривень не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки жодних підтверджуючих документів надано не було. Посилання позивача на показання двох свідків, які нібито були присутні при передачі гонорару в силу вимог ст. 59 ЦПК України є недопустимими доказами, оскільки підтвердженням сплати суми гонорару по договору є Книга обліку доходів та витрат адвоката, що і є фінансо вим документом, яка ведеться адвокатом.

Відповідно до ст. 15 Правил адвокатської етики, адвокат надає правову допомогу згідно з чинним законодавством про види адвокатської діяльності на підставі угоди з клієнтом про надання правової допомоги або за призначенням особи, що здійснює дізнання, слідчого чи суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України.

07.09.2009 року адвокат ОСОБА_3 приступив до виконання свої професій них обов'язків, а саме написав заяву про допуск його до участі у справі та ознайомлення мене з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваної ОСОБА_4

07.09.2009 року відповідач адвокат ОСОБА_3 був допущений до участі у кримінальній справі № 81-1438 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого ст.ст.15.ч.2 -149 ч.2 КК України, про що свідчить довідка слідчого СУ МУ МВС України в Донецькій області.

Як встановлено в судовому засіданні і не спростовувалось позивачем ОСОБА_1, протягом вересня - грудня 2009 року адвокат ОСОБА_3 у ході досудового слідства здійснював захист прав обвинуваченої ОСОБА_4

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що адвокат ОСОБА_3, в порушення умов Договору, положень Закону України «Про адвокатуру»та Правил адвокатської етики, на стадії досудового слідства не здійснив практично ніяких дій, направлених на захист його дружини ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження в су довому засіданні, оскільки жодних підтверджуючих документів надано не було.

В судовому засіданні встановлено, що 15.12.2009 року на підставі зави ОСОБА_4 відповідача відсторонено від участі у кримінальній справі. Тобто була за міна адвоката за бажанням клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи в лютому 2010 року позивач завертався до Лу ганської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_3, де викладав аналогічні доводи, проте позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що Луганською обласною КДКА встановлений факт неналежного виконання договору адвокатом ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надав пояснень суду, що саме з аналізу юридичного змісту договору про надання юридичних послуг та з огляду на той факт, що діяльність адвоката регулюється Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру»та іншими законодавчими актами України, порушено відповіда чем, під час захисту прав обвинуваченої ОСОБА_4 на досудовому слідстві в період с 05.09.2009 року по 15.12.2009 року. Крім того, з метою всебічного та об'єктивного розг ляду справи, відповідно ст. 9 Закону України «Про адвокатуру»позивач не дав письмову згоду про звільнення адвоката ОСОБА_3 від обов'язків зберігати професійну тає мницю за договором про надання юридичної допомоги у кримінальній справі щодо захи сту ОСОБА_4, що не дало змогу відповідачу пояснити, яка саме була обрана правова стратегія, вироблена лінія та тактика захисту по кримінальній справі за обви нуваченням ОСОБА_4 в скоєні злочинів, передбачених ст.149 КК України, і на пі дставі чого.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу того, що ним достроково розірвано договір про надання адвокатом послуг на стадії досудового слідства у зв'язку з неналеж ним виконанням доручення адвокатом.

Суд критично ставиться до пояснень позивача ОСОБА_1, що при укладан ні угоди адвокат ОСОБА_9 усно запевнив його, що кримінальну справу щодо ОСОБА_4, обвинуваченої в скоєні злочинів, передбачених ст. 149 КК України, бу де закрито, в угоді про надання правової допомоги відсутні посилання стосовно резуль тату виконання доручення.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав є відшкодування збитків, припинення правовідношення.

Посилаючись на ст. 623 ЦК України, як на підставу стягнення сплаченого гонора ру позивач, не врахував, що застосовувати цю загальну норму слід разом з іншими нор мами, які регулюють діяльність адвоката зокрема Конституцію України, Закон України «Про адвокатуру».

Так згідно статті 623 Цивільного кодексу України, боржник який порушив зобо в'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені неодержанпх доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу Укра їни.

Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні зби тки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків на стає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання. Як вже зазначалось, позивачем не надано жодного доказу того, що ним достроково розірвано договір про надання адвокатом послуг на стадії досудового слідства у зв'язку з неналежним виконан ням доручення адвокатом.

Закон України «Про адвокатуру»визначає, що адвокатом виконується певна ро бота, передбачена договором, який укладається громадянином чи юридичною особою з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, і у якому передбачаються умови оплати праці адвоката. Залежно від причин розірвання угоди за ініціативою клієнта вирішується пи тання про повернення гонорару. Частиною 3 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»однозначно встановлено, що при достроковому розірванні договору адвокат вправі за лишити собі сплачену частину гонорару за фактично виконану роботу.

Таким чином відповідач вправі був залишити сплачену частину гонорару у сумі 10000,00 гривень за фактично виконану роботу за період з 05.09.2009 року до 15.12.2010 року.

Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до адвока та ОСОБА_3 про стягнення за договором про надання послуг на стадії досудового слідства суму у розмірі 45 000,00 гривень не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись час тиною 3 статті 12 Закону України «Про адвокатуру», ст. 901, 903, 906 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 367 ЦПК України суд, -          

                                                  ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором –відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя:                                                            Л. Р. Трофименко