Олевський районний суд Житомирської області    

 Справа № 2-а-834/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06 травня 2011 року                                                                                     м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій  щодо виплати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними щодо виплати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 вересня 2010 року по дату набрання сили постановою суду. Також просить стягнути із відповідача на її користь понесені судові витрати по справі. Свої вимоги мотивує тим, що їй відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей  війни" повинно виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення виплачувалось позивачу у значно меншому розмірі.

Позивач в судове засідання не з’явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій зазначила прохання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги  підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, тому справа розглядається без його участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією паспорта, пенсійного посвідчення позивача, листом–відповіддю з УПФУ в Олевському районі. 

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

В даному випадку Закон України “ Про соціальний захист дітей війни “ визначає порядок і розміри підвищення до пенсії.

Виплата підвищення до пенсії в менших розмірах, є неправомірною, оскільки суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також є безпідставним доводи УПФ України в Олевському районі, з приводу того, що вони є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які підпадають під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання підвищення до пенсії в розмірі, зазначеному в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», чим порушив його право на соціальний захист .           

Як вбачається з позову, позивач просить про захист своїх прав на отримання  підвищення до пенсії як особа, яка є дитиною війни.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачу, слід керуватися тим, що відповідно до положень ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»зазначене підвищення до пенсії призначається і виплачується органами Пенсійного фонду України.

З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки дітей війни, функції щодо призначення та виплати відповідного підвищення до пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеного підвищення до пенсії, а також стягувати вказані суми.

Позовні вимоги у частині стягнення із відповідача на користь позивача понесених судових витрат по справі задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не зазначено, які саме судові витрати їм було понесено, а також їх розмір.

Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.  

Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачу в добровільному порядку заборгованості  у повному обсязі не виплатив.

Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області  про визнання дій  щодо виплати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії –задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» –протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни “, встановивши її на рівні 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, щомісячно за період з 01 вересня 2010 року по 01 березня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

ОСОБА_1 звільнити  від сплати державного мита на підставі  п.18 ч.1  ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».  

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена в Житомирський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:В. В. Волощук