ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 лютого 2008 р.

№ 6/96

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Перепічая В.С.(головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу Закритого  акціонерного товариства  ”Українська  будівельна  компанія”  на постанову  Донецького    апеляційного господарського  суду    від 3 жовтня 2007 року у справі  № 6/96 за позовом Приватного підприємства ”АБЗ”  до  Закритого  акціонерного товариства  ” Українська  будівельна  компанія”   про  стягнення  заборгованості  та  за  зустрічним  позовом  Закритого  акціонерного товариства  ” Українська  будівельна  компанія”  до  Приватного підприємства ”АБЗ”    про  визнання  недійсним  договору  підряду від 18 липня  2005 року, -

                                               

                                              ВСТАНОВИВ:

У квітні  2007 р. Приватне підприємство ”АБЗ”  звернулось до  господарського  суду   Донецької області  з  позовом  до  Закритого  акціонерного товариства ”Українська  будівельна  компанія”, з урахуванням         уточнених позовних  вимог,  про стягнення   заборгованості   у  сумі   152797,80 грн. за  виконані  роботи  та  19177,47 грн. пені, за  неналежне  виконання  відповідачем зобов’язань  за  договором від  18 липня  2005р.

Відповідач  звернувся  до  господарського  суду   Донецької області  з  зустрічним  позовом   до позивача про визнання  недійсним   договору від  18 липня  2005р.

Рішенням  господарського суду   Донецької області  від  22 серпня  2007р., залишеним  без  змін  постановою Донецького  апеляційного господарського суду  від  3 жовтня  2007р., позов задоволено.  Стягнуто  з відповідача  на  користь  позивача   заборгованість   у  сумі  152527,80 грн.   пеню у  сумі  12952,22 грн. та  судові  витрати. У задоволенні   зустрічного позову   відмовлено.

У касаційній  скарзі  відповідач просить  скасувати  прийняті   у справі  судові  рішення,  посилаючись на  порушення та неправильне застосування судами норм  матеріального та процесуального права, та  передати  справу  на  новий  розгляд до суду  першої  інстанції.

Доповідач: Гончарук  П.А.

У відзиві  на  касаційну   скаргу  позивач, посилаючись  на   законність  та  обгрунтованість  прийнятих  у  справі  судових рішень  просить залишити  їх без  змін, а касаційну  скаргу  без  задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга    підлягає   задоволенню з таких підстав.

Як  вбачається  з матеріалів  справи  та  встановлено судами  попередніх  інстанцій,  між  відповідачем,  як  генпідрядчиком  та  позивачем, субпідрядчиком  укладено  договір  від  18 липня  2005р. на виконання   земляних  робіт, вертикального планування,  асфальтобетонного  покриття, відмостку,  мощення ФЕМ, по  житловому  будинку  № 4-б м-н Парковий, м.Донецьк. У  п.3.1 договору  сторони  визначили умови  розрахунку  за  якими розрахунок за  виконані   роботи   проводиться   на  підставі  актів  виконаних  робіт  КБ-2В  і справки  КБ-3 в  10 денний строк   після  їх  підписання.  

Предметом  спору   у даній  справі  є вимоги позивача  за  первісним  позовом  про  стягнення заборгованості  по  оплаті   виконаних  ним  робіт   за  договором від  18 липня  2005р.; за  зустрічним  позовом - вимоги про  визнання недійсним договору  від  18 липня  2005р. та  визнання  його  неукладеним.

Суд першої інстанції, з  яким  погодився   і  апеляційний  господарський  суд встановивши, що  позивачем  виконані  роботи  за   договором від  18 липня  2005р.   відповідачем   дані  роботи  згідно  актів   КБ-2В від  31 травня  2006року  та  25 вересня  2006року  прийняті  але   не  оплачені,  дійшов  висновку  про  задоволення  первісного   позову.

Щодо  зустрічного  позову  то встановивши, що  спірний  договір   схвалено відповідачем,  суд  першої  інстанції, з яким  погодився  і  апеляційний  господарський  суд,  дійшов  висновку  про  відсутність  підстав   для  визнання   його  недійсним, а  визнання  договору   неукладеним не відповідає передбаченим  законом  способам  захисту   сторони.  

Проте  з такими  висновками  судів  попередніх  інстанцій  погодитись  не  можна  виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Прийняті  у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України,   приймаючи  рішення про  задоволення  первісного  позову  та  відмовляючи   у задоволенні  зустрічного  позову попередні судові інстанції  посилались  на  документи які   в матеріалах  справи  відсутні.  Зокрема, матеріали  справи  не містять   акту  форми  КБ-2В за  вересень  2006року, який  покладено  в  основу   рішення.

Обґрунтовуючи  прийняте  рішення,  попередні  судові  інстанції послались  на  акти  форми КБ-2В та  КБ -3 від  31 травня  2006 року. Проте  в  матеріалах справи  відсутні   датовані  цією  датою  дані  документи, а  є лише         відповідні  акти за  травень 2006року.

Не  встановивши, наявність  акту  КБ-2В за   вересень 2006 року  та  дату  підписання   вказаних актів і  прийняття  відповідачем  виконаних  робіт, судом   першої інстанції  без  достатніх правових  підстав задоволено  первісний  позов   у  повному  обсязі, на  що  апеляційний  господарський  суду   не  звернув   уваги.

За таких обставин судові рішення щодо вирішення   спору   за  первісним  позовом  не  можна визнати такими, що  постановлені   з дотриманням   норм  матеріального і  процесуального права , а  тому  вони  підлягають  скасуванню.

Не  можна  визнати такими,  що  відповідають  вимогам  закону   судові  рішення  і  в частині   вирішення  спору   за   зустрічним    позовом, оскільки вони  грунтуються   без  належного  з’ясування   правової  природи  договору,   без  дослідження судом  умов   договору   будівельного підряду  укладеного між  відповідачем  та  замовником, що впливає на  правильність  застосування   судом норм  матеріального права,  якими  регулюються   дані  правовідносини.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, дійсні права та обв’язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

              

              ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого  акціонерного товариства  ”Українська  будівельна  компанія” задовольнити.

Рішення  господарського суду Донецької області від 22 серпня 2007р.  та  постанова  Донецького  апеляційного господарського  суду  від  3 жовтня   2007р.   у справі № 6/96 – скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий               Перепічай В.С.

Судді                                                                                         Вовк І.В.

                                                                                                       Гончарук П.А.