ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 р.
| № 7/257-16/53 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді | Шевчук С.Р., |
суддів: | Владимиренко С.В., Самусенко С.С., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. |
у справі | № 7/257-16/53 господарського суду Полтавської області |
за позовом | Державного комітету України з державного матеріального резерву |
до | Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” |
третя особа | Державне підприємство "Укррезерв" |
про | зобов’язання відвантажити нафтопродукти |
За участю представників сторін:
- від позивача: Брега Т.М., дов. №2/7851 від 05.12.2007р.;
- від відповідача: Міловідов Р.М., дов. №14/03-07 від 27.12.2007р.;
- від третьої особи: не з’явились.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.09.2002р. у справі №7/257 АТ "Укртатнафта" зобов’язано відвантажити на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву нафтопродукти: 33585,498тн автобензину А-76; 5261,783тн автобензину А-92; 13522,656тн дизпалива; 4024,314тн ТС-1; 59105,951тн мазуту М-100 та стягнуто з АТ "Укртатнафта" в доход державного бюджету України 1700грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ДП "Судовий інформаційний центр".
Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2004р. у справі №7/257 касаційну скаргу ДП "Укррезерв" задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 10.09.2002р. скасовано. Справу №7/257 передано господарському суду Полтавської області для розгляду в повному обсязі. Стягнуто з ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в доход державного бюджету України 850грн. державного мита, про що господарському суду Полтавської області доручено видати наказ.
Під час нового розгляду справи №7/257-16/53 позивачем уточнені позовні вимоги щодо зобов’язання АТ "Укртатнафта" відвантажити до державного резерву не відвантажені за кодами №67, 7016 та 7139 нафтопродукти на загальну суму 45813196,16грн., а також стягнути з АТ "Укртатнафта" штраф в сумі 22906598,08грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.11.2004р. у справі №7/257-16/53 (суддя Сергєєва Л.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Закрите акціонерне товариство транснаціональну фінансово-промислову нафтову компанію "Укртатнафта" відвантажити Державному комітету України з державного матеріального резерву нафтопродукти Автобензин А-76 в кількості 4681,475тн на загальну суму 14980720грн., Автобензин А-92 в кількості 1170тн на загальну суму 3861000грн., мазут М-100 в кількості 9147,625тн на загальну суму 7318100грн., дизпаливо в кількості 7254,354тн на загальну суму 19586755,8грн., авіа паливо ТС-1 в кількості 24,314тн на загальну суму 66620,36грн. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 22906598,08грн. штрафу. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в доход Державного бюджету 1700грн. державного мита та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. у справі №7/257-16/53 (колегія суддів у складі головуючого судді Фаловської І.М., суддів Мамонтової О.М., Агрикової О.В.) апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.11.2006р. у справі №7/257-16/53 задоволено повністю. Рішення господарського суду Полтавської області від 19.11.2006р. у справі №7/257-16/53 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву до закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" відмовлено повністю. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово - промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 850грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. у справі №7/257-16/53 скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.11.2004р. залишити без змін.
Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.1999р. між Державним комітетом з матеріального резерву "Держкомрезерв України" (замовник) та ЗАТ "Укртатнафта" (виконавець) був укладений договір №67 (14/12-65/1) на переробку нафти (далі - код 67).
Місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до п.1.1, п.1.2 цього договору замовник доручає і зобов'язується оплатити, а виконавець - переробити 800тис.тн нафти українських родовищ та передати замовнику вироблені нафтопродукти по матеріальному балансу переробки, який складається на кожну партію нафти, виходячи із фактичної технологічної схеми.
Розрахунок за послуги по переробці нафти здійснюється шляхом передачі виконавцю сировини (п.3.3 договору), а з 18.05.1999р. шляхом передачі виконавцю 25,5% мазуту полуфабриката і оформлення акту приймання-передачі (п.3.3 в редакції додаткової угоди від 18.05.1999р.). Після проведення розрахунків за переробку нафти сторони оформляють акт виконаних робіт (п.3.6 договору).
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі п.6.1, п.6.3 цього договору замовник зобов'язується вибрати свої нафтопродукти протягом 45 днів з дня підтвердження поставки нафти, виходячи з фактично поставленої нафти, а за зберігання нафтопродуктів понад 45 діб, невибраних з вини замовника згідно п.6.1, встановлюється плата за зберігання в розмірі 0,3% кількості збережених нафтопродуктів за кожну добу зберігання.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем на виконання зазначених умов договору було поставлено відповідачу нафтову сировину в кількості 973034,611тн згідно наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт по переробці нафтової сировини на АТ "Укртатнафта" для Держкомрезерву України, актів приймання-передачі сировини в якості розрахунку за виконані роботи по переробці, додаткових угод до договору з визначенням балансу переробки, актів приймання-передачі нафти від ВАТ "Укрнафта" на переробку для Держкомрезерву, актів між позивачем і відповідачем про виконання робіт, із зазначенням, що вироблені з цієї нафти нафтопродукти відвантажувались безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам, а залишок невідвантажених нафтопродуктів становив: бензин А-76 - 1,475тн, дизпаливо - 0,354тн, авіа паливо ТС-1 - 24,314тн, бензин високооктановий - 2,010тн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача поставити позивачу невідвантажені нафтопродукти: бензин А-76 - 1,475тн, дизпаливо - 0,354тн, авіаційне паливо ТС-1 24,314тн, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач визнав наявність цієї заборгованості за вказаним договором, підтверджену актами звірок між сторонами (станом на 01.05.2000р., 23.10.2001р., 01.11.2002р., даними ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта" по залишкам нафтопродуктів, листом відповідача №1/04-34 від 06.09.2002р.
Поряд з цим, судами встановлено, що за кодом 7016 за договорами купівлі-продажу нафти, газового конденсату та мазуту №юр7/29-2000 від 17.10.2000р. та №юр 7/30-2000 від 17.10.2000р., укладеними між ДП "НВО "Либідь", правонаступником якого є ДП "Укррезерв" та Державним агентством з управління державним матеріальним резервом відвантажувався мазут для його закладення до державного резерву України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не був стороною за вказаними договорами.
Тоді як, місцевим господарським судом встановлено, що пунктом переробки отриманих за цими договорами від Державного агентства нафти і газового конденсату був відповідач-AT "Укртатнафта"; ДП "НВО-Либідь" на виконання зазначених договорів передало позивачу 86928,936тн мазуту для державного резерву на умовах EXW AT "Укртатнафта" за актами приймання-передачі, підписаними позивачем, ДП "НВО-Либідь" та відповідачем. Зазначений мазут був переданий позивачем енергогенеруючим компаніям для забезпечення опалювального сезону в кількості 86907,311тн, передавався в резервуарах AT "Укртатнафта" на підставі виданих позивачем відповідачу нарядів, трьохсторонніх актів приймання-передачі за участю позивача, енергогенеруючої компанії та відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги за кодом 7016 місцевий господарський суд встановив, що залишок невідвантаженого до державного резерву мазуту становить 21,625тн на загальну суму 17300грн. згідно актів звірок між сторонами (станом на 01.05.2000р., 23.10.2001р., 01.11.2002р., даних ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта" по залишкам нафтопродуктів, листа відповідача №1/04-34 від 06.09.2002р.
Натомість апеляційний господарський суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позову в цій частині вимог, мотивував тим, що наявність актів звіряння про наявність заборгованості за даним договором (на які посилається позивач) не може бути підставою для покладення на відповідача обов’язку по відвантаженню нафтопродуктів, оскільки статтею 11 Цивільного Кодексу УРСР (що діяв на момент складання актів) визначено перелік підстав виникнення прав і обов’язків, а акт звіряння як підстава виникнення прав і обов’язків вказаною статтею не передбачено, зазначивши, що акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, тоді як наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що протоколом переговорів від 26.01.2001р. за участю Державного агентства з управління державним матеріальним резервом, ДП "НВО-Либідь", ВАТ "Укрнафта" та AT "Укртатнафта", встановлено, що AT "Укртатнафта" підтверджує наявність у нього 26000тн нафти липневого і серпневого видобутку, які ВАТ "Укрнафта" та TOB "Полтавакомплектсервіс" поставили протягом липня-серпня місяців на AT "Укртатнафта" і які є предметами зазначених в протоколі договорів купівлі-продажу; що ВАТ "Укрнафта" передає вказані 26000тн нафти, що знаходяться на AT "Укртатнафта", ДП "НВО - Либідь" відповідно до вказаних у протоколі договорів купівлі-продажу, а AT "Укртатнафта" підтверджує наявність у нього 26000тн нафти, які належать ДП "НВО -Либідь", додатково до раніше зафіксованої кількості нафти і нафтопродуктів, які AT "Укртатнафта" зобов'язано відвантажити ДП "НВО - Либідь"; що ДП "НВО - Либідь" передає вказані 26000тн нафти, що знаходяться на AT "Укртатнафта" Агентству, а AT "Укртатнафта" підтверджує наявність у нього 26000тн нафти, які належать Агентству, додатково до раніше зафіксованої кількості нафти і нафтопродуктів, які AT "Укртатнафта" зобов'язано відвантажити Агентству; що AT "Укртатнафта" цим зобов'язується укласти з Агентством договір про переробку вказаних 26000тн нафти та договір про порядок відпуску нафтопродуктів, вироблених з цієї нафти; що AT "Укртатнафта" зобов'язалося-першочергово відвантажити нафтопродукти, вироблені з вказаних 26000тн нафти, протягом лютого-березня 2001р. за вказаними Агентством реквізитами, а ВАТ "Укрнафта" зобов'язалось сприяти першочерговості відвантаження вказаних нафтопродуктів для Агентства і не спонукати AT "Укртатнафта" відвантажувати нафтопродукти будь-яким третім особам до повного виконання AT "Укртатнафта" своїх обов'язків перед Агентством з відвантаження нафтопродуктів, вироблених з вказаних 26000тн нафти.
На виконання цього протоколу переговорів між ДП "НВО-Либідь", Державним агентством з управління державним матеріальним резервом та AT "Укртатнафта" 05.02.2001р. підписано акт приймання-передачі нафти в кількості 26000тн.
20.03.2001р. між Державним агентством (замовник) та AT "Укртатнафта" (виконавець) підписано договір на переробку нафтової сировини №юр7/74-2001 з протоколом розбіжностей, який був узгоджений сторонами.
26.04.2004р. сторонами по справі підписана додаткова угода до договору №юр7/74-2001 про те, що замовник поставив в липні-серпні 2000р., а виконавець переробив 26000тн нафти українських родовищ і вироблені нафтопродукти передає замовнику для відвантаження за наступним матеріальним балансом: поставка нафти - 26000тн, нафта у власність виконавця - 2600тн, нафта у виробництво - 23400тн. Вироблено Автобензин А-76-4680тн, Автобензин А-92 - 1170тн, Дизпаливо - 7254тн, Мазут М-100-9126тн, в якості розрахунків за послуги з переробки партії нафти 26000тн з поставкою в липні-серпні 2000р. замовник передає виконавцеві нафту в кількості 2600тн по ціні 625грн. без ПДВ за тонну шляхом оформлення акта приймання-передачі.
Місцевим господарським судом встановлено, що в якості підтверджень отримання в липні-серпні 2000р. нафти в кількості 26000тн сторонами підписаний акт приймання-передачі нафтової сировини для переробки від 26.04.2001р., а в якості розрахунків за послуги з переробки цієї партії нафти - 26.04.2001р. підписаний акт приймання-передачі 2600тн нафти.
Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено, що обома сторонами наданий акт виконаних робіт по переробці нафтової сировини на АТ "Укртатнафта" до договору №юр7/74-2001 від 20.03.2001 року для Державного агентства з управління державним матеріальним резервом, згідно якого виконавцем у відповідності із договором були виконані послуги з переробки нафти українських родовищ в кількості 26000тн за поставкою в липні-серпні 2000р. в повному обсязі належною якістю. Додатковою угодою від 26.04.2001р. сторони підтвердили баланс переробки і визначили кількість продуктів, які були вироблені із 26000тн нафти, поставленої в липні-серпні 2000р., та які виконавець передає замовнику для відвантаження. Згідно цієї додаткової угоди виконавцем вироблено: автобензин А-76 в кількості 4680тн, автобензин А-92 в кількості 1170тн, дизпаливо в кількості 7254тн, мазут М-100 в кількості 9126тн. Усі ці нафтопродукти значились за кодом 7139 в зв'язку із укладенням між замовником і ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" договору №ТД-7139 від 19.06.2001р. про надання послуг оформлення та відвантаження нафтопродуктів замовника. Договір №ТД-7139 від 19.06.2001р. був укладений на виконання умов договору на переробку нафтової сировини між позивачем та відповідачем. Відповідно до п.5.1 договору на переробку нафтової сировини №юр7/74-2001 від 20.03.2001р. факт передачі нафтопродуктів для відвантаження через ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта" оформляється відповідним актом приймання-передачі Виконавця і ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" з обов'язковим візуванням його уповноваженим представником Замовника.
Місцевим господарським судом встановлено, що нафтопродукти за цим договором взагалі не були відвантажені, що не заперечується відповідачем із зазначенням, що він не повинен був відвантажувати спірні нафтопродукти, оскільки не отримував від позивача нафти, а тому не міг її переробити і здійснювати відвантаження нафтопродуктів.
Тоді як апеляційний господарський суд зазначив, що нафта за договором №юр7/74-2001 від 20.01.2001р. (тоді як зазначений договір датований 20.03.2001р.) не поставлялась, відвантаження нафтопродуктів за цим договором відбуватись не могло, а додатковою угодою №2 до цього договору у відповідності до вимог Закону України від 22.03.2001р. "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", зобов’язано позивача перед початком відвантаження нафтопродуктів, сплачувати відповідачу акцизний збір на підакцизні нафтопродукти.
Колегія суддів апеляційної інстанції врахувавши відсутність документів, які підтверджують перерахування акцизного збору Замовником - Державним агентством з управління Державним матеріальним резервом, не надання їх на запит експертам, дійшла висновку, що оскільки позивач не перераховував акцизний збір на умовах цього договору, оскільки не поставив нафту на умовах даного договору, то відсутні й нафтопродукти, які б можливо було відвантажити.
Однак зазначені попередніми судовими інстанціями висновки є передчасними з наступних підстав.
Суд першої інстанції в обґрунтування задоволення позовних вимог щодо відвантаження залишків невідвантажених нафтопродуктів за договорами від 05.01.1999р. №67 (14/12-65/1) та від 17.10.2000р. №юр7/29-2000 та №юр 7/30-2000 послався на акти звірок сторін, лист відповідача, дані ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" (який не є учасником у даній справі) по залишкам нафтопродуктів, без зазначення, які саме документи ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" містять дані про залишки нафтопродуктів. Цим обставинам не була надана відповідна правова оцінка і судом апеляційної інстанції.
При цьому, судами попередніх інстанцій не з’ясовано дотримання сторонами договірних умов, визначених розділом 2 договору від 05.01.1999р. №67 (14/12-65/1) з наданням відповідної правової оцінки.
Суд апеляційної інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених по договорах від 17.10.2000р. №юр7/29-2000 та №юр 7/30-2000 неправильно застосував до спірних правовідносин ст.11 ЦК УРСР (що діяв на момент складання актів), із зазначенням, що цією статтею визначено перелік підстав виникнення прав і обов’язків, серед яких не передбачений акт звіряння, тоді як зазначена норма визначає дієздатність громадян.
Поряд з цим, суд першої інстанції, пославшись на п.5.1 договору на переробку нафтової сировини №юр7/74-2001 від 20.03.2001р., згідно якого факт передачі нафтопродуктів для відвантаження через ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта" оформляється відповідним актом приймання-передачі Виконавця і ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" з обов'язковим візуванням його уповноваженим представником Замовника, не витребував у сторін вказаного акту та не залучив до участі у справі у певному процесуальному статусі ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта".
В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не перерахував акцизний збір на умовах договору №юр7/74-2001 від 20.01.2001р. (тоді як зазначений договір датований 20.03.2001р.), оскільки не поставив нафту на умовах цього договору, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують перерахування акцизного збору Замовником - Державним агентством з управління Державним матеріальним резервом та не надані на запит експертів, на підставі чого суд дійшов висновку, що нафтопродукти, які б можливо було відвантажити, відсутні.
Однак, суд всупереч ст.99 ГПК України не скористався під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку наданими суду першої інстанції правами, зокрема: щодо витребування та надання належної правової оцінки документам та матеріалам, які містять дані та мають значення для правильного вирішення спору по суті стосовно перерахування акцизного збору замовником за наявності підстав для його утримання та перерахування у відповідності до вимог податкового законодавства, з застосуванням відповідних норм матеріального права, у зв’язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність нафтопродуктів, які б можливо було відвантажити.
Судом апеляційної інстанції при вказанні про непоставку замовником по вказаному договору нафти не з’ясовано дотримання договірних умов, визначених розділом 2 договору №юр7/74-2001 від 20.03.2001р. щодо порядку поставки сировини з витребуванням від позивача документів, обумовлених цим розділом договору. Ці обставини не були з’ясовані і судом першої інстанції.
Поряд з цим, апеляційний господарський суд вказав в оскаржуваному судовому акті про ненадання позивачем ні суду, ні експертній установі доказів поставки нафти через ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи", телеграми ВАТ "Укрнафта", як докази фактичної поставки нафтової сировини за договором №юр7/74-2001 від 20.03.2001р., однак не з'ясував наявності цих документів у зазначених юридичних осіб (не залучених до участі у справі у певному процесуальному статусі) з їх витребуванням та надання їм належної правової оцінки.
Слід зазначити і про передчасність висновку суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 22906598,08грн. на підставі ч.3 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", за якою за прострочення поставки, недопоставку (неповне закладення) матеріальних цінностей державного резерву постачальник (виготовлювач) сплачує неустойку в розмірі 50 відсотків вартості недопоставлених (незакладених) матеріальних цінностей. Неустойка стягується до фактичного виконання зобов'язання з урахуванням недопоставленої кількості продукції в попередньому періоді поставки.
Суд першої інстанції застосовуючи до спірних правовідносин зазначену норму в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу не надав правової оцінки правильності визначення позивачем вартості недопоставлених нафтопродуктів. Зазначене питання залишилося поза увагою і суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 43 ГПК України на господарський суд покладається обов'язок всебічно, повно та об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, всупереч вимог ст.ст.38, 43, 65, 84 ГПК України, не встановили істотних обставин справи та не надали їм належної правової оцінки, що є порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України таке порушення є підставою для скасування прийнятих у справі рішення та постанови.
Оскільки, в силу положень ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, суд касаційної інстанції не вправі збирати докази та давати їм оцінку, встановлювати не з’ясовані судами попередніх інстанцій обставини, які мають істотний вплив на правильність застосування норм матеріального права, судові рішення та постанову визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, ст.ст.11110–11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.10.2006р. та рішення господарського суду Полтавської області від 19.11.2004р. у справі №7/257-16/53 скасувати.
Справу №7/257-16/53 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя: С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
С. Самусенко